Оборона в горах

188. Гірська місцевість характеризується різким пересічним рельєфом і кам’янистим грунтом, рідкою мережею важкодоступних доріг і складністю руху поза ними, швидкою течією річок і різким коливанням рівня води в них; великою кількістю прихованих підступів і мертвого простору; збільшенням дальності польоту куль і снарядів; утворенням завалів і обвалів; наявністю гір і гірських хребтів із крутими схилами, які частково переходять у скелі і скелясті обриви, а також лощинами і поглибленнями, які розташовані між гірськими хребтами; різкими змінами погоди, сильними бурями, снігопадами, туманами, лавинами, зсувами, каменепадами і селями.

Для більшості гірських районів характерні: суворий клімат; складність орієнтування, спостереження і ведення вогню, а також підтримка зв’язку і виконання робіт з інженерного обладнання місцевості.

189. Оборона в горах будується на більш широкому фронті, перехоплюючи найбільш доступні напрямки для дій противника, при цьому необхідно змушувати противника наступати знизу вгору, а на плоскогір’ї і долинах – як у звичайних умовах.

При цьому механізований взвод може обороняти опорний пункт у відриві від інших взводів роти.

Позиції відділень вибираються в місцях, які виключають можливість обвалів, зсувів і затоплень, із таким розрахунком, щоб забезпечувалось ураження противника багатошаровим фланговим, перехресним і кинджальним вогнем, виключалась наявність мертвих просторів.

Вогневі позиції БМП (БТР) і танків готуються на танконебезпечних напрямках. Для оборони перевалів, важливих вузлів доріг, переправ вогневі позиції вибираються з таким розрахунком, щоб забезпечувалося ведення вогню на граничні дальності і приховане їх розташування. Частина вогневих засобів розташовується на зворотних схилах на віддаленні 100-200 м від топографічного гребеня висот для знищення противника, який прорвався, вогнем упритул.

Система вогню взводу (відділення) створюється з таким розрахунком, щоб перед переднім краєм оборони, на флангах і в проміжках між опорними пунктами (позиціями) не було мертвих просторів і прихованих підступів. Для цього вогневі засоби розташовуються ярусами, система вогню відділень організовується таким чином, щоб вони знаходилися у вогневому зв’язку між собою, забезпечували кругову оборону і можливість зосередження вогню основних засобів на загрозливому напрямку у стислі терміни.

190. При інженерному обладнанні опорного пункту фортифікаційні споруди в кам’янистих і скельних ґрунтах облаштовуються напівзаглибленого і насипного типу з використанням каміння та мішків із піском і землею. Окопи, укриття й інші споруди обладнуються так, щоб виключити затікання в них вогнесумішей і води. В скельних ґрунтах окопи й укриття можуть обладнуватися вибуховим способом. Попереду позицій крім звичайних загороджень готуються обвали та зсуви, дороги (стежки) готуються до зруйнування і мінуються.

Розвідка противника і місцевості організується більшою, ніж у звичайних умовах, кількістю спостерігачів.

191. Під час організації оборони в горах командир взводу (відділення, танка) крім рішення звичайних питань зобов’язаний: ретельно вивчити підступи до опорного пункту (позиції) з фронту, флангів і тилу; організувати прикриття їх перехресним вогнем і спостереження за ними; врахувати мертві простори поблизу опорного пункту (позиції) і підготувати по них вогонь; створити на позиціях збільшений запас ракет і боєприпасів, особливо гранат; передбачити заходи щодо протидії обходам противника і його просочуванню між позиціями відділень (танків) або на стиках із сусідами.

Крім цього, при організації оборони в горах слід враховувати підвищену витрату пального, потужності двигунів, перегрів системи охолодження двигунів при більш низьких температурах охолодження рідини, вживати заходів щодо забезпечення бойових машин підвищеного проходження запасом охолоджувальної рідини, забезпечення особового складу теплими речами, засобами для обігріву, приготування їжі і запасом питної води.

192. Атаку противника взвод (відділення, танк) відбиває всіма вогневими засобами із широким застосуванням гранат. Танки противника найбільш доцільно знищувати під час подолання ними підйомів, особливо на серпантинах.

Під час обходу противником опорного пункту (позиції) взвод (відділення, танк) переходить до кругової оборони й уражає його вогнем у фланг і тил.