Розділ II. Мікроекономічні поняття Фірма (підприємство) і організаційні форми підприємницької діяльності

Фірма (підприємство) – організація, яка використовує економічні ресурси для виробництва економічних благ (товарів чи послуг) з метою отримання прибутку. Існують державні і приватні фірми. Будь-яка фірма у господарській діяльності вирішує ряд завдань: 1) що і скільки робити? 2) як виробляти? 3) за якою ціною реалізувати продукцію? Ці завдання вирішуються виходячи з припущення, що метою фірми є максимізація прибутку.

Різновиди фірми, які найчастіше зустрічаються в ринковій економіці:

• індивідуальна (приватнопідприємницька);

• товариство (партнерство, компанія);

• корпорація (акціонерне товариство).

Індивідуальна фірма – організація, в якій власність і керування здійснюється однією особою, яка несе відповідальність за всіма зобов'язаннями і отримує весь прибуток. У країнах ринкової економіки такий тип фірм найбільш поширений. Її перевагами є: оперативність, гнучкість, високий ступінь економічної свободи власника. Недоліками – обмежені фінансові можливості і високий ступінь ризику.

Товариство – асоціація фіксованої кількості власників, спільно керуючих фірмою, що здійснюють комерційну діяльність на основі пайової власності. Переваги: великі можливості, ніж у індивідуального фірми, в залученні ресурсів; можливість спеціалізації, тому що об'єднуються знання багатьох людей. Недоліки: можливі труднощі в управлінні через боротьбу за лідерство і необмежена відповідальність учасників, у тому числі і за чужі помилки. Тому товариства – найменш поширений тип фірм.

Корпорація – юридично незалежна фірма, заснована на пайовій участі власників, що несуть обмежену відповідальність згідно з їхніми вкладами. Особливість корпорації – це не просто об'єднання власників, а самостійний господарюючий суб'єкт. Переваги: акціонери мають обмежену відповідальність, тобто не можуть нести збитки більші, ніж вкладена кожним у справу сума, що знижує ступінь ризику. Це приваблює велику кількість учасників і обумовлює стабільність і перспективу господарського розвитку корпорації. До недоліків слід віднести організаційні труднощі при створенні фірми, складнощі у взаєминах між акціонерами та керуючим персоналом і подвійне оподаткування – спочатку прибутку корпорації, потім - дивідендів, що виплачуються акціонерам. У сучасній ринковій економіці корпорації відіграють ключову роль. Незважаючи на те, що їхня частка в структурі організаційних форм – 20-25%, корпорації забезпечують 80-90% господарського обороту національних економік розвинених країн.

Попит і закон попиту

Основні проблеми ринкової організації виробництва вирішуються через механізм попиту та пропозиції. У ринковій теорії вивчають платоспроможний попит – потреба в товарах, яка забезпечена грошовими коштами покупця.

Закон попиту свідчить: між ціною і кількістю покупок існує зворотна залежність, тобто чим нижча ціна товару, тим більша його кількість (за інших рівних умов) може бути придбана, і навпаки. Математично закон попиту був сформульований А. Курно (1838 р.). Крива попиту D (D-demand-попит) – це крива, точки на якій (а, b) показують, за якими цінами протягом певного часу покупці могли б придбати різні кількості товару (див. рис.4).

Рисунок 4 – Крива попиту

Попит може збільшуватися або зменшуватися під дією нецінових факторів (на графіку крива попиту D зміщується вправо при збільшенні обсягу продажу або ліворуч – при зменшенні за тією ж ціною) (див. рис. 5). До нецінових факторів попиту відносяться: смаки і доходи споживачів; споживчі очікування; число покупців; ціни на товари-субститути і т.ін.

0 Q₂ Q Q₁ Q

Рисунок 5 – Зсуви кривої попити

«Зміна в попиті», що виражається зсувом кривої попиту вправо чи вліво не слід ототожнювати зі «зміною величини попиту», тобто переміщенням по кривій попиту вгору або вниз. У даному разі змінюється не сам попит, а кількість продажів товару при тій чи іншій ціні.