Перебування у складі Румунії (Північної Буковини, Ізмаїльського, Акерманського, Хотинського повітів Бессарабії, а також українського населення румунського повіту Мармарош).
- Найгірше становище українських земель.
- Переселення румунських колоністів на землі Північної Буковини.
- Запровадження воєнного стану на окупованих українських територіях (1918—1928 рр.).
- Політика румунізації.
- Закриття українських шкіл, ліквідація української кафедри в Чернівецькому університеті, заборона на ввезення українських книжок тощо.
- Переслідування Української церкви.
- Антирумунські повстання українців (Хотинське 1919 р., Татарбунарське 1924 р.).
- Відсутність умов для легальної політичної діяльності.
- Діяльність (із 1918 р.) Комуністичної партії Буковини, лідерами якої були С. Канюк, В. Гаврилюк (нелегальна діяльність, злиття з Комуністичною партією Румунії у 1926 р.).
- Діяльність із 1927 р. єдиної легальної партії Українська національна партія (УНП) на чолі з В. Залозецьким (шукали компроміс із урядом Румунії, здобули декілька місць у румунському парламенті).
- Виділення з УНП радикального крила на чолі з О. Зибачинським (нелегальна діяльність конспіративних груп за зразком оунівських).
-1938 р. - установлення в Румунії військової диктатури, заборона всіх політичних партій.
Скрізь, а особливо в Польщі та Румунії, українці були об'єктом слідувань. Стосунки між українською більшістю й новою польською адміністрацією у Східній Галичині протягом 1919-1923 pp. найкраще характеризує вираз "взаємне невизнання".
Українці Галичини відмовлялися визнати польський уряд своїм законним урядом, доки Рада послів Антанти у Версалі не прийняла відповідного рішення. Вони бойкотували перепис 1921 р. і вибори до сейму 1922 р. Радикальні елементи вдалися до тероризму й саботажу щодо польських урядів і державних установ. У 1924 р. польський уряд прийняв закон, що забороняв вживати українську мову в урядових установах. Того ж року міністерство освіти здійснило реформу, за якою більшість україномовних шкіл э перетворено на двомовні заклади з переважанням польської мови.
Перебування у складі Чехословаччини Закарпаття.
Найкраще становище українських земель.
Більш сприятливі, ніж в інших державах, умови для економічного розвитку, хоча капіталовкладення недостатні.
Намагання чеської влади вирішити проблеми в аграрному секторі шляхом передачі селянам окремих земель угорських поміщиків.
Заснування українських шкіл, гімназій.
Діяльність «Просвіт».
Створення українських театральних осередків, хорів тощо.
Невиконання чеським урядом зобов'язання надати автономні права українцям.
Відсутність суто українських політичних партій.
На Закарпатті, що перебувало у складі Чехословаччини, населення не відчувало відкритого насильства з боку влади, уряд вкладав сюди коштів більше, ніж збирав податків, але край залишався малорозвиненим регіоном держави.
Русофільство Русинство Українофільство Комуністична
Руський блок Український блок Міжнародна
( інтернаціональна)
соціалістична партія
Підкарпатської Русі
