Державний бюджет

Державний бюджет займає центральне місце у фінансовій системі, що представляє собою сукупність фінансових відносин і інструментів, що їх регулюють. Бюджетна система відображає особливості соціально-економічного ладу й державного устрою країни і звичайно має як би двох'ярусну побудову – державний і місцеві бюджети.

Державний бюджет являє собою централізований фонд грошових ресурсів держави. У бюджеті відображається структура витрат і доходів держави. Витрати показують напрямок і цілі бюджетних асигнувань і за своєю структурою включають: витрати на державне управління, оборону, соціальні цілі, господарську та зовнішньоекономічну діяльність держави. Бюджет використовується також для державного регулювання економіки, впливу на господарську кон'юнктуру і здійснення антикризових заходів. За рахунок видатків місцевих бюджетів фінансуються об'єкти комунальної власності, будівництво доріг, шкіл, житла, утримуються місцева адміністрація, поліція, органи суду та прокуратури. Доходи державного бюджету складаються з податків, які стягуються центральними та місцевими органами влади, державних позик, а також надходжень так званих позабюджетних або цільових фондів.

Бюджетний процес передбачає балансування (вирівнювання) державних доходів і витрат. Однак на практиці майже у всіх країнах в даний час має місце значне перевищення державних витрат над доходами. Наслідком цього є зростання бюджетних дефіцитів. Причини цього – зростання ролі держави в різних сферах життя, розширення його економічних і соціальних функцій, збільшення військових витрат, чисельності державного апарату та ін. У результаті зростає державний борг – загальний розмір заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів (мінус бюджетні надлишки).

Податки

Податки – це платежі, які в обов'язковому порядку сплачують в доход держави юридичні та фізичні особи – підприємства, організації, громадяни. Суспільне призначення податків проявляється в їх функціях – фінансовій та економічній. Фінансова (фіскальна) полягає у формуванні грошових доходів держави. Економічна функція полягає у впливі через податки на суспільне відтворення, тобто на соціально-економічні процеси в суспільстві.

Функції податків взаємопов’язані. Зростання податкових надходжень до бюджету, тобто реалізація фіскальної функції, створює матеріальну можливість для здійснення економічної ролі держави, тобто економічної функції податків. У той же час досягнуте в результаті економічного регулювання прискорення розвитку і росту дохідності виробництва дозволяє державі мати більше коштів. Це означає, що економічна функція податків сприяє здійсненню фіскальної, зміцнює її.

Всі податки можна класифікувати за кількома ознаками:

– по суб'єктах оподаткування (за цією ознакою податки визначаються структурою територіального поділу країни);

– за об'єктами оподаткування (що виступає об'єктом оподаткування - дохід, майно, спадщина, прибуток);

– залежно від співвідношення між ставкою податку і доходом (прогресивні, пропорційні і регресивні);

– в залежності від фактичних платників податку (прямі, якщо платник сам сплачує податок, і непрямі, якщо податок перекладається на іншого платника.

Податкова система кожної країни включає сукупність податків, методи їх обчислення і податковий контроль. У оподаткування існують об'єктивні межі відрахувань. Вони викликані тим, що з одного боку, потрібно збільшувати доходи бюджету, що веде до зростання податків. З іншого боку, потрібно стимулювати виробництво, а, значить, знижувати податки. Тому часто застосовуються податкові пільги – це часткове або повне звільнення фізичних або юридичних осіб від податків. Види податкових пільг: неоподатковуваний мінімальний дохід; податкові знижки; виключення з оподатковуваного доходу деяких сум витрат і т.д.

Податкова система повинна бути сталою, однак незмінної податкової політики не буває, тому що це – інструмент державного регулювання економіки.