2. Період становленя і розквіту к. Русі
К. Русь – держава на чолі з династією Рюриковичей, в яку увійшли всі східнословянські племінні групи. Рік 862 – офіційна дата утворення Русі, коли прийшов на правління Рюрик.
Літопис Руський говорить – словянські племена представляли собою мозаїку чисельних союзів та обєднань, «усі вони мли свої обичаї, закони предків своїх та заповіти, кожне свій норов».
Ніякі письмові джерела не називають іншого східнословянського обєднання до К. Русі!!!!
Проблема державності: 2 варіанта:
основний чинник – внутрішні сили, основані на еволюційному соц-економічному та політичному розвитку східнословянських груп.
державність – принесена ззовні норманськими дружинами. Русь – слово не словянського походження, нормани звали себе русами.
Існує дві точки зору на утворення Русі: норманська теорія та теорія природньо-історичного утворення.
А) Норманська теорія – про несамостійний розвиток руської державності, так, німецькі вчені Байєр та Міллер, що були запрошені в 18 ст Катериною ІІ для роботи в Академії наук, спираються на: 1. «Повість временних літ», де є легенда про запрошення словянськими п леменами в якості князів братів Рюрика, Синеуса та Трувора (варягів), 2. на те, що першими керівниками Русі були норманни – князі Рюрик, Олег, 3. на те, що в творах римських істориків та інших несловянських літописах стверджується про дикість та відсталість східно-слов.племен – про їх нездатність створити державу.
Б) Теорія природньо-історичного процесу утворення держави у східних словян, бо для цього вже існували необхідні економічні посилки, археологі – говорять про те, що захоронення вікінгів – дуже малі, крім того в більш пізніх літописах про норманів взагалі не йдеться, а значить, їх кількість була дуже мала і вони швидко асимілювалися та ославянилися, а також в літописях йдеться про те, що в 6-поч 7 ст. правив в Києві князь славянський – Кий.
Руська держава виступала впливовим суб’єктом європейської політики, розвиваючи контакти в різноманітних формах: по-перше, дипломатичній, у тому числі й завдяки династичним шлюбам (у цей період їх налічують більше сотні тільки з державцями Англії, Франції, німецьких держав, Угорщини, Швеції, Норвегії, Данії, Польщі та ін., не рахуючи родинних стосунків зі східними сусідами), які дали початок могутнім королівським династіям Європи і протягом декількох століть визначали європейську цивілізацію; по-друге, військові походи, які мали не тільки велике політичне (укладання мирних договорів, наприклад, з Візантією, а потім хрещення зробило Русь впливовою частиною Римського миру), а й економічне значення; по-третє, наукові, релігійні, мистецькі обміни.
Период феодальной раздробленности – це час упадку та розпаду К. Русі на багато удільних князівств, в результаті чого держава ослабла і в 13 ст була підвержена нападам монголо-татар. Разом з тим, феодальна роздробленість дала поштовх до становлення місцевих художніх традицій, появі окремих шкіл в мистецтві, і, більш того – формуванню національних рис князівств Русі.