козаков осталых у детей не велели, а быти им за ними по прежнему. (А буде из которых пограничных государств учнут приходить в вой­ ско запорожское к гетману к Богдану Хмелницкому [закреслено: „и ко всему войску запорожскому44] послы о добрых делех, и мы великий государь тех послов гетману принимать и отпускать поволили. А из которых государств и о каких делех те послы присланы и с чем отпущены будут, и гетману о том о всем писати к нам великому государю вскоре. А буде которые послы от кого присланы будут с каким противным к нам великому государю делом, и тех послов в войске задерживать и писать об них к нам великому государю вскоре ж, а без на­ шего царского величества указу назад их не отпускать. А с турским салтаном и с полским королем, без нашего царского величества указу, ссылки не держать). И по нашему царского величества жалованию, на­ шим царского величества подданым, Богдану Хмелницкому, гетману войска запорожского и всему нашего царского величества войску за­ порожскому быти под нашей царского величества высокою рукою, по своим прежним правам и привилеям и по всем статьям, которые писаны выше сего [закреслено: „во всяком покое и свободе без всякие неволи служити им66]. И нам великому государю [іншою рукою] „и сыну нашему, государю царевичю князю Алексею Алексеевичю и наследником нашим служити66 и прямити и всякого добра хотети и на наших государских неприятелей, где наше государское повеление будет, хо­ дити и с ними битись и во всем быти в нашей государской воли и в послушанье на веки.

Акты Южной и Западной России, т. X, № 8, сс. 492—493.

№ 198

1654 рік. 27 березня. Царська грамота українській шляхті (уривок)

..Мы великий государь, наше царское величество, для челобитья подданного нашего Богдана Хмелницкого, гетмана войска запорож­ ского, и всего нашего царского величества войска запорожского, шляхте, которые пребывают в нашей царского величества отчине в Малой Росии, велели быти под нашей царского величества высокою рукою, по прежним их правам и привилиям, каковы даны им права

ипривилия и волности от королей полских: а волностей их шляхетцких ни в чем нарушивати не велим, и старших им себе на уряды судовые земские и градцкие выбирати меж сеоя самим, и маетностями своими владеть поволили, и судитись им меж себя, по своим правам, поволили. И по нашему царского величества жалованию, нашиє цар­ ского величества отчины Малые Росии жителем, шляхте, быти под нашею царского величества высокою рукою, по своим прежним пра­ вам и привилиям, в волностях шляхетцких свободно безо всякие не­ воли, во всем по тому, как в сей нашей государской жаловалной гра­ моте написано и нам великому государю [іншою рукою] „и сыну на­ шему, государю царевичю князю Алексею Алексеевичу66 и наследником нашим служити и всякого добра хотети, и на наших царского ве­ личества неприятелей, где наше государское повеление будет, ходити

ис ними битися, и во всем быти в нашей государской воле и в послушанье на веки. А мы великий государь учнем вас держать в нашем царского величества милостивом жалованье и в призренье, и вам бы на нашу государскую милость быть надежным, безо всякого сумне*

нья...

Акты Южной и Западной России, т. X, NQ 8, сс. 495—496.

263

№ 199

1654 рік. 4 квітня. Царська грамота м. Переяславу (уривок)

Пожаловали есмя нашиє царского величества отчины Малые Росии города Переяславля подданных наших мещан, купетцких людей: что в нынешнем во 162 году, как, по милости божии, учинились под на­ цією государскою высокою рукою Богдан Хмелницкий, гетман войска запорожекого, и все войско запорожское и вся Малая Русь, и веру нам великому государю и нашим государским детем и наследником на вечное подданство учинили, и в марте месяце писали к нам великому государю, к нашему царскому величеству, он гетман Богдан Хмелницкой с посланники своими, с Самойлом Богдановым, с судьею войсковым, да с Павлом Тетерею, полковником переяславским, и посланные ваши Йван Григорьев с товарыщи нам великому государю били челом, чтоб нам великому государю вас, города Переяславля граждан, пожаловати, права ваши и привилия, которые имеете издавна от королей полских, подтвердить и нашими государскими грамотами укрепити. И мы, великий государь, наше царское величество, для челобитья Богдана Хмелницкого, гетмана войска запорожекого, вас подданных наших, города Переяславля жителей, купетцких людей, пожаловали, велели быть под нашею царского величества высокою рукою по преж­ ним правам и привилиям, каковы даны вам от королей полских, и тех всех прав и привилий ни в чем нарушивать не велели. И по нашему царского величества жаловаиью, подданным нашим, города Перея­ славля купетцким людем быти под нашею царского величества висо­ кою рукою, по своим прежним правам и привилиям, свободно, безо всякие неволи, во всем по тому, как в сей нашей государской жаловалной грамоте написано, и герб свой держати им прежней, и нам ве­ ликому государю и сыну нашему, государю царевичю князю Алексею Алексеевичю, и наследником нашим служити и всякого добра хотети и наши царского величества подати платити, как повелось издавна. А мы великий государь учнем вас держать в нашем царского величе­ ства милостивом жалованье и в призренье, а вам бы на нашу государ­ скую милость быть надежным, безо всякого сумненья...

Акты Южной и Западной России, т. X, No 9, сс. 533—534.

№ 200

1654 рік. 11 серпня. Ствердження російським урядом прав україн­ ського духівництва. З грамоти царя Олексія Михайловича Богдану Хмельницькому (уривок)

В нынешнем во 162 году, июля в 28 день, писал к нам, великому го­ сударю, к нашему царскому величеству, ты гетман Богдан Хмелницкой в листу своем с посланцы, с тимоновским сотником с Михайлом Махаринским с товарыщи, что послал к нам великому государю, к на­ шему царскому величеству, Селивестр, митрополит киевский и галицкий и всеа Малыя Росии, посланца своего Инокентия Кгизеля, игумена монастыря Николы Пустынного, киевского, со всем духовным чином, бити челом нам великому государю, нашему царскому величеству, ищучи нашиє царского величества милости, и чтоб нам великому го­ сударю, нашему царскому величеству, его митрополита и все духовен­ ство пожаловати, велети прежние их права и привилия нашими госу­ дарскими грамотами подтвердити. И мы великий государь, наше цар­ ское величество, Николского Пустынного монастыря игумена Инокен-

264

тия и иных старцев, которыя с ним к нам великому государю, нашему царскому величеству, бити челом приезжали, пожаловали, велели им видети наши царского величества очи и челобитья их выслушали; и по писму и прошенью киевского митрополита Селивестра Коссова и печерского монастыря архимандрита Иосифа и иных монастырей игуменов и братьи пожаловали, велели на их маетности дати наши цар­ ского величества жаловалные грамоты, что им теми маетностями, по нашей государской милости, владети и дани всякие имати.

Акты Южной и Западной России, т. X, № 16, сс. 759—760.

УКРАЇНА НА ПОЧАТКУ 1654 РОКУ

№ 201

1654 рік. Освіта на Україні. — Павло Алеппський

Починаючи з цього міста [Рашкова] і по всій землі руських, тобто козаків, ми помітили прекрасну рису, що дуже здивувала нас: всі вони, крім небагатьох, навіть більшість їхніх жінок і дочок, уміють читати і знають порядок церковних служб і церковні співи; крім того, свя­ щенники навчають сиріт і не лишають їх неуками блукати по вулицях...

Всякий базар *) і містечко в землі козаків має багато жителів, осо­ бливо маленьких дітей. Кожне місто має, може, до 40, 50 і більше ти­ сяч душ; але дітей більше, ніж трави, і всі вміють читати, навіть си­ роти. Вдів і сиріт у цій країні сила; чоловіки їхні були вбиті в безна­ станних війнах. Але в них є хороший звичай: вони одружують своїх дітей молодими і тому вони численніші за зорі небесні і за пісок мор­ ський.

Чтения в Обществе истории и древностей российских при Московском университете, 1897, кн. IV, сс. 2, 15.

№ 202

1654 рік. Багатства України. — Павло Алеппський

...Виступивши звідси2),ми проїхали ще дві великі милі по великому лісу між двома горами, шляхом вузьким і трудним, що пролягав по долині. Через невеличкі проміжки шлях перегороджений зв’язаними колодами, щоб перешкодити нападові кінноти. З правого і лівого боку містяться упорядковані будинки числом коло трьохсот. На дні долини

вних розміщені один за другим до десяти ставів для риби; вода тече

зодного ставу в другий, тобто з протоки греблі першого до другого, від другого до третього... На ставах млини; греблі обсаджені числен­ ними вербами.

Зауваж, що по озерах усіх цих країн росте звичайно Дуже багато жовтої квітки „ненюфари“ [латаття], а також подвійної білої.

Ніщо так не дивувало нас, як багатство в них запасів і птиці, а са­ ме: курей, гусей, качок, індиків, сила яких гуляє по полях і лісах, го­ дуючись далеко від міст і сіл. Вони кладуть свої яйця серед лісу і в за­ тишних місцях, бо нікому їх розшукувати через велику кількість їх. У цій країні немає і не знають ні тхорів, ні орлів, ні плазунів; а коли

зрідка й трапляються змії — ми бачили одну по дорозі з Валахії до

*) Місто.

2) 3 Медвина.

265

столиці Московії і вбили її, — то вони не шкідливі. Немає в них ні зло­ діїв, ні грабіжників.

Знай, що в домах цієї країни ми бачили людей, тварин і птиць (ра­ зом) і дуже дивувались багатству в них усяких благ. Ти побачиш, чи­ тачу, в домі кожної людини по десять і більше дітей з білим волоссям на голові; за велику білизну ми називали їх дідусями. Вони погодки і йдуть драбинкою одне за одним, і це ще дужче збільшувало наш по­ див. Діти виходили з домів дивитися на нас, але більше ми з них ми­ лувались. Ти побачив би, що більший стоїть скраю, коло нього — нижчий за нього на п’ядь, і так все нижче і нижче до самого малень­ кого з другого краю. Хай буде благословенний їх творець!

Що нам сказати про цей благословенний народ? З них убиті за ці роки під час походів сотні тисяч, і татари забрали їх у полон тисячі; пошесті вони раніш не знали, але в ці роки вона з’явилась у них, уніс­ ши з них сотні тисяч у сади блаженства. При всьому тому вони чи­ сленні, як мурашки, і більш незліченні, ніж зорі.

Чтения в Обществе истории и древностей российских при Московском университете, 1897, кн. IV, сс. 30—31.

'№ 203

1654 рік. Опис Києва. — Павло Алеппський (уривок)

В місті є багато людей знатних, поважних, панів і багачів. Нам при­ возили мед і пиво в великих бочках на каруцах (возах). Горілки ба­ гато. Хліб приставляли возами, а рибу кінтарами, бо в них усього цьо­ го дуже багато. Риба дешева і її напрочуд багато всяких сортів і ви­ дів, бо велика ріка Дніпро, як ми вже згадували, міститься коло них і по ній ходить багато кораблів.

Щодо видів суден, які плавають по цій ріці, то вони величезні, бо ми виміряли по довжині, від одного кінця до другого, один кусок де­ рева в 150 п’ядей. На цій ріці є багато суден, довжиною в 10 ліктів, видовбаних з одного величезного куска; на них їздять у Чорне море, як ми сказали вище.

Будинки в цьому місті прекрасні, високі і збудовані з колод, ви­ струганих зсередини і ззовні. При кожному будинку, як при палацах, є великий сад, де є всі плодові дерева, які тільки в них ростуть: без­ ліч великих тутових дерев привізних [з породи] „аль хаззаз“ з білим і червоним листям, але їх ягодами нехтують; є також великі горіхові дерева; дуже багато в цих садах виноградної лози. (Серед своїх пре­ красних грядок з огірками вони сіють дуже багато крокосу, рути і гвоздики різних кольорів.)

Купці привозять сюди оливкову олію, мигдаль, оливки (рис, ізюм), смокви, тютюн, червоний сап’ян, шафран, прянощі, перські матерії і ба­ вовняні тканини в великій кількості з турецьких земель, на відстані 40 днів шляху. Але все це дуже дороге. Жінки продають на гарних ба­ зарах і в прекрасних крамницях усе необхідне з матерій, соболів та ін.; вони нарядно одягнені, заняті своїм ділом і ніхто нахабно не по­ зирає на них.

Нам розповідали, що в цій країні козаків, коли захоплять у пере­ любстві чоловіка або жінку, одразу збираються на них, роздягають і ставлять як ціль для рушниць. Такий у них закон, якого ніхто ніколи не може уникнути.

266