Розділ IV. Поняття світової економіки Світове господарство

При переході товарного виробництва від стадії світового ринку до стадії світового господарства виникає міжнародне переміщення не тільки товарів, але і факторів виробництва, насамперед капіталу та робочої сили. Таким чином, категорія світового господарства торкається не тільки сфери обігу, а й сфери виробництва.

Світове господарство – це сукупність національних економік країн світу, пов'язаних між собою мобільними факторами виробництва. Основою світового господарства є міжнародний поділ праці та інших факторів виробництва, а також інтернаціоналізація господарського життя, що призводить до зростання на цій основі міжнародних форм виробництва і виникнення економік відкритого типу.

Суб'єктами світового господарства виступають транснаціональні компанії, національні господарства, міжнародні інтеграційні об'єднання, які самі є системами з властивим тільки їм регулюванням. Відносини між окремими елементами світового господарства можуть здійснюватися на міжнародному або транснаціональному рівні.

У соціально-економічному плані світове господарство неоднорідне. Провідне місце займають промислово розвинуті західні країни. Особливе місце займають країни, що розвиваються, у яких багато в чому зберігається залежний характер їхніх економік від індустріальних країн.

Світове господарство складається з підсистем, які мають певну спільність і відмінності і переслідують у своєму розвитку не тільки спільні цілі глобальних систем, а й вирішують свої завдання. Для виділення підсистем застосовують ряд критеріїв: рівень економічного розвитку; соціальна структура економіки; тип економічного зростання, рівень і характер зовнішньоекономічних зв'язків.

Міжнародні економічні відносини

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) – це господарські відносини між юридичними та фізичними особами різних країн.

Основна причина виникнення і розвитку міжнародних економічних відносин полягає у відмінності наділеного країн факторами виробництва (економічними ресурсами). З одного боку, це веде до міжнародного розподілу праці, а з іншого – до переміщення цих факторів між країнами.

Основними формами міжнародних економічних відносин є міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталів, міжнародна трудова міграція та міжнародна економічна інтеграція. Крім того, виділяють міжнародну спеціалізацію виробництва та науково-технічних робіт, валютно-фінансові зв'язки і відносини між країнами.

Механізм регулювання міжнародних економічних відносин являє собою систему принципів, інструментів та методів управління господарськими зв'язками, в які вступають суб'єкти міжнародних економічних відносин. Механізм регулювання міжнародних економічних відносин складається з двох взаємопов'язаних елементів: національного та міжнародного. Національну складову регулювання можна визначити як цілеспрямований вплив держави на сферу зовнішньоекономічних відносин. Міжнародна складова механізму являє собою систему узгодженого впливу декількох країн на міжнародні економічні відносини в цілому, або на їх окремі сфери.