Відображення в обліку

4.1. Міжнародні розрахунки їх механізм та вплив на облік підприємства 4.2. Основні види і форми розрахунків.

4.1 Міжнародні розрахунки їх механізм та вплив на облік підприємства

Виникнення та постійне вдосконалення різних видів та форм міжнародних розрахунків пов`язане з розвитком і розширенням товарного виробництва й обігу.

Розрахунки в міжнародній торгівлі — це система організації, регулювання платежів по грошових зобов`язаннях та вимогах, що виникають між державами, юридичними особами та громадянами різних країн на основі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин. [9]

У сучасній міжнародній економіці діє розгалужена система способів, форм і засобів платежів. Спосіб платежу залежить від механізму оплати товару з урахуванням моменту його фактичної доставки.

У міжнародній практиці застосовуються такі основні способи платежу: готівковий, авансовий, кредитний, комбінований (поєднує три попередні).

Готівковий платіж (негайний платіж) передбачає оплату товару не живими грошима (у міжнародній торгівлі вони практично не використовуються), а оплату повної вартості товару в період від його готовності для експорту до переходу в розпорядження покупця. Негайні платеджі можуть здійснюватися повністю або частково. Повний платіж передбачає оплату повної вартості товару за однієї із зазначених умов: 1) при отриманні повідомлення про завершення навантаження товару; 2) при врученні імпортерові комплекту товаророзпорядчих документів з наданням для оплати декількох пільгових днів або годин; 3) при прийнятті товару імпортером у порту призначення. Для експортера найбільш вигідною умовою є перша, для імпортера - третя.

Готівковий платіж частинами передбачає оплату вартості товару кількома частинами відповідно до умов контракту. Платіж може бути розбитий на частини за умови поставки та в міру готовності товару. У першому випадку частина платежу (80-90%) сплачується після відвантаження товару, а остання після приймання товару імпортером. У другому випадку виплати зазначених у контракті сум надходять у міру виконання контракту, тобто виконання окремих частин замовлення.

Авансовий платіж передбачає виплату покупцем обумовлених у контракті сум до передавання товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця, а найчастіше під час і навіть до виконання замовлення. Авансовий платіж є гарантією того, що покупець не відмовиться від виконання угоди. Цей спосіб виконує дві функції: є формою кредитування покупцем продавця; є засобом забезпечення виконання зобов'язань, прийнятих покупцем за контрактом.

Аванс може бути виданий у грошовій і товарній формах. Аванс у товарній формі передбачає передавання імпортером експортерові матеріалів або комплектуючих виробів, необхідних для виготовлення замовленого товару. Аванс у грошовій формі передбачає виплату покупцем узгоджених у контракті сум у рахунок платежів за умовами договору до відвантаження товару (надання послуг), а інколи до початку виконання контракту.

Авансові платежі найчастіше використовуються у таких випадках: продавець сумнівається в платоспроможності покупця; політичне або економічне становище в країні покупця є нестабільним; постачається дороге обладнання; терміни виконання зобов'язань є тривалими.

Аванс може надаватися як на повну вартість, так і у вигляді певного відсотка від неї. Його величина залежить від мети авансу, характеру товару, його новизни, вартості та терміни виготовлення. У світовій практиці авансові платежі складають 10-30% від суми контракту. Погашається аванс шляхом заліку при поставці товару. Авансову умову платежу необхідно зазначати в контракті.

Авансові платежі як форма міжнародних розрахунків є вигідними для експортера та менш вигідними для імпортера. Для імпортера вони є ризиковою формою розрахунків, тому імпортер наполягає на гарантії банку на свою користь, тобто на гарантії повернення авансу або належного виконання контракту.

Платіж у кредит передбачає здійснення розрахунків за угодою через певний час після поставки товару, тобто на основі наданого експортером імпортерові комерційного кредиту. На жаль, через нестабільність економіки кредит в Україні практично не використовується: іноземні фірми не ризикують продавати товари вітчизняним споживачам на кредитних засадах.

Кредит дається не на всю суму контракту, а на 80-85%, решту покупець сплачує авансом, що дозволяє продавцеві покрити свої витрати, якщо покупець порушить свої зобов'язання за контрактом.

При використанні комбінованого платежу комерційний кредит надається не на всю вартість експортованого товару, а покриває лише 75-85% вартості зовнішньоекономічного контракту.

Більшість міжнародних розрахунків здійснюється через банки безготівковим шляхом.

Як правило, міжнародні розрахунки здійснюють банківські установи, але можливо також їх проведення через кредитно-фінансові установи, розрахункові центри, клірингові палати тощо.

Вибираючи банк для здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, слід брати до уваги інформацію банків щодо їх кореспондентських відносин з іноземними банками, які супроводжуються наявністю рахунків «лоро» (кореспондентські рахунки іноземних банків у даному банку) та «ностро» (кореспондентські рахунки даного банку в іноземних банках).

За переказ коштів банки стягують «комісійну винагороду» (фіксовану суму коштів або певний відсоток у валюті розрахунку або в перерахунку в національну грошову одиницю). Вона залежить від форми розрахунку, суми переказу, кореспондентських взаємовідносин банків тощо.

Якщо обраний банк має прямі кореспондентські відносини з країною контрагента (експортера, імпортера) або з його банком (а це ідеальний варіант), то це значно зменшить витрати грошових коштів (експортера або імпортера залежно від відповідної умови розрахунку, передбаченої в контракті, угоді) на сплату комісії банку за переказ коштів, оскільки в розрахунковій операції братимуть участь лише два банки.

Коли ж обраний банк використовує для кореспонденції з іними банками систему СВІФТ (SWIFТ), то можливе швидке проведення розрахунків. СВІФТ — «Товариство міжнародних між-банківських фінансових телекомунікацій» — створено в 1973р. ) Брюсселі. Ця система кореспонденції введена в дію з травня 1977 р і працює за принципом передання стандартних у міжнародній практиці банківських повідомлень через широку мережу комп'ютерів.

До стандартних повідомлень належать:

• торговельні перекази;

• валютні операції;

• банківські перекази;

• спеціальні повідомлення тощо.

Міжнародні розрахунки мають, як правило, «документарний характер», тобто здійснюються на основі отримання «фінансові та комерційних документів». До фінансових документів належать:

• вексель;

• чек;

• платіжні розписки тощо. До комерційних документів належать:  рахунки-фактури;

• документи, що підтверджують відвантаження або відправку товарів — коносамент, авіанакладні, транспортні накладні, автодорожні накладні, специфікації, комбіновані транспортні документи;

• документи страхових компаній або їх агентів (вантажі, як правило, страхуються);

• документи, що свідчать про походження товарів, вагу, якість;

• документи, що свідчать про перетин товаром митного кордону — митні або консульські рахунки, вантажна митна декларація тощо.

Банк, який обслуговує клієнта щодо здійснення розрахунку, перевіряє зміст і комплектування зазначених вище документів згідно з формою розрахунку та передбаченими умовами.

Такий механізм дозволяє здійснювати міжнародні розрахунки через банкикореспонденти шляхом зарахування зустрічних вимог та зобов`язань без використання готівкової валюти.

Розрахунки за зовнішньоекономічними операціями слід розглядати як систему організації, регулювання та здійснення платежів в іноземній та національній валюті за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають під час здійснення господарюючими суб'єктами України економічної діяльності з іноземними партнерами.

Усі угоди, контракти (за винятком бартерних) під час здійснення експортноімпортних операцій передбачають переказ грошових коштів. Умови та форми здійснення розрахунків українського підприємства з іноземним попередньо визначаються окремими відповідними статтями зовнішньоекономічного контракту або угоди.

Абсолютно всі умови повинні бути викладені чітко і однозначно, інакше будь-які неточності можуть у наступному викликати збитки, суперечки і навіть розрив контракту.

Розрахунки за зовнішньоекономічними операціями бувають з платежем відразу або в кредит. Розрахунок з платежем відразу — це сплата повної суми коштів експортеру за товар (роботи, послуги) до моменту переходу права власності на нього або в момент їх переходу у власність імпортера.

Розрахунок у кредит або розрахунок з розстроченням платежу має два різновиди, які відображають, хто з учасників зовнішньоекономічної операції її кредитує:

 «комерційний кредит» надається експортером імпортеру;  «авансування» надається імпортером експортеру.

Міжнародна практика показує, що, як правило, експортер надає кредит, так званий «експортний кредит».

Для здійснення розрахунку імпортери часто беруть банківський кредит. Але розрахунки за рахунок коштів банківського кредиту не розглядаються як розстрочка платежу, бо імпортер розраховується наявними в нього коштами, хоч і за рахунок кредиту, отриманого в банку.

Під час здійснення зовнішньоекономічних операцій експорте. ри віддають перевагу розрахункам з платежем відразу, тому що такі розрахунки дають можливість швидко отримувати і залучати в обіг виручку.

Основними формами міжнародних розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності є:

• банківський переказ;  документарне інкасо;

• документарний акредитив;

• розрахунки по відкритому рахунку;

• розрахунки з використанням чеків, векселів.

Урахувавши специфічність конкретної операції та технічні можливості обраного банку щодо здійснення розрахунку, можна обрати форму, яка буде найсприятливішою. Слід також враховувати чинне національне законодавство, що регламентує форми і терміни проведення міжнародних розрахунків. В Україні це Закон «Про банки і банківську діяльність», Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність», законодавчі акти та нормативні документи Кабінету міністрів України і Національного банку України щодо проведення міжнародних розрахунків.

Найпоширенішими сьогодні в Україні є такі види розрахунків: банківський переказ, документарне інкасо, документарний акредитив.

Розглянемо детальніше форми розрахунків, які найчастіше застосовуються під час здійснення зовнішньоекономічних операцій, механізм їх проведення, недоліки та переваги для експортерів і імпортерів.