Лабораторна робота № 3

ПРОГРАМА З ПРОСТОЮ СТРУКТУРОЮ. ОБЧИСЛЕННЯ

АРИФМЕТИЧНОГО ВИРАЖЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ СТАНДАРТНИХ

ФУНКЦІЙ МОВИ ПРОГРАМУВАННЯ FORTRAN

Мета роботи

Метою даної лабораторної роботи є освоєння основних правил написання програм з використанням мови програмування FORTRAN, ознайомлення з основними типами даних і способами їхнього опису, введенням / виводом даних без використання форматів. Також завданням даної лабораторної роботи є придбання навичок запису арифметичних виражень мовою програмування FORTRAN і використання в них стандартних функцій мови.

Завдання

1. Скласти блок-схему програми для обчислення арифметичного вираження згідно індивідуального завдання. Варіанти завдань дані в Додатку 4. Номер варіанта призначається викладачем.

2. Написати програму рішення задачі, провести її налагодження і тестування.

3. Скласти звіт про роботу.

Вказівки до виконання завдання

Програма мовою програмування FORTRAN записується построчно, маючи в кожнім рядку один оператор або продовження попереднього оператора. У цьому випадку на шостій позиції в рядку встановлюється символ «*». Також у рядку може знаходитися коментар до виконання програми, що дозволяє зробити програму більш очевидної. У цьому випадку на початку рядка встановлюється символ «С» або «*». Коментар також може знаходитися поруч з оператором після символу «!». Перші п'ять позицій рядка приділяються під запис мітки.

Програма складається з наступних основних блоків:

I  початок програми;

II  блок опису даних;

III  блок уведення даних;

IV  обчислювальний блок;

V  блок виводу результатів;

VI  кінець програми.

Розглянемо теоретичні основи організації основних блоків програми.

1. Програма завжди починається з оператора

Program name

де name – символьне ім'я, тобто кінцева послідовність літер і цифр, що починається з літери. Довжина імені не обмежується, але транслятор сприймає тільки перші шість символів.

II. Кожна змінна в програмі має свій тип, що характеризує її властивості, діапазон значень, спосіб розміщення і розмір виділеної для неї пам'яті. У мові програмування FORTRAN існує три способи опису даних: автоматичний, неявний і явний. Найвищим пріоритетом володіє явний спосіб опису змінних (рекомендується для використання). У цьому випадку типи змінних у програмі можна установити за допомогою операторів типу, що мають наступний загальний вигляд:

ТИП*О s_i[*i], s₁,…,s_n,

де ТИП - один з операторів типів даних (найбільше часто використовуються змінні цілого (INTEGER), дійсного (REAL), символьного (CHARACTER) і логічного (LOGICAL) типів); О, і  загальний і індивідуальний (має більш високий пріоритет) показник довжини змінної в байтах; s_i, s₁…, s_n–імена змінних.

Неявний опис даних реалізується за допомогою оператора

Implicit тип q, (r  t),

де ТИП – один з типів змінних, зазначених вище. Цей оператор дозволяє задати тип даних, імена яких починаються з указаних букв.

Якщо в програмі використовуються змінні, не описані явним чи неявним способом, то їхній тип визначається автоматично. У мові програмування FORTRAN усі змінні вважаються дійсними, крім змінних, імена яких починаються на літери I, J, K, L, M, N.

III. Оператор уведення має вид: