Топографо-анатомічні утвори передньої стінки живота
Живіт, як анатомічне поняття, це частина тулуба, що знаходиться між діафрагмою і входом в порожнину малого таза.
При розгляді будови варто звернути увагу на шкіряний покрив. Він тонкий легко береться в складку, досить рухливий. В межах клубово-пахвинної ділянки, особливо біля пупартової зв’язки рухливість її зменшена. Еластичні властивості шкіри живота виражені настільки добре, що це дає їй можливість вільно розтягуватися при збільшенні тиску в черевній порожнині (вагітність, водянка), а після усунення причини – приймати звичайні розміри і положення.
Передньобічна стінка живота має такі межі:
• зверху лінія, яка проходить від мечоподібного відростка груднини по ребровій дузі, верхня стінка його утворена діафрагмою;
• збоку лінія Лесгафта, яка з’єднує передні кінці XI ребер з гребенем клубової кістки, або linea axillaris posterior, передньо-бокова стінка утворена головним чином м’язами черевного преса;
• знизу клубовий гребінь, верхня клубова ость та лінія, що з’єднує її з лобковим горбком і далі по верхньому краю лобкового симфізу, нижня стінка відсутня, а тому петлі тонкої кишки вільно спускаються в порожнину малого таза. Разом з тим органи малого таза, наприклад, сечовий міхур при його переповненні або матка під час вагітності вільно піднімається в черевну порожнину.
З практичною метою (для визначення локалізації болю, рани, пухлини тощо) передньобічну стінку живота за допомогою двох горизонтальних (верхньої та нижньої) і двох вертикальних ліній поділяють на дев'ять ділянок.
Верхня горизонтальна лінія (linea costarum) з'єднує найнижчі точки десятих ребер, нижня (linea spinarum) — обидві передні верхні клубові ості.
Горизонтальні лінії розділяють передньобічну стінку живота на три ділянки: надчерев'я (epigastrium), міжчерев'я і підчерев'я (hypogastrium).
Кожну із цих ділянок двома вертикальними лініями, проведеними по бічних краях прямих м'язів живота, розділяють ще на три ділянки. Таким чином, на передньобічній стінці живота виділяють дев'ять ділянок.
Н
адчерев'я
(epigastrium):
Права підреброва ділянка (regio subcostalis dextra).
Власне надчеревна ділянка (regio epigastrica propria).
Ліва підреброва ділянка (regio subcostalis sinistra).
Міжчерев'я (mesogastrium):
Права бічна ділянка (regio abdominalis lateralis dextra).
Пупкова ділянка (regio umbilicalis).
Ліва бічна ділянка (regio abdominalis lateralis sinistra).
Підчерев'я (hipogastrium):
Права пахвинна ділянка (regio inguinalis dextra).
Лобкова ділянка (regio pubica).
Ліва пахвинна ділянка (regio inguinalis sinistra).
Саме в ці ділянки передньо-бокової стінки проектуються органи черевної порожнини:
В regio hypochondriaca dextra (права підреброва ділянка) розміщені: печінка(права доля), жовчний міхур, верхній кінець правої нирки з наднирковою залозою, правий згин ободової кишки (flexura coli dextra, seu hepatica).
В regio epigastrica (надчеревна ділянка) – печінка (більша частина лівої долі та частина правої долі), шлунок (тіло та пілорична частина), підшлункова залоза, верхня частина дванадцятипалої кишки, дванадцятипало-порожньокишковий згин, аорта і черевне сплетення.
В regio hypochondriaca sinistra (ліва підреброва ділянка) – шлунок (дно, кардіальна частина та частина тіла), селезінка, хвіст підшлункової залози, частина лівої нирки з наднирковою залозою, лівий згин ободової кишки (flexura coli sinistra, seu splenica).
В regio abdominalis lateralis dextra (права бічна ділянка) розміщені: висхідна ободова кишка, частина клубової кишки, частина правої нирки та сечовід.
В regio umbilicalis (пупкова ділянка) – велика кривина шлунка, поперечна ободова кишка, частина дванадцятипалої кишки, петлі порожньої та клубової кишок, ворота нирок, аорта і нижня порожниста вена.
В regio abdominalis lateralis sinistra (ліва бічна ділянка) – низхідна ободова кишка, петлі порожньої кишки, ліва нирка та лівий сечовід.
В regio inguinalis dextra (права пахвинна ділянка) розміщені: сліпа кишка з червоподібним відростком, прикінцевий відділ клубової кишки, правий сечовід.
В regio pubica (лобкова ділянка) – петлі тонкої кишки, наповнений сечовий міхур, частина сигмоподібної ободової кишки, що переходить в пряму кишку, матка при наповненому сечовому міхурі, нижні відділи сечоводів.
В regio inguinalis sinistra (ліва пахвинна ділянка) – сигмоподібна ободова кишка, петлі тонкої кишки, лівий сечовід.
До зовнішніх орієнтирів передньобічної стінки живота можна віднести поздовжню борозну по серединній лінії, що відповідає білій лінії живота (linea alba abdominis), пупкову ямку (fovea umbilicalis), розташовану приблизно посередині білої лінії, надчеревну ямку (fossa epigastrica) — заглиблення черевної стінки по серединній лінії між краями ребрових дуг нижче мечоподібного відростка.
Біла лінія живота (linea alba abdominis) – це фіброзне утворення, утворене завдяки переплетенню сухожилкових волокон широких м'язів живота. Вона простягається від мечоподібного відростка до лобкового симфізу між прямими м'язами. Ширина білої лінії у верхній частині (на рівні пупка) становить 2—2,5 см. Нижче вона звужується до 2 мм, але стає товщою (3—4 мм). Біла лінія живота є місцем серединної лапаротомії. Перевагою данного розтину є можливість швидкого проникнення в черевну порожнину та проведення ревізії органів верхнього поверху черевної порожнини. Розтин легко продовжити та легко зашити. Між сухожилковими волокнами білої лінії можуть бути щілини, що є місцем виходу гриж.
На середині білої лінії живота розташоване пупкове кільце (anulus umbilicalis), у нижній частині якого проходять первинний сечовий хід (urachus) і пупкові артерії (аа. umbilicales), а у верхній — пупкова вена (v. umbilicalis). Після того як відпадає пуповина та відбувається епітелізація пупка, пупкове кільце залишається закритим лише трьома шарами: шкірою, пупковою фасцією й очеревиною. Це пояснює часте виникнення пупкових гриж у дітей. Протягом першого року життя зазначений дефект закривається щільною рубцевою тканиною, зрощеною зі шкірою, завдяки чому на шкірі передньої черевної стінки утворюється пупкова ямка (fovea umbilicalis), в якій немає жирової клітковини.
У межах пахвинного трикутника лежить пахвинний канал (canalis inguinalis), являє собою щілину між м’язами передньобічної стінки черевної порожнини. Він має довжину 4 – 4,5 см, має два отвори та чотири стінки .
Поверхневе пахвинне кільце (anulus inguinalis superficialis) обмежене бічними та присередніми ніжками (crus mediale et crus laterale) апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота, міжніжковими волокнами (librae intercrurales) і поверненою зв'язкою (ligamentum reflexum).
Глибоке пахвинне кільце (anulus inguinalis profundus) відповідає бічній пахвинній ямці й обмежене пахвинною зв'язкою (ligamentum inguinale), між'ямковою зв'язкою і бічною пупковою складкою (plica umbilicalis lateralis).
Стінки пахвинного каналу:
передня стінка каналу утворена апоневрозом зовнішнього косого м'яза живота (aponeurosis m. obliqui abdominis externi);
задня стінка — поперечна фасція;
нижня стінка — пахвинна зв'язка;
верхня стінка — краї внутрішнього косого та поперекового м'язів живота (mm. obliquus abdominis internus et transversus), які вільно нависають.
Простір між верхньою та нижньою стінками пахвинного каналу називають пахвинним проміжком (spatium inguinale). Зазвичай його висота становить 1—3 см. Він може бути округлим, овальним або трикутним.
У пахвинному каналі проходять:
у чоловіків сім'яний канатик (funiculus spermaticus), у жінок — кругла зв'язка матки (lig. teres uteri);
клубово-пахвинний нерв (n. ilioinguinalis) — по передній поверхні сім'яного канатика або круглої зв'язки матки;
статева гілка статево-стегнового нерва (ramus genitalis n. genitofemorales), яка прориває поперечну фасцію поблизу поверхневого пахвинного кільця і лягає на задню поверхню сім'яного канатика або круглої зв'язки матки.