Поняття системи міжнародного митного права та системи навчальної дисципліни „Міжнародне митне право”

Термін „право” - це обумовлена природою людини і суспільства система регулювання суспільних відносин, що виражає свободу особистості, та якій притаманні нормативність, формальна визначеність в офіційних джерелах і забезпеченість можливістю державного примусу.

Даний термін вживається як у юридичних, так і неюридичних значеннях.

У юридичному значенні термін „право” - це система загальнообов’язкових, формально визначених норм, встановлених і санкційованих силою держави і спрямованих на регулювання поведінки людей та їх колективів відповідно до прийнятих в даному суспільстві засад соціально-економічного, політичного і духовного життя.

При вивчені ознак права значна увага приділяється його системності, адже регулювання і охорону суспільних відносин право здійснює через відповідну систему правових норм.

Як відомо, право складається з правових норм, але це не проста сукупність, а система взаємозалежних і взаємопов’язаних норм.

Право являє певне цілісне утворення, що складається з безлічі різноманітних елементів, які знаходяться між собою у різнобічних зв’язках підпорядкованості, координації, функціональної залежності.

Система права - це внутрішня структура права, котра виражається в єдності і погодженості всіх діючих норм права даної держави, а також у їхньому розподілі по галузях і інститутам права.

Система права показує, з яких частин складається право і як вони співвідносяться між собою; характеризується об’єктивністю, узгодженістю правових норм, єдністю, диференціацією.

Система права - явище об’єктивне, що складається під безпосереднім впливом соціально-економічних відносин, політики, ідеології, культури.

Внутрішня будова права характеризується єдністю його складових елементів, що зумовлюється системою суспільних відносин, які визначають зміст правових норм; диференціацією права на відносно відокремлені складові у вигляді певних об’єднань правових норм за інститутами, підгалузями і галузями права; наявність взаємозв’язку норм права та їх об’єднань.

Структура системи права - це об’єктивно існуюча внутрішня будова права даної держави.

Основні структурні елементи системи права:

а) норми права;

б) інститути права;

в) галузі права.

Норми права - первинний елемент системи права. Вона являє собою встановлене чи санкціоноване державою загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, що надає учасникам регульованого правом відношення суб’єктивні права і юридичні обов’язки. Завдяки своєму універсальному значенню норма права поширює свої властивості й на інші рівні системи права, служить одиницею виміру правової матерії.

Норма права самостійно регулює якусь одну сторону (грань) суспільних правовідносин. Для правового регламентування правовідносин у цілому найчастіше потрібна взаємодія комплексу норм.

Норми права певним чином взаємопов’язані. У результаті їх об’єднання виникають такі утворення в системі права, як галузі (найбільші об’єднання правових норм), підгалузі та інститути.

Інститут права - це відособлена частина галузі права, сукупність правових норм, що регулюють певну сторону якісно однорідних суспільних правовідносин (наприклад, право власності, спадкоємне право - інститути цивільного права).

Галузь права - це самостійна частина системи права, сукупність правових норм, що регулюють певну сферу якісно однорідних суспільних правовідносин (наприклад, цивільне право регулює майнові відносини).

Таким чином, при розгляді системи міжнародного митного права слід від системи міжнародного митного права як галузі міжнародного права варто відрізняти систему міжнародного митного права:

- як науки;

- як навчальної дисципліни.