Тема 1.5 Розподіл і формування доходів населення
1. Необхідний продукт :принципи розподілу. Суть, форми необхідного продукту.
2. Суть і функції заробітної плати.
3. Суспільні фонди споживання.
4. Додатковий продукт і принципи його розподілу. Прибуток як економічна форма додаткового продукту. Види прибутку.
5. Первинний розподіл чистого продукту і формування первинних доходів різних груп населення, державі, підприємств матеріального і нематеріального виробництва.
1. Необхідний продукт - це частина продукту, яка створюється необхідною працею робочих матеріальної сфери виробництва і виступає у формі заробітної плати і суспільних фондів споживання.
Згідно з трудовою теорією вартості в процесі виробництва створюється необхідний і додатковий продукт.
Як у процесі виробництва збільшується вартість?
Засоби виробництва - це постійний капітал і він у процесі виробництва не змінює своєї вартості (це мертва праця).
Робоча сила — це перемінний капітал, він збільшує свою вартість. Перемінний капітал - це жива праця. В процесі виробництва праця створює більшу вартість, ніж ту що була витрачена на придбання робочої сили. Це відбувається в результаті розділення робочого часу на 2 частини: 1 необхідний робочий час, необхідна праця, необхідний продукт. 2 додатковий робочий час, додаткова праця, додатковий продукт.
Необхідний продукт формується у всіх фазах суспільного відтворення - виробництва, розподілу, обміну і споживання. Головною функцією необхідного продукту є відтворення робочої сили. У фазі споживання необхідний продукт набуває форми фонду життєвих засобів, тобто виступає у вигляді предметів споживання.
2. В умовах ринкової економіки заробітна плата є :
перетвореною формою вартості робочої сили (ціною товару "робоча сила");
формою розподілу за результатами праці;
об'єктом конкуренції на ринку праці.
Вартість робочої сили виступає як вартість життєвих засобів.
Заробітна плата - грошове вираження вартості ціни товару робочої сили та результативності функціонування робочої сили.
Національний рівень заробітної плати залежить від чинників:
рівень суспільної продуктивності праці в країні - економічне становище країни (ВНП на душу населення);
величина вартості робочої сили;
інтенсивність праці;
конкуренція на ринку праці (співвідношення попиту і пропозиції на робочу силу);
організація заробітної плати в країні.
Вихідним моментом формування заробітної плати як ціни товару "робоча сила" є потреби працівника з урахуванням досягнутого рівня розвитку продуктивних сил. Вони можуть бути зведені до споживчого кошика.
Споживчий кошик - це набір товарів і послуг, розрахований за нормами і нормативами споживання і забезпеченості людини першочерговими життєвими засобами (прожитковий мінімум). Грошове вираження вартості робочої сили є ціною товару "робоча сила". Потім цю ціну слід поділити на кількість робочих днів, годин або на кількість виробленої продукції. В результаті визначають так звану ціну праці (але найманий працівник продає не працю, а здатність до праці, тобто робочу силу).
Ціна праці визначає тарифну ставку або розцінку. Заробітна плата виплачується на основі тарифної системи.
Держава визначає мінімальну заробітну плату.
Функції заробітної плати:
відтворювальна
стимулююча
розподільча
Номінальна заробітна плата - це сума, яку працівник одержує за годину, день, місяць.
Реальна заробітна плата - це сума товарів і послуг, які працівник може придбати на свою грошову заробітну плату.
В умовах ринкової економіки існують вільні ціни. У ряді випадків вони зростають швидше, ніж номінальна зарплата. Це призводить до падіння реальної заробітної плати. Для збільшення номінальної заробітної плати в таких умовах застосовують індексацію і компенсацію.
В структурі заробітної плати слід розрізняти:
основна зарплата (тарифні ставки, посадові оклади).
додаткова зарплата (доплати і надбавки). Форми заробітної плати:
1 відрядна (оплата за кількість виготовленої продукції)
2 по часова (оплата за відпрацьований час).
Системи відрядної форми: Системи по часової форми:
- пряма відрядна -проста погодинна
-відрядно-преміальна -почасово-преміальна
- відрядно-прогресивна
-акордна
Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування, власники, об'єднання власників, професійні спілки.
3. Суспільні фонди споживання (СФС). В Україні склались 2 види СФС:
1 - фонди спільного задоволення потреб (послуги освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, дитячих будинків);
2 - фонди для непрацездатних (пенсії, допомоги з тимчасової непрацездатності, відпуски у зв’язку з вагітністю та пологами, стипендії, допомоги).
Основні ознаки СФС: одержання благ не залежить від тривалості трудової участі,
стажу роботи і величини зарплати, це безплатні послуги, матеріальні блага - в державній власності.
4. Додатковий продукт — частина чистого продукту, яка виступає у вигляді прибутку.
Прибуток - різниця між валовою виручкою і собівартістю.
Прибуток - перетворена форма додаткового продукту і додаткової вартості.
В умовах багатоукладної економіки не існує єдиної схеми розподілу прибутку.
Прибуток виступає у наступних формах: дивіденду, відсотку, ренти.
5. В процесі розподілу і перерозподілу чистого продукту (національного доходу) формуються доходи різних груп населення, держави, підприємств.
Чистий продукт ділиться на дві частини: необхідний продукт та додатковий продукт. Необхідний продукт ділиться на дві частини: 1 - заробітна плата (доход найманих працівників), та 2 суспільні фонди споживання. Додатковий продукт ділиться на чотири частини: 1 податки (доход держави); 2 - орендна плата (доход власників майна, землі); 3 - відсотки за кредит(доход власників капіталу); 4 - чистий прибуток (особистий доход підприємців).
Показник реальних доходів населення характеризує рівень добробуту населення через сімейні доходи. Найважливіша функція сім'ї — народження і виховання дітей. У зв'язку з цим значний інтерес становить матеріальна основа відтворення сім'ї - сімейний доход. Джерела доходів сім'ї: 1) оплата праці, надходження із суспільних фондів споживання, доходи від індивідуальної та кооперативної діяльності, доходи від особистого підсобного господарства - доходи від праці; 2) доходи від власності.
Сімейний доход не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто нижчим, ніж вартість набору товарів і послуг, розрахована за нормами і нормативами споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами.