Тема 2.3 Ринок як економічна форма організації суспільного виробництва

1. Ринок: суть і функції. Ринковий механізм організації суспільного виробництва. Класична економічна теорія про роль ринку

2. Попит і пропозиція

3. Ціна рівноваги. Механізм ринкового саморегулювання. Теорія загальної рівноваги (Л. Вальрас)

4. Конкуренція ті її значення. Монополія і конкуренція. Антимонопольна практика й антимонопольне законодавство

5. Види ринків

6. Ключові проблеми формування ринку в Україні

1. Ринки виникли ще в період розпаду первісного ладу, коли між общинами і племенами почався регулярний обмін. В процесі поглиблення суспільного поділу праці, з розвитком міст виділяються певні місці — ринкові площі. У ХП ст. починає розвиватись обмін між містами. У сер. XII ст. ярмарки у великих містах на півдні Франції відбувалися по 6 разів на рік. Це свідчило про початок формування єдиного внутрішнього ринку.

Ринок - сукупність продавців і покупців, які вступають між собою в економічні відносини з приводу купівлі - продажу товарів і послуг за допомогою механізму узгодження цін на основі суспільно необхідних витрат праці з урахуванням попиту і пропозиції. Економіст класичного періоду А. Сміт назвав це явище “невидимою рукою”. Сутність - кожна особа виходить з власної вигоди, якою керує «невидима рука», мета якої досягти найбільшої вигоди для всіх. А. Сміт вважав за “невидиму руку” непередбачену силу, яка сприяє досягненню гармонії інтересів між особою і суспільством. Через це він вважав будь-яке втручання держави у вільну конкуренцію шкідливим. Світовій досвід переконливо засвідчив, що можливості ринкового механізму небезмежні.

А. Маршал. Неокласична теорія.

А. Маршал вивчав проблеми взаємодії попиту і пропозиції, як сил, що визначають процеси, що відбуваються на ринку. Він використав поняття рівноважної ціни.

2. Попит виражає сформовану на ринку потребу в життєвих засобах, що визначається кількістю товарів і послуг, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися на ринку, та наявністю грошей.

Чинники, що викликають на попит:

1. Економічні (рівень розвитку виробництва, обсяг реальних потреб та рівень їхнього задоволення, рівень доходів населення, структура і рівень ринкових цін, рівень цін споріднених товарів і товарів -замінників, принципи розподілу доходів).

2. Соціальні (рівень розвитку масової культури, духовних цінностей, соціальна структура суспільства, освітній ценз населення, поширений спосіб життя).

3. Демографічні (ємність ринку зумовлена чисельністю населення, розміри та склад середньої сім'ї, статево-віковий склад населення, співвідношення міського та сільського населення).

4. Психолого-традиційні (уподобання та смаки споживачів, відносини між продавцем та споживачем, місцеві традиції та принципи виховання, релігійні звичаї).

5. Естетичні (зовнішні якості товару, реклама, форми продажу).

6. Природно-кліматичні

Закон попиту:

Підвищення ціни зумовлює зменшення попиту і навпаки — зниження ціни веде до його зростання. Крива попиту ілюструє зміну співвідношення цін і обсягу продаж, абстагованих від нецінових чинників. Еластичність попиту показує взаємозв'язок між ціною усіх і обсягом проданих товарів.

Цінова еластичність: En=зміна обсягу продукту(%) / зміна ціни (%)

Пропозиція показує кількість товарів і послуг, яка є у продажу за певною ціною.

Чинники, що впливають на пропозицію:

1. Економічні (рівень технологій, організаційно-інфраструктурне забезпечення, сфера обігу, державне стимулювання конкуренції, переміщення капіталів)

2. Соціальні (професійно-кваліфікаційний склад робочої сили, суспільна престижність підприємства, розміри і активність підприємців, їхня економічна самостійність, рівень культури і спеціальної освіти учасників виробництва)

3. Демографічні (масштаби і характер залучення у виробництво і вивільнення робочої сили, розподіл працездатного населення за територією)

4. Психологічно-традиційні

5. Естетичні (зміни і люді, розвиток промислового дизайну)

6. Природно-кліматичні

Закон пропозиції:

Якщо ціна зростає, пропозиція збільшується, і навпаки. Крива пропозиції: за інших однакових умов, чим вища ціна товару, тим більше їх може бути вироблено і запропоновано до продажу на ринку. Еластичність пропозиції характеризує відносні зміни цін товарів та кількості їх, запропонованої до продажу.

В результаті взаємодії попиту і пропозиції встановлюється рівновага - це стан на ринку, при якому кількість товарів або послуг, яку бажають і можуть придбати споживачі, абсолютно ідентична кількості товарів і послуг, яку бажають і можуть надати виробники.

3. Ринкова економіка здатна до саморегулювання. Воно відбувається під впливом вільної конкуренції, постійної зміни цін, регулювання економічних процесів на основі співвідношення попиту і пропозиції. У кожний певний момент виникає конкретна рівновага між попитом і пропозицією. І ця рівновага досить ефективна.

Автором теорії загальної рівноваги є швейцарський економіст Леон Вальрас(1834-1910).

Рівноважна ціна — це ціна на конкурентному ринку, за якої величина попиту і пропозиції однакові, немає ні дефіциту, ні надлишку товарів і послуг. Така ціна не містить у собі тенденції до зростання або зниження об'ємів виробництва.

Постулати теорії рівноваги А. Вельраса:

1. Зв'язок цін і попиту та пропозиції впливає на встановлення рівноваги.

2. Рівноважна ціна встановлюється в результаті конкуренції, співвідношення попиту і пропозиції, наявності ресурсів та ін.

3. Загальна рівновага здійснюється щодо всіх товарів.

4. Рівновагу характеризує мінова вартість. Мінова цінність товарів – це рівень економічної рівноваги. В умовах конкуренції діють механізми, які усувають диспропорції та встановлюють таку мінову вартість, що ґрунтується на ціні рівноваги. В умовах монополії диспропорції зберігаються.

5. Рівновага встановлюється на основі дії всіх учасників ринку.

6. Рівновага здатна забезпечити максимально високий рівень задоволення потреб.

7. Попит на кожен товар залежить не тільки від його ціни, а й від цін на всі інші товари.

8. Сума попиту споживача на всі закуплені ним товари і покупки за вартістю дорівнює сумі всіх проданих ним.

Функції ринку:

1. Інформаційна

2. Регулююча - вплив на попит і пропозицію, пропорції між сферами виробництва, нагромадженням і споживанням.

3. Стимулююча - спонукає виробників знижувати індивідуальні затрати нижче від суспільно необхідних.

4. Контролююча - сприяє контролю споживачів над виробництвом, вирівнюванню цін.

5. Інтегруюча - ринок робить економіку єдиним цілим.

6. Сануюча - сприяє збанкрутінню нежиттєздатних підприємств, завдяки чому оздоровлює економічну систему.

Умови формування ринків:

1. Наявність суб'єктів ринкових відносин, які, будучі економічно та юридично незалежними можуть вступати у рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі — продажу.

2. Еквівалентний обмін товарів

3. Конкуренція.

4. Вільне ціноутворення.

5. Реальна інформація про ринок у суб'єктів.

Етапи формування ринку:

-період від розпаду первісно общинного ладу до виникнення капіталізму - формування ринкових відносин і елементів товарного виробництва.

-етап капіталізму, вільної конкуренції, 19-Іпол. 20 ст. - вільне ціноутворення, вільне переміщення капіталу, робочої сили, товару, формується національний та світовий ринок.

-етап розвитку і перетворення капіталізму вільної конкуренції у монополістичну конкуренцію.

Класифікація ринків:

I. За економічним призначенням об'єктів ринкових відносин:

• ринок предметів споживання і послуг;

• ринок засобів виробництва;

• нерухомості;

• науково-технічних розробок та інформації;

• фінансовий (капіталу, фондовий);

• валютний;

• праці.

II. За ступенем зрілості ринкових відносин:

• розвинений;

• ринок, що формується;

• з різним ступенем обмеження конкуренції.

III. За адміністративно-територіальною ознакою:

• місцевий;

• національний;

• світовий.

А Сміт довів, що існує певний порядок в економічній системі, який встановлюється згідно з принципом товарів і послуг (у тому числі послуг праці). Ринок безперервно здійснює „пошук" рівноважних цін. Конкуренція - це важливий чинник встановлення рівноваги.

Для рівноваги потрібен ринковий механізм, який діє ефективніше, ніж у минулому так звана планова система.

4. Конкуренція - це економічна боротьба, суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення своїх же інтересів, пов'язаних з продажем цієї продукції.

Основне завдання і головна функція конкуренції - завоювати ринок, в боротьбі за споживача перемогти всіх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку.

Негативні риси конкуренції, дрібні виробники відтісняються капіталом, перші розорюються, інші збагачуються, посилюються соціальні, майнове розшарування населення, загострюється безробіття.

Позитивні риси конкуренції:

1)Вона є рушійною силою ринкової економіки (перемагає той, хто створює високоякісну продукцію при найменших витратах виробництва, завдяки використанню науково-технічних досягнень, передовій організації праці);

2) конкуренція приносить користь суспільству (стимулює економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, спонукає постійно поновляти асортимент продукції, пильно стежити за НТП);

3) конкуренція позбавлена суб'єктивних вартостей (підсумки її оцінюють самі споживачі, віддаючи перевагу тим чи іншим товарам);

4) без конкуренції не може діяти закон вартості.

Умови виникнення конкуренції:

1. Наявність на ринку великої кількості виробників .

2. Свобода вибору господарської діяльності виробників.

3. Відповідальність між ними, що визначає попит, і тим, що визначає пропозицію.

4. Наявність ринку засобів виробництва.

Роль конкуренції як рушійної сили розвитку економіки виявляється у тому, що вона містить в собі могутні стимули для науково-технічного прогресу.

Цінова конкуренція означає, що головними методами боротьби проти конкурентів є ціна. Методи нецінової конкуренції: поліпшення якості продукції, використання реклами, сервіс.

Нечесна конкуренція - це діяльність господарського суб'єкту, що спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого становлення на ринку, обманом споживачів, партнерів, інших господарських суб'єктів і державних органів. Методи: дезінформація, використання товарного знаку без дозволу, неправдиві повідомлення про товари конкурентів, переманювання провідних спеціалістів конкурентів підкупом, порушення законів.

Види конкуренції:

Внутрішньогалузева конкуренція - це конкуренція між окремими

підприємствами всередині кожної галузі щодо одержання прибутку. На різних підприємствах галузі створюються особливо індустріальна вартість товарів. Проте на ринку в результаті внутрішньо галузевої конкуренції складається суспільна вартість товару.

Міжгалузева конкуренція - специфічна форма конкуренції капіталів у боротьбі за більш прибуткове застосування капіталу. Вона здійснюється у вигляді міграції капіталів з одних галузей в інші. В результаті переливу капіталів створюється середня норма прибутку.