Тема: ПРАВОЧИНИ

1. Правочини: поняття, види, класифікація.

2. Умови дійсності правочину.

3. Форма правочину. Правові наслідки порушення форми правочину.

4. Нікчемні та оспорюванні правочини як види недійсних правочинів.

1. Правочини: поняття, види, класифікація.

Окремо виділяють також і юридичний склад як сукупність (систему) юридичних фактів, з яким законодавство пов’язує виникнення, зміну та припинення цивільних правовідносин.

З огляду на специфіку цивільного права, одним із най поширених юридичних фактів є правочини. Під правочинами слід розуміти дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правочини мають такі основні ознаки:

1) це вольовий акт, тобто в ньому наявна єдність волі (внутрішнє бажання особи досягти поставленої мети) та волевиявлення (зовнішній вияв волі, який може бути юридично оцінено);

2) правочин є дією суб’єктів цивільного права, які завжди є рівними особами;

3) це правомірна дія, що вчинена відповідно до вимог закону, тобто він є дозволеною дією та створює той правовий ефект, на який був спрямований. Цивільним законодавством передбачена презумпція правомірності правочину, згідно з якою він є право-мірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК).

4) правочин завжди має цільову спрямованість на досягнення певного правового результату, що полягає в набутті, зміні або припиненні цивільних прав та обов’язків;

Класифікація правочинів

Залежно від різноманітних ознак, є декілька основних класифікацій право чинів.

☺ Залежно від кількості осіб, вираження волі яких необхідно та достатньо для укладення правочину:

Односторонній – це правочин, для вчинення якого достатньо волі однієї особи. наприклад, видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди тощо;

Двосторонній – це правочин, для вчинення якого потрібно узгодження волі двох осіб (зустрічної та такої, що збігається). Такі правочини іменуються договорами (наприклад, договір купівлі-продажу, найму, дарування, управління майном тощо);

Багатосторонній – це правочин, для вчинення яких потрібно узгодження волі більше ніж двох осіб, наприклад, договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю, про спільну діяльність, простого товариства.

☺ Залежно від того, чи має правочин на меті від платність:

оплатний – правочин, у якому обов’язку однієї сторони вчинити певну дію з надання певного блага кореспондує такий же зустрічний обов’язок іншої сторони.

Безоплатний – правочин, у якому відсутній обов’язок вчинити дію з надання певного блага іншій стороні.

☺ Залежно від моменту виникнення правочину:

Консенсуальний – правочин, який вважається укладеним із моменту досягнення домовленості між сторонами за всіма істотними умовами, наприклад, купівля-продаж, підряд;

Реальний – правочин, для якого досягнення домовленості є недостатнім, моментом його укладення вважають момент фактичного виконання дій, наприклад, позика, перевезення, договір страхування, банківського вкладу;

☺ Залежно від значення підстав правочину для його дійсності:

Каузальний – правочини, для дійсності яких необхідна наявність певної підстави. Каузальними є більшість правочинів, урегульованих цивільним законодавством, зокрема купівлі-продажу, дарування, най-му, комісії та ін. І недотримання цієї умови тягне недійсність правочину;

Абстрактний – правочини, дійсність яких не залежить від їх підстави. До абстрактних правочинів належить, зокрема, видача векселя, гарантії, відступлення права вимоги.

Залежно від специфічних характеристик суб’єктів, особливостей їх взаємовідносин та предмета серед дво- та багатосторонніх правочинів можливо виокремити:

• дрібні побутові правочини;

• правочини, щодо вчинення яких є заінтересованість,

• значні правочини,

• біржові правочини,

• фідуціарні правочини.