19. Авторське право на аудіовізуальний твір

Стаття 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права” містить таке визначення аудіовізуального твору: аудіовізуальний твір – твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів.

Одночасно, в Законі України „Про кінематографію” закріплюється термін „фільм”. Так, відповідно до статті 3 зазначеного закону фільм – аудіовізуальний твір кінематографії, що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та який є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників.

На міжнародному рівні передбачено визначення кінематографічного твору: „твір будь-якої тривалості чи твір на будь-якому носії, зокрема художні кінематографічні твори, мультиплікаційні та документальні фільми, який відповідає положенням, що регулюють кіновиробництво і є чинними на території кожної з відповідних Сторін, та призначений для демонстрування в кінотеатрах” (стаття 3 Європейської конвенції про спільне кінематографічне виробництво).

2.2. Аудіовізуальний твір слід відрізняти від відеограми, яка відповідно до статті 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права” означає відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її копій.

Чітке визначення відповідними суб’єктами, який саме об’єкт права інтелектуальної власності виступає предметом правовідносин – аудіовізуальний твір або відеограма, має вплив на подальший процес використання такого об’єкту, зокрема укладання договорів та виплати винагороди.

2.3. Види аудіовізуальних творів: кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

До різновидів аудіовізуальних творів можна віднести рекламні та музичні відеоролики (відеокліпи), якщо вони відповідають вимогам, що встановлені чинним законодавством України, до визнання твору аудіовізуальним. Наприклад, у разі, якщо пишеться оригінальний сценарій, підбирається оригінальна музика, знімається оригінальний відеоролик тощо.

. Основними особами, що мають авторське право на аудіовізуальний твір, є:

• режисер-постановник;

• автор сценарію і (або) текстів, діалогів;

• автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього;

• художник-постановник;

• оператор-постановник.

Відповідно до статті 17 Закону України „Про авторське право і суміжні права” зазначені особи визнаються авторами аудіовізуального твору.

У свою чергу, стаття 1 зазначеного закону передбачає, що автором може бути тільки фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. При цьому автором може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства.

В аудіовізуальному творі можуть брати участь не всі зазначені автори або одна і та сама фізична особа може суміщати дві або більше із наведених авторських функцій.

В аудіовізуальному творі також можуть використовуватися твори, які існували раніше та увійшли як складова частина до такого твору. При цьому автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір.

3.2. Під час створення аудіовізуального твору може використовуватися такий об’єкт суміжних прав як виконання.

Визначення „виконавець” міститься в статті 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права”. Виконавець – актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

Враховуючи зазначене, в більшості випадків в аудіовізуальному творі участь беруть такі суб’єкти суміжних прав як виконавець-артист (виконавець музичного твору) та виконавець-актор.

Суб’єктом суміжних прав може виступати особа, творчою працею якої створено як твір, так і виконання. У такому випадку такий суб’єкт є носієм авторського права. Наприклад, співак одночасно може бути автором слів та музики до аудіовізуального твору.

Виконавцями аудіовізуального твору можуть виступати дублери візуального ряду та звукового дубляжу.