3 Елементи концепції проценту:

1. блага мають більшу вартість у теперішній час у порівнянні з майбутнім.

2. Люди бажають платити більшу величину за блага теперішні у порівнянні з майбутніми

3. Процес виробництва стає більш довшим, коли капітал використовується для виробництва кінцевих благ.

Процент по Бем-Баверку - це ціна, яку сплачують за можливість мати гроші зараз, а не через деякий час.

К.Маркс

Процент – це та частина прибутку, яку функціонуючий капітал повинен

сплатити власнику капіталу.

Г - Т - Г' , Г' = Г + dГ, де dГ - процент

Процент - це частина прибутку, а не увесь прибуток, тому що для позичальника споживча вартість позичкового капіталу у тому, що він приносить йому прибуток. Та частина, що видається кредитором, називається процентом.

Кейнс.

Основними факторами, що впливають на об'єм інвестицій, є норма процента і норма очікуваного прибутку. Інвестиції можуть здійснюватися лиш у тому випадку, якщо очікуваний прибуток перевищуватиме позичковий процент. Величину процента Кейнс ставив у залежність від пропозиції грошей та попиту на них. Попит на гроші зростає з падінням норми позичкового процента на ринку цінних паперів.

Модель Кінса–Кансена – дослідження взаємодії ринків товарів і грошей. Оскільки пропозиція грошей залишається незмінною, а частина доходу перетворюється на

додатковий попит на гроші, то ринок реагуватиме підвищенням норми процента. Підвищення норми процента і зниження під її тиском очікуваної норми прибутку зменшить інвестиційний попит.

4. Кредит робить можливим якісне оновлення виробництва, що забезпечує економічний розвиток.

5. Розглядаючи кредит як передавання капіталу з одних рук в інші, слід ураховувати, що мається на увазі передавання його в руки особі, яка здатна забезпечити більш ефективне використання цього капіталу в суспільно необхідній галузі економіки.

6. Економія витрат грошового обігу і підвищення на цій основі його ефективності реалізується здійснення на основі кредиту взаємного зарахування платежів прискорення обороту грошей, утворення банківських грошей.

Розділ 3 Підприємництво у ринковій економіці

Тема 3.1 Підприємництво: суть, умови функціонування та економічні форми організації. Форми підприємницької діяльності

1. Поняття підприємництва. Умови і принципи підприємництва.

2. Підприємництво в системі ринкових відносин. Види підприємницької діяльності

1. Підприємництво – це безпосередньо самостійна, систематична, на власний ризик діяльність, пов’язана з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, і здійснюється фізичними і юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності.

Основними функціями підприємництва є новаторська, організаційна, господарська, соціальна та особистісна.

Основні принципи, за якими здійснюється підприємництво:

— вільний вибір діяльності на добровільних засадах, залучення до підприємницької діяльності майна і коштів юридичних осіб і громадян;

— самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

— вільне наймання працівників;

— залучення й використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

— вільне розпоряджання прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством;

— самостійне здійснення підприємцем — юридичною особою — зовнішньоекономічної діяльності;

— використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на власний розсуд.

Головні умови підприємництва — реальний плюралізм типів і форм власності, наукова правова база, стабільна політична ситуація, виважена економічна політика держави щодо підприємництва, сприятлива суспільна думка тощо.

Головними суб'єктами підприємництва є приватні особи, групи осіб (в акціонерних компаніях, кооперативах) і держава (відповідні органи).

За формами власності та організацією розрізняють такі основні форми підприємництва:

— індивідуальна форма підприємства — заснована на приватній власності фізичної особи та її особистій праці (фермери, ремісники, окремі винахідники);

— сімейна форма підприємства — базується на приватній власності та праці членів сім'ї;

— колективна форма підприємства — заснована на власності трудового колективу та праці його членів;

— приватнокапіталістична форма підприємства — базується на власності й праці окремого підприємця та найманої ним робочої сили;

— колективна капіталістична форма підприємства — заснована на власності кількох (багатьох) власників капіталу та найманої ними робочої сили;

— орендна форма підприємства — орендування за певну плату на різний період чужої власності, що дає змогу орендареві бути власником частини результатів праці та розпоряджатися майном;

— інноваційна форма підприємства — створення та використання інтелектуальної власності (патентів, ліцензій, ноу-хау) тощо;

— спільна, або змішана, форма підприємництва — заснована на поєднанні різних форм капіталу, в тому числі із залученням іноземного капіталу;

• державна форма підприємства — базується на державній власності.

2. Підприємництво є необхідною, визначальною рисою ринку.

Види підприємницької діяльності:

Виробнича.

Комерційна.

Посередницька.

Виробниче підприємство. Його основа — виробництво. Основна функція — організація виробництва. Основна задача підприємця- отримання прибутку.

Комерційне підприємство. Підприємець виступає у ролі торговця, який продає готові вироби куплені у інших осіб. Товар купується за оптовими цінами, а прибуток підприємця створюється за рахунок продажу продукції за цінами, що перевищують ціну придбання. Різновидом є фінансове підприємство(предметом купівлі-продажу є гроші, валюта, цінні папери).

Посередництво характеризується тим, що підприємець надає посередницькі послуги. Посередник перепродає інформацію про продаж і купівлю товарів зацікавленим сторонам.