Історія України 7-9(укр)

Програмні вимоги Головної руської ради

Вимоги

∙Забезпечення для українців, як і для поляків, рівних можливостей обіймати урядові посади

∙Запровадження у школах краю діловодства українською мовою

∙Зрівняння греко-католицького духовенства в правах з представниками інших віросповідань

∙Призначення на урядові посади у Східній Галичині лише тих чиновників, які володіють українською мовою

Українське питання на Слов’янському з’їзді в Празі

Основні умови

∙Проголошення рівних прав для використання української та польської мов в усіх школах та установах Галичини

∙Утворення окремих гімназій для поляків та українців, запровадження у вищих навчальних закладах краю викладання обома мовами

∙Зрівняння в правах представників усіх національностей і віросповідань

∙Утворення спільної національної гвардії, спільного керівного органу влади і спільного сейму

∙Вимога гарантування національної і політичної рівноправності загальноімперською конституцією

∙Питання щодо поділу Галичини на польську та русинську провінції повинно бути передане на вирішення загальноімперського рейхстагу

Кількість русинських депутатів, що брали участь у роботі рейхстагу*

Результати, наслідки та історичне значення революційних подій 1848—1849 рр. на західноукраїнських землях

Загальна характеристика

∙Найважливіші результати — скасування панщини і початок запровадження в життя засад конституційного правління

∙Зміни соціального статусу позитивно вплинули на життя селян, які отримали, хоч і незначні, можливості для ведення власного господарства, почали із цікавістю ставитися до політичного життя, освіти і культури

∙Уперше всі політичні сили (із власного бажання чи вимушено) визнали існування в Галичині українського народу з його власним національним прагненням

∙Виникнення першої в ХIХ ст. української політичної організації Головна руська рада, яка стала виразником вимог русинів і захисником їхніх прав

∙Перші спроби українців висунути власні політичні програми, зміст яких засвідчував їхнє усвідомлення себе єдиною етнічною спільнотою з наддніпрянськими українцями

∙За короткий історичний період 1848—1849 рр. західні українці мали найвагоміші здобутки у своєму національно-визвольному русі серед інших народів

* Нижня палата новоствореного загальноімперського парламенту (10.VII.1848—7.III.1849 рр.)

Тема5.Культура України наприкінці ХVIII — у першій половині ХIХ ст.

Розвиток української культури

Основні особливості

∙Становлення модерної української культури

∙Негативний вплив на розвиток культури мали відсутність власної державності, національне гноблення та імперські кордони, що ігнорували українську етнічну територію

∙У Наддніпрянській України національно-культурна політика Російської імперії поєднувала заходи русифікації та культурної асиміляції українців, що здійснювалися примусовими адміністративними засобами

∙На західноукраїнських землях українська культура потерпала від онімечування, що поєднувалося з полонізацією у Галичині, мадяризацією в Закарпатті та румунізацією на Буковині

∙Культурний розвиток галицьких і закарпатських русинів був пов’язаний з діяльністю греко-ка- толицького духовенства

Розвиток освіти

Шкільна освіта в Наддніпрянській Україні (станом на 1856 р.)

Основні напрямки українського мистецтва у першій половині ХIХ ст.

Тема 6. Наддніпрянська Україна в другій половині ХIХ ст.

Економічний розвиток. Формування ринкових відносин

Економічний розвиток Наддніпрянщини напередодні селянської реформи 1861 р.

Основні особливості

∙Наприкінці 50-х рр. ХIХ ст. Наддніпрянщина була найбільш економічно розвиненим регіоном Російської імперії

∙Наявність кріпацтва заважала формуванню ринкових відносин у сільському господарстві

∙Розвиток промисловості стримувався відсутністю ринку вільнонайманої робочої сили та вузьким попитом на промислову продукцію

∙Міські підприємці й купці не мали можливості купувати землю, оскільки вона не була предметом купівлі й продажу

∙Відбулися зміни господарської спеціалізації регіонів Наддніпрянщини: на Півдні провідне місце посіло вирощування пшениці на експорт, на Лівобережжі — тваринництво, тютюнництво та льонарство, на Правобережжі — вирощування цукрового буряку

∙На Правобережжі переважало використання примусової праці кріпаків, на Півдні — вільнонайманої робочої сили

Селянська реформа 1861 р.

Історичні передумови здійснення реформи

∙Подальше існування кріпосного права загрожувало перетворенню імперії на другорядну державу. Селянських рух в українських губерніях наприкінці Кримської війни, вимоги з боку всіх опозиційних царизму сил звільнити селян, вплив ліквідації залишків кріпацтва на західноукраїнських землях у 1848 р. — усе це також вимагало вирішити проблему кріпацтва. Царизм хотів виступити «визволителем» селян і обеззброїти цим своїх противників

∙Кріпосне право сповільнювало темпи економічного розвитку країни. Наявність таких регіонів, як Південна Україна, переконливо засвідчувало переваги вільнонайманої праці й водночас спричиняло численні проблеми через невідповідність цих відносин і порядків в інших частинах імперії. Разом із цим поміщицькі господарства давали 50 % товарного хліба і їх одночасна й швидка ліквідація могла спричинити катастрофічні наслідки

∙Кріпосне право за своєю формою та змістом було схоже на рабство. Аморальність володіння живою «хрещеною власністю» засуджувалася більшістю представників різних суспільних верств. Приклад європейських монархій, які ліквідували кріпосне право, засвідчував, що це не послабило, а, навпаки, зміцнило їхні позиції через можливість прискорення соціально-економічного розвитку

Наділення селян землею за реформою 1861 р. у Наддніпрянській Україні

Реформи 60—70-х рр. ХIХ ст.

Розшарування селянства Наддніпрянської України в пореформений період

Перша хвиля масової української трудової еміграції з Наддніпрянщини в 70—90-х рр. ХІХ ст.

Особливості

∙Переселенці з Наддніпрянщини залишалися на землях у межах Російської імперії і не були емігрантами в традиційному значенні цього слова

∙Переселення мало переважно стихійний характер вільної колонізації незаселених земель

∙Основну масу переселенців складали селяни, які селилися на нових місцях, переважно разом зі своїми сім’ями

∙Регіонами, які дали основну масу переселенців, стали спершу Лівобережжя, а згодом і Правобережжя, де найбільше дошкуляли малоземелля і залишки кріпацтва

∙На відміну від західноукраїнських селян, які переселялися до Америки, селяни з Наддніпрянщини у східних районах Російської імперії не мали можливостей для створення своїх націо- нально-культурних установ

Суспільно-політичний рух наприкінці 50 — у 60-х рр. ХІХ ст. Виникнення громад

Розвиток українського руху в другій половині ХIХ ст.

Основні тенденції

∙У цей період як в Європі, так і в Україні відбувалося організаційне оформлення і вироблення ідейних основ національно-визвольних рухів

∙Прагнення українських діячів змінити існуючий лад на справедливий, покращити життя народу в цілому; як і в європейських визвольних рухах, головна увага зосереджувалася навколо трьох напрямків: національного, загальнодемократичного і соціального

∙Перед українським рухом стояла проблема вироблення збалансованої у національній, загальнодемократичній і соціальній площинах політичної платформи, що була б прийнятною для більшості прошарків українського суспільства

∙Одночасно з виробленням політичних програм відбувалися пошуки організаційних форм українського руху

Хлопоманство

Повстання розпочалося на теренах Царства Польського в ніч на 11 січня 1863 р., швидко перекинулося в Литву, Білорусію та Правобережну Україну, протрималося менше місяця і було жорстоко придушене

Історичне значення

Причини зміни ставлення російської влади до українського руху і видання Валуєвського циркуляру

Основні причини

∙Недавні події польського повстання 1863—1864 рр. Незважаючи на лояльність українців до царського режиму, українських рух сприймався як «польська інтрига», спрямована проти російської влади

Закінчення таблиці

Основні причини

∙Розгортання нелегальної діяльності різних опозиційних царизмові організацій («Земля і воля» та ін.), що розповсюджували заборонену літературу і підбурювали невдоволених реформою 1861 р. селян до виступу

∙Стрімке зростання кількості україномовної наукової, навчальної і релігійної літератури, що сприяло відродженню «малороссийской народности» та «южнорусского сепаратизма»

Суспільно-політичний рух у 70—90-х рр. ХIХ ст.

Південно-Західний відділ Імператорського Російського географічного товариства­ в Києві

Передумови відкриття

13 лютого 1873 р. в Києві відбулося урочисте відкриття Південно-Західного відділу Імператорського Російського географічного товариства. Головою відділу було обрано Г. Галагана, управителем справ — П. Чубинського. Друкований орган: «Записки Юго-Западного отдела». У відділі працювало 76 дійсних членів

Діяльність відділу

∙1874 р. вперше було проведено одноденний перепис населення Києва

∙Проведення в серпні 1874 р. III Археологічного з’їзду

∙Створення етнографічного музею, бібліотеки та архіву

∙Активна видавнича діяльність: опубліковано сім томів «Трудов Юго-Западной экспедиции», два томи «Записок Юго-Западного отдела», видано три збірки праць М. Максимовича тощо

∙Березень 1875 р. Відділ брав участь у географічному конгресі та виставці в Парижі

Червень 1876 р. На підставі Емського указу відділ було ліквідовано

Емський указ

Наслідки указу для українського руху

Історичне значення громадівського руху

Значення діяльності громадівців

∙Наукова діяльність громадівців заклала основи української науки

∙Громадівці справили чималий вплив на розвиток українського руху в Західній Україні

∙Завершили об’єднання двох регіональних течій українського руху в Російській імперії: лівобережного, що починався з відродження на Слобожанщині й продовжував свої традиції в КирилоМефодіївському братстві, та правобережного, що укоренився в «українській школі» польської літератури і знайшов продовження в діяльності хлопоманів

∙Громадівці своїми плідними дослідженнями з історії, етнографії, статистики і мовознавства довели, що українство має глибоке історичне коріння, чіткі етнічні особливості й окреслені етнічні межі. Цим вони підвели українських рух до необхідності сформулювати і розробити політичну програму

∙Забезпечили наступність поколінь в українському русі (кирило-мефодіївці та інші організації, що розпочали активну діяльність у 90-ті рр. ХІХ ст.)

Діяльність братства тарасівців

Братство тарасівців

Основні ідейні засади

∙Українці є окремою нацією

∙Як і кожна нація, українці потребують національної волі для праці й поступу

∙Повна автономія України (на той час висунути це гасло не наважувався ніхто)

∙Єдність українського народу (це гасло стало зародком майбутньої ідеї соборності Української держави)

∙Негативне ставлення до українофільства (культурництва), але визнання при цьому його користі для національного руху

∙Радикалізм і екстремізм щодо відступників

∙Необхідність створення українських шкіл

∙Боротьба за використання української мови в школі, державних установах та родині

Історичне значення

∙Перша українська група, яка чітко висловила свої політичні вимоги, започаткувавши цим період політизації українського руху в Наддніпрянщині

∙Діяльність братства знайшла продовження в студентських громадах, а найбільше в харківській, з якої згодом постала перша в Наддніпрянщині українська політична партія — Революційна українська партія

∙Братство сприяло вихованню історичних діячів, з якими пов’язаний подальший українських рух і, зокрема, перші кроки українського націоналізму як окремої політичної течії

Тема 7. Західноукраїнські землі у складі Австрійської імперії

в другій половині ХIХ ст.

Соціально-економічне становище. Формування ринкових відносин

Особливості економічного розвитку Галичини, Буковини і Закарпаття в другій половині ХIХ ст.

Особливості

∙На західноукраїнських землях не спостерігалося бурхливого зростання продуктивних сил, як в інших частинах імперії Габсбурґів

∙Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття зберігали аграрний характер економіки. Більшість самодіяльного населення краю була зайнята в сільському господарстві

∙Розвиток економіки на західноукраїнських землях дедалі більше визначався інтересами великої фабричної промисловості західних і центральних провінцій імперії

∙В економічній структурі імперії Габсбурґів західноукраїнським землям відводилася роль ринку збуту готових товарів і джерела надходження сировини та робочої сили до індустріально розвинених провінцій