Виділяють ще такі види конкуренції:

Існуванню конкуренції загрожує монополія.

Монополія - це така ситуація, за якої продавців (виробників)настільки мало, що кожен з них може впливати на загальний обсяг продукції та ціну продукції, що реалізується.

Види монополій:

1. Природна - існує в галузях, які виробляють рідкісні метали та інші елементи виробництва, а також у галузях інфраструктури, що мають вадливе статичне значення, контроль над якими має здійснюватись з боку держави.

2. Легальна - утворюється на законних підставах для надання особливих послуг (зв'язок, органи, що надають авторські права).

3. Штучна - виникає в наслідок особливого становища підприємців, для одержання монополістичних переваг.

У господарський практиці України монополістами є ті учасники господарського обороту, частка яких на ринку перевищує 70%.

Захист конкуренції здійснює держава (ст. 42 Конституції України). Для захисту конкуренції розроблено антимонопольне законодавство і створено Антимонопольний комітет України.

Захист конкуренції передбачає передусім демонополізацію економіки і створенні конкурентного середовища.

У січні 2001 р. ВРУ прийняла закон України „Про захист економічної конкуренції". Цим законом заборонено ряд антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання.

Антимонопольне законодавство містить нормативні акти, що визначають організаційні та правові засади розвитку конкуренції, заходи попередження, обмеження і припинення монополістичної діяльності та нечесної конкуренції.

5. Ринок товарів і послуг призначений для задоволення фізіологічних та соціальних потреб людини. Він безпосередньо відображує виробництво і споживання, попит і пропозицію товарів. Матеріальне і нематеріальне виробництво мають бути адекватними платоспроможному попиту населення. Якщо цієї рівноваги немає, то в суспільстві настає

дисбаланс Ринок через конкуренцію, ціни, прибуток, перелив капіталу та інші його механізми впливає на виробництво, змінюючи його структуру, ліквідує тим самим диспропорції в економіці та у сфері обігу і так відновлюється рівновага між платоспроможнім попитом населення та пропозицією товарів і послуг.

Фінансовий ринок (ринок капіталу, фондовий ринок) - це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля - продаж фінансових ресурсів. Включає: кредитний ринок і ринок цінних паперів.

Кредитний ринок є системою відносин між позикодавцями і позикоодержувачами з приводу позику в товарній або грошовій формі. Суб'єкти кредитного ринку - юридичні та фізичні особи. Види кредитів: 1) взаємний (підприємство, фізична особа і банківський заклад); 2) банківські; 3) державний; 4) кредит та цілі споживання. Позикоодержувачі сплачують кредиторам певний відсоток.

Ринок цінних паперів. Цінні папери - це грошові документи, які визначають взаємовідносини між суб'єктами, що їх випустили, і тими, хто їх придбав. Вони передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передавання грошових та інших прав, передбачених цими документами, особам, що є їх власниками. Акція свідчить, що її власник став одним із співвласників підприємства і має права на отримання певної частки прибутку (дивіденд).

Власник облігацій є кредитором одного із суб'єктів господарювання, за що отримує певний фінансовий відсоток. Зобов'язання держаного казначейства засвідчують, що їхній власник вніс кошти до бюджету і має право на отримання фінансового доходу впродовж усього строку володіння цими фінансовими паперами. Ощадні сертифікати — це письмове засвідчення кредитною установою депонування коштів, яке дає право на отримання через визначений термін депозиту і відсотків за ним. Вексель - грошове зобов'язання, яке має бути сплачене боржником його власнику. Ринок цінних паперів складається з двох частин — первинного і вторинного ринків. На першому відбувається емісія цінних паперів. Другий ринок призначений для перепродажу цінних паперів. Це відбувається на фондовій біржі.

Ринок праці — означає надання прав кожній людині на вільний продаж своєї робочої сили за власним бажанням і вибором на засадах трудового найму. Заробітна плата працівників залежить від вартості робочої сили, попиту та пропозиції на неї. Невіддільним атрибутом ринку праці є безробіття. Форми надання страхової підтримки та соціальної допомоги безробітним різноманітні і залежать від категорії безробіття, наявності страхування, його тривалості, терміну, сімейного стану безробітного.

6. Формування ринкової економіки в Україні розпочалося з відтворення ринкових інституцій, які існували лише в зародковому стані. Відтворення інституцій багато суб'єктних власників відбувається через роздержавлення власності. Це сприяє розвитку різноманітних форм господарювання та відтворення конкурентного середовища. Невід'ємною інституцією ринку є вільні ціни. Конкуренція, вільне ціноутворення як необхідні інституції ринку можуть функціонувати лише за умов наявності ринкової інфраструктури, культури відтворення ринкової економіки крім економічних потрібні ще й правові передумови. Ось чому в країні іде процес відпрацювання й прийняття юридичних законів, які сприяють формуванню ринкового середовища. Проте він іде повільно, що гальмує ринкові перетворення. Якщо суспільна свідомість не буде настроєна на ринкову хвилю, ринок не формуватиметься.

Особливістю економіки України є те, що перед початком ринкових трансформацій вона являла собою адміністративно-командний тип, де домінував тотальний монополізм. Негативний вплив на формування ринкових відносин в Україні має і те, що її економіка великомасштабна з незавершеним циклом виробництва, а також відбиває спеціалізацію у колишньому Радянському Союзі на важкій промисловості, воєнно-промисловому виробництві та видобувних галузях.

Створення достатньої кількості підприємств в Україні, які б формували конкурентне середовище, може здійснюватися двома шляхами. 1) реформування існуючих підприємств (демонополізація, роздержавлення, приватизація, залучення інвестицій для структурної перебудови підприємств, диверсифікація); 2) створення нових (сприяння розвитку малого та середнього бізнесу, залучення інвестицій для створення нових підприємств).

Для України найприйнятнішою є модель соціально орієнтованого ринку який у кінцевому підсумку підпорядковуватиме діяльності своїх функціональних структур задоволенням матеріальних і духовних потреб людини.

Шляхи переходу до ринку:

1. Еволюційний шлях ґрунтується на посталому і поступовому введені ринкових відносин (10 - 15 років).

2. Прискорений шлях („шокова терапія") - до ринку можна перейти за короткий термін (400 - 500 днів, 2-3 роки). Суть - основну масу товарів і послуг відразу вводять вільні ціни. Зростання їх обмежується проведенням жорстокої фінансової та кредитної політики. Максимально скорочується державний сектор. Соціальна підтримка населення встановлюється на мінімальному рівні.

3. По елементний., еволюційно-радикальний шлях поєднує поступовість, поетапність і державне регулювання ціп на найважливіші товари та на прибутки. Для побудови ефективної ринкової економіки Україна має демонтувати стару господарську систему і поступово вводити ринкові елементи. Головним чинником створення моделі ринку має бути послідовна діяльність держави щодо створення необхідних інституцій ринку. Держава має регулювати випуск національної грошової одиниці, здійснювати контрольовану емісію, забезпечувати взаємодію національного ринку з міжнародним. Регулююча роль держави має полягати у забезпеченні рівноваги в суспільстві.