Телеграма

Це документ, який передаеться телеграфом, має гранично стислий текст, викликаний потребою негайного втручання в певну справу, термінового інформування когось про щось. Текст телеграми містить словесну та цифрову інформацію.

Телеграма пишеться без абзаців, переносів, розрізнення великих та малих літер, розділових знаків ( при потребі вони передаються словами), іноді – без службових слів.

 Телеграма оформляється на бланку і заповнюжться двома особами:- Відправником ( він складає текст, вказує адресу призначення та відправлення телеграми, їїкатеогрію – звичайна чи термінова, серію художнього бланка – за бажанням);

- Працівником відділення зв’язку (фіксує дату і час прийому, кількість слів, визначає вартість телеграми згідно з тарифом).

Телеграми бувають звичайні, термінові, урядові.

ФАКС

Це спосіб передачі різних за змістом документів за допомогою телекомунікативного зв’язку та принтера.

  Вони подаються англійською мовою або українські слова записуються латинськими літерами.

Текст факсу пишеться без скорочень.

Факс – це поширений, але не менш доступний спосіб передачі інформаціїї, нвж телефон або телеграф. Тому одне й те ж саме місце відправлення (місце призначення) може бути адресою різних авторів (адресатів). У цьому полягає особливість реквізитів факсу.

Шахтне підприємство «БИЗИ» 10 червня 1998 р. № 10-15/598

Керівнику підприємства Іванюк А.О. факс (066) 051 5604

Про затримку сплати за рахунком №65

 Факс

Шановний Анатолій Олексійовичу!

Нагадуємо Вам про затримку сплати за рахунком №65 від 00.00.98 за поставку комплектів обладнання «Технократ-235». Минуло 21 днів після того, як Вам було надіслано рахунок факсом. Відповідно до пункту 6.4 контракту №65 через 5 банківських днів починається нарахування пені за прострочення сплати.

Сподіваємося, що Ви терміново вирішите це питання.

Наша адреса: 093293, Україна, м.Гірське, вул. Незалежності,18. Факс (066) 051 5604

Директор (підпис) Д.Д. Шевченко

3. Перекладiть типовi мовні звороти укрaїнською мовою, поставивши наголоси в обох варіантах: бути на хорошому рахунку; ввести до складу; залучати до роботи; тимчасово відсторонити; річний звіт; дисциплінарне стягнення.

Билет № 19

1. Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування. Функції мови. Стилі і типи мовлення.

Народ або грецькою мовою етнос - це історично сформована людська спільнота, яка відрізняється від сусідів окремою власною територією культурою, мовою, психічним складом та самосвідомістю. Нація - це вища стадія розвитку етносу, на якій останній творить - національну державу. Мова як одна з головних ознак кожної нації є її генетичним кодом, який поєднує минуле із сучасним, програмує майбутнє і забезпечує буття людської спільноти у вічності.  Незважаючи на складні умови тривалих періодів бездержавності української нації та її територіальної роз’єднаності, українська мова зберегла свою самодостатність і, врешті-решт, стала важливим чинником возз’єднання українських земель і відновлення соборної незалежності України.  Українська мова – не лише засіб спілкування, а й скарбниця духовного і культурного спадку українського народу. У витворених протягом віків різноманітних формах буття української мови зберігаються історична пам’ять і досвід нації, глибинні витоки її світоглядних і моральних цінностей, віддзеркалюються національні традиції і узвичаєння, звичаї і навички, тобто ознаки, що притаманні саме цій спільноті.

Мова – не тільки засіб спілкування, а й інструмент мислення та пізнання світу.

Мова є найбільшим, найціннішим надбанням як людського суспільства в цілому, так і кожної людини зокрема.

За допомогою мови люди спілкуються між собою, виражають свої думки, почуття, зберігають їх і передають нащадкам.

Мова тісно пов'язана з мисленням. Без мислення не може бути мови, а мислення неможливе поза мовою. Мова і думка виникли одночасно і невіддільні одна від одної протягом усієї історії людства. Однак мову і мислення не можна ототожнювати. Кожна окрема мова належить певному колективу, групі людей (нації, народності тощо), а мислення - явище загальнолюдське.

Мові властива і пізнавальна функція, яка нерозривно пов'язана з іншими. Через мову, її вивчення людина пізнає нові й нові явища дійсності, знайомиться з різноманітними галузями науки, надбаннями світової культури, з досвідом попередніх поколінь. Вищою формою пізнавальної діяльності людини є мислення.

 Функції мови Комунікативна (функція спілкування). Мова- засіб спілкування, інформаційний зв'язок у суспільстві.

Номінативна (функція називання). Усе пізнане людиною – предмети, явища, процеси, поняття – дістає певну назву і так під цією мовною назвою існує в свідомості мовців. Назва вирізняє предмет із безлічі інших.

Мислетворча. Мова – засіб творення думки. Людина мислить у мовних формах. Процесс цей складний: іде від конкретно-чуттєвого рівня до понятійного. Поняття закріплюються в словах.

Пізнавальна. Людина пізнає навколишній світ не тільки власним досвідом, а й через мову, бо в ній нагромаджено досвід попередніх поколінь, сума знань про світ.  Експресивна (виражальна). Мова надає найбільше можливостей розкрити світ емоцій та почуттів людини, вплинути на них силою своїх переконань чи почуттів. Естетична. Милозвучність, гармонія форми і звучання у процесі спілкування стають для мовців джерелом естетичної насолоди, сприяють розвиткові високого естетичного смаку Культорологічна. Мова є носієм культури народу – мовотворця. Кожна Людина, оволодіваючи рідною мовою, засвоює культуру свого народу, бо сприймає разом з мовою пісні, Казки, легенди, перекази, історію, звичаї, традиції матеріальної культури і духовного життя нації.  Ідентифікаційна. Мова – засіб ідентифікації мовців, засоб вияву належності їх до однієї спільноти: я такий, як вони, бо маю спільну з ними мову.

Стилі мови У кожній розвинутій літературній мові сформовані суспільно-історичні різновиди мовлення – функціональні стилі. Стиль ( лат. stilus) – загострена паличка для письма – це сукупність мовних засобів,що використовуються мовцем за певних умов спілкування у тій чи іншій сфері людської.

Науковий стиль: Основна функція: повідомлення, з’ясування, доказ наукових теорій, явищ, знань, обґрунтування гіпотез, класифікація й систематизація знань, роз’яснення явищ, збудження інтелекту читача для їх осмислення.

Обставини мовлення: наукова інформація, що доводиться до різних верств суспільства.

Сфера вживання: наукові праці, підручники, науково-популярні журнали.

Загальні ознаки: логічність, чіткість, точність, послідовність і доказовість викладу; ясність (понятійність) і предметність тлумачень; узагальненість понять і явищ; об’єктивний аналіз; докладні висновки.

Мовні особливості: спеціальні терміни (цитологія, мембрана, епітеліальна тканина, еритроцити); наявність схем, таблиць, графіків тощо; оперування абстрактними, переважно іншомовними, словами (вакуум, шлак, ценз); складні речення; відсутність односкладних і неповних речень; ускладнення зворотами, однорідними членами речення; залучення цитат і посилань на першоджерела; монологічна форма викладу. Науковому стилю притаманна чітка композиція структури тексту (послідовний поділ на розділи, частини, пункти, параграфи, абзаци із застосуванням цифрової або літерної нумерації).