Розділ 2 Товарне виробництво і ринок
Тема 2.1 Товарне виробництво
Форми суспільного господарства: натуральне і товарне. Ринкова економічна система. Товарне виробництво як основа ринкової економіки.
Товар і його властивості.
Вартість, цінність, ціна. Основні етапи розвитку трудової теорії вартості.
1. Натуральне виробництво - виробництво, при якому продукти праці призначаються для задоволення власних потреб, для споживання в середині господарства, що їх виробило. Для нього характерно:
рівень споживання залежав від рівня виробництва
суспільний розподіл праці слабо розвинутий всередині господарських одиниць, а між ними відсутній
натуральне виробництво малоефективне і забезпечує дуже повільний розвиток продуктивних сил.
Товарне виробництво - така організація суспільного виробництва, коли окремі продукти виробляють відокремлені виробники, і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля - продаж на ринку цих продуктів, що стають товарами.
Причини виникнення товарного виробництва:
-суспільний поділ праці => необхідність обміну.
-соціально - економічна відокремленість виробників, яка виступає у формі приватної власності на засоби виробництва.
Риси товарного виробництва:
суспільний поділ праці;
приватна власність на засоби виробництва;
повно соціально - економічна відокремленість виробників;
обмін;
стихійний характер розвитку.
2. Товар — це продукт праці, що задовольняє певну потребу людини і виготовлений для обміну.
Товару властиві дві сторони:
споживча вартість - це певна річ або послуга, яка завдяки своїм корисним властивостям задовольняє різноманітні людські потреби. Щоб стати товаром, споживча вартість повинна задовольняти інших людей, тобто бути споживчою вартістю.
мінова вартість — здатність товару обмінюватись на інші товари у певних кількісних пропорціях. Спільним у всіх товарів, що обмінюються на інші, є те, що у них втілена праця.
В основі кожної із сторін товару лежить відповідний вид праці і споживчу вартість створює конкретна праця, вартість — абстрактна.
Конкретна праця - це корисна праця, яка витрачається в особливій доцільній формі з використанням певних засобів і предметів праці. Конкретна праця виступає у вигляді приватної праці, тобто праці, затраченої приватним власником і є особистою справою товаровиробника.
Абстрактна праця - це праця взагалі. В абстрактній праці мають значення затрати людської робочої сили, і фізіологічного погляду, затрати людської енергії. Абстрактна праця виступає у вигляді суспільної праці. Для визначення суспільної значимості вкладеної у товар праці, необхідна купівля - продаж товару на ринку.
Суперечність між приватною і суспільною працею — основна суперечність товарного виробництва. Вона полягає у стихійному коливанні цін, розоренні одних і збагаченні інших виробників товарів.
Товарне виробництво в сучасних умовах.
У XX ст. в розвитку товарного виробництва і товару сталися радикальні зміни. Гігантська концепція виробництва, зростання рівня усуспільнення праці ведуть до того, що конкретна праця все менше виявляється як приватна праця незалежного, економічно відокремленого товаровиробника. У межах сучасного виробництва діють 2 протилежні тенденції: 1) до дальшого розширення його та 2) до підриву.
1 - зумовлена триваючою спеціалізацією суспільної праці, збільшенням кількості економічно відокремлених виробництв. Розширення відбувається внаслідок перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу. При цьому матеріалізовані результати наукових досліджень у вигляді патентів, ліцензій, «ноу-хау» стають товаром. На товар перетворюються послуги.
2 - дальший розвиток масштабів одиничного поділу праці, розвиток контрактних відносин між великими компаніями ті дрібними підприємствами, укладення угод, контрактів, складання планів виробництва, і як наслідок, непотрібність товарів;
регулювання державою економіки.
3. Підходів до визначення цінності товару багато.
Теорія трудової вартості. У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс.
Згідно з теорією товар набуває форми вартості лише при зіставленні з іншими товарами.
Форми вартості:
1. Проста (одинична, випадкова). Роль еквівалента виконували різні товари
Величина вартості товару вимірюється співставленням індивідуальної і суспільної вартості. Вартість товару визначається суспільно - необхідними затратами праці, в основі яких лежить суспільно - необхідний робочій час - це час, потрібний для створення будь якої споживчої вартості при існуючих суспільно нормальних умовах виробництва, інтенсивності та продуктивності праці, середньому рівні техніки тощо.
Формування суспільно необхідних затрат відбувається у процесі конкуренції товаровиробників.
На величину вартості впливають фактори:
-продуктивність праці - кількість продукції, що виробляється за одиницю робочого часу;
-інтенсивність праці - це витрати праці за одиницю часу;
-проста праця (праця, яка не потребує попередньої освіти і кваліфікації) чи складна праця (це праця, для виконання якої потрібні спеціальна підготовка, оволодіння певною спеціальністю, що передбачає потребу в здобутті освіти. У складній праці втілена ще й опосередкована праця, яка була витрачена на його підготовку. Тому складна праця — це помножена просто праця, і за одиницю часу нею створюється більша вартість).
Закон вартості - загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв'язки між суспільно - необхідною працею і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозицій.
Мінові пропозиції при обміні товарів регулюються суспільно – необхідними затратами.
Обмін товарів відповідно до кількості та якості затраченої на них суспільно - необхідної праці.
Функції закону вартості:
стихійно регулює пропорції товарного виробництва (коливання цін навколо вартості);
рушійної сили стихійного розвитку продуктивних сил (стимулювання зменшення індивідуальних витрат); основи диференціації товаровиробників.
Теорія граничної корисності.
Основою цінності товару теорія граничної корисності вважає ступінь корисного ефекту, який він приносить споживачу. У. Джеванс, А. Мармаля, К. Менгер, Ф. Візер, Є. Бем - Баверк, Д. Кларк.
Головна ідея їхнього підходу полягає у тому, що зведення вартості до витрат (самої праці чи праці, землі, капіталу) є неприйнятним, тому що не дає змоги врахувати корисність товару. Вартість, на їхню думку, визначається суб'єктивною граничною корисністю останньої одиниці певного блага. Останній екземпляр певного блага, що задовольняє «граничну потребу», має і граничну корисність, яка визначає ринкову цінність. Перевищення попиту над пропозицією сприятиме зростанню ціни над вартістю навпаки.