Контрольні запитання

1. Призначення систем електропостачання і їхні джерела.

2. Методи прокладки розподільних електричних мереж.

3. Методи прокладки розвідних електричних мереж.

4. Як визначають розрахункові електричні навантаження житлових будинків.

6. Газові мережі

1. Призначення і методи прокладання газових мереж

Газові мережі призначені для транспортування і розподілу газу між споживачами на побутові, комунально-побутові й технологічні потреби.

Газопостачання міст може здійснюватися природним газом, що добувається з надр землі, зрідженим газом, одержуваним з побіжного нафтового газу, і коксовим газом, вироблюваним на заводах шляхом термічної обробки твердого палива без доступу повітря. У порівнянні з твердим газоподібне паливо має ряд таких переваг:

• воно, як правило, більш економічне;

• поліпшує санітарно-гігієнічний стан міста (відсутність викиду в атмосферу вугільного пилу, золи і сірчистих газів);

• полегшує працю людини в побуті і на виробництві;

• звільняє внутрішньоміський транспорт від перевезень палива і територію міста від складів палива і відвалів золи та шлаку;

• застосування газу полегшує автоматизацію теплових виробничих процесів і скорочує чисельність обслуговуючого персоналу, дозволяє здійснити економічно ефективні технологічні процеси.

Найбільшу цінність для газопостачання міст становлять природні гази, що складаються, головним чином, з вуглеводів метанового ряду. Особливістю при- родних газів є їхня висока теплотворна здатність, низький вміст баласту і для більшості родовищ – відсутність сірководню та інших шкідливих домішок.

Система газопостачання населених місць складається з газових родовищ, магістральних газопроводів високого тиску (ГЗ), компресорних станцій, місь- ких газорозподільних станцій (ГРС), розподільних газопроводів середнього і високого тиску (Г2, Г3), районних газорегулюючих пунктів (РГРП), мікрора- йонних газорегулюючих пунктів (ГРП), розвідних газопроводів низького тиску (ГI) і вводів споживачам (рис. 6.1).

ГРС призначена для очищення газу від механічних домішок, зниження тиску й одоризації; розміщується за кордоном міста.

Газові мережі можуть бути тупиковими, частіше кільцевими. Метод прокладки газових мереж – роздільний.

Розподільні газові мережі прокладають по вулицях міста під тротуаром до ГРП.

Рис. 6.1 – Схема видобутку, транспортування, збереження і споживання природного газу:

1 – газове родовище; 2 – газова свердловина; 3 – манометр; 4 – засувка; 5 – регулятор тиску; 6 – фонтанна «ялинка»; 7 – збірний колектор; 8 – промислова газорозподільна станція (ПГРС); 9 – магістральний газопровід; 10 – компресорна станція; 11 – підземне сховище газу; 12 – міська газорозподільна станція (ГРС); 13 – газопровід високого тиску; 14 – ТЕЦ і великі промислові підприємства; 15 – районний газорегулюючий пункт (РГРП); 16 – газопровід середнього тиску; 17 – районні котельні (РК); 18 – мікрорайонний газорегулюючий пункт; 19 – газопровід низького тиску; 20 – громадський будинок; 21 – житлові будинки

Рис. 6.2 – Методи прокладання газових мереж:

1-й варіант – Г1 у землі; 2-й варіант – Г1 по фасадах будинків

Розвідні газові мережі низького тиску від ГРП можуть прокладатися у двох варіантах:

1. газопроводи зі сталевих труб з посиленою ізоляцією прокладають в землі на відстані 2 м від фундамента будинку. Ввід в будинок роблять у сходові клітки;

2. газопроводи, пофарбовані олійною фарбою, прокладають в основному по дворових фасадах житлових будинків вище вікон 1-го поверху і між будинками в землі. Вводи в будинок улаштовують безпосередньо в кухні. Якщо кухні знаходяться з боку вуличного фасаду, то ввід роблять у сходові клітки (рис. 6.2).

При відсутності газової мережі для побутових цілей використовують деякі види пальних газів (наприклад пропан, бутан та їхні суміші) у рідкому вигляді. Зріджені гази повинні відповідати вимогам ДСТ – 20448-80 (вміст сірководню, наявність характерного запаху). Різкий запах дозволяє легко знайти газ у приміщенні й вжити термінових заходів для ліквідації його витоку.

Рис. 6.3 – Принципова схема газопостачання