Тема 3. Поняття, сутність та задачі бізнес - плану
Сутність бізнес - плану.
Стиль та оформлення бізнес-плану
Функції бізнес – планів.
Цілі розробки бізнес – планів.
Принципи формування бізнес – планів.
Класифікації бізнес – планів.
У ринковій економіці бізнес-план є робочим документом, який використовується в усіх сферах підприємництва.
Бізнес-план — це письмовий документ, у якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи й засоби її реалізації та охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним.
Бізнес-план призначений заздалегідь позначати бажану і практично здійснювану систему, схему підприємницьких дій, які забезпечують досягнення цілі у вигляді одержання прибутку в даній і наступних угодах.
Бізнес-план — це обґрунтування програми проведення бізнес-операції, угоди; система раціонально, планомірно організованих заходів, дій, розрахованих на одержання позитивного результату.
Виробнича діяльність будь-якої підприємницької структури починається з планування. Якщо раніше плани часом були формальними, бо працівники не були зацікавлені в них та й не завжди знали, що там і як планується, то бізнесмен, власник, організатор справи не може бути байдужим до свого підприємства. Він повинен чітко знати сильні і слабкі сторони підприємства (фірми) та вміти спланувати його роботу. У разі нехтування, ігнорування планування його очікує повільна, ділова смерть. Тому кожний бізнесмен повинен складати бізнес-план, який:
— дає можливість визначити життєздатність підприємства (фірми) за умов конкуренції;
— містить орієнтири, відповідно до яких бізнесмен буде діяти на етапі становлення та розвитку підприємства (фірми);
— прогнозує процеси розвитку виробництва;
— конкретизує шляхи досягнення мети і подолання перешкод;
— є важливим інструментом виробничої діяльності підприємства (фірми);
— є фактором, що стимулює інтереси потенційних інвесторів у їх пошуках вкладення коштів на розвиток виробництва.
Планування може бути довгостроковим (на 5 і більше років), середньостроковим (на 2—3 роки), поточним (на І рік, півроку, квартал).
Бізнес-план повинен бути детальним. Він не обмежується обсягами, хоча лаконічність його викладення необхідна.
Складання бізнес-плану — нагальна потреба, продиктована виробничою діяльністю. Складати його повинні фахівці, професіонали при безпосередній участі бізнесмена. Робота над планом — це робота над організацією виробничої діяльності. Вона допомагає керівникові краще все обміркувати, зважити. При розробці бізнес-плану можна дійти висновку про те, що перешкоди на шляху до успіху надто серйозні. Зрозуміло, цей висновок краще зробити раніше, ніж тоді, коли будуть втрачені гроші і час.
Рис.3.1. Функції бізнес-плану
У бізнес-плані формулюються перспективи та поточні цілі реалізації ідеї, оцінюються сильні і слабкі сторони бізнесу, наводяться результати аналізу ринку та його особливостей, викладаються подробиці функціонування підприємства за цих умов, визначаються обсяги фінансових і матеріальних ресурсів для реалізації проекту. Мета розробки бізнес-плану:
По-перше, бізнес-план — це інструмент для залучення зовнішнього капіталу, необхідного для реалізації підприємницького проекту.
По-друге, на початковій стадії реалізації підприємницького проекту бізнес-план є основним інструментом комунікації між підприємцем і майбутніми постачальниками, продавцями та робітниками.
По-третє, бізнес-план — це спосіб моделювання системи управління майбутнім бізнесом.
По-четверте, бізнес-план — це спосіб попереднього визначення перешкод та запобігання виникненню проблем на шляху до успіху.
По-п'яте, бізнес-план — це спосіб розвитку особистих управлінських якостей підприємця.
По-шосте, бізнес-план дає змогу перевірити реалістичність підприємницької ідеї ще до її практичної реалізації.
Бізнес-план у ринковій системі господарювання виконує дві найважливіші функції:
а) зовнішню — ознайомлення різних представників ділового світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;
б) внутрішню (життєво важливу для діяльності самого підприємства) — опрацювання механізму самоорганізації, тобто цілісної, комплексної системи управління реалізацією підприємницького проекту.
Традиційно бізнес-план розглядається як інструмент залучення необхідних для реалізації проекту фінансових ресурсів. Такий план має переконати потенційних інвесторів у тому, то підприємницький проект має чітко визначену стратегію успіху та заслуговує на фінансову підтримку.
Не менш важливою є і внутрішня функція бізнес-плану, у межах якої виділяються два напрями його застосування:
а) як інструмента стратегічного планування та оперативного управління діяльністю підприємства;
б) як механізму аналізу, контролю й оцінювання діяльності підприємства.
В умовах ринкової системи господарювання бізнес-план — це активний робочий інструмент управління, відправний пункт усієї планової та виконавчої діяльності підприємства; це документ, який визначає оптимальні за часом і найменш ризиковані шляхи реалізації підприємницького проекту.
Специфіка бізнес-плану полягає в тому, що це комплексний документ, який відображає всі основні аспекти підприємницького проекту. У ньому розглядається широке коло проблем, на які може натрапити підприємець і визначаються способи розв'язання цих проблем. Водночас слід зазначити, що принципи управління за допомогою бізнес-плану передбачають необхідність урахування в процесі розробки конкретного бізнес-плану багатьох специфічних для даного підприємницького проекту факторів. Відтак з'являється можливість класифікувати бізнес-плани за певними ознаками:
а) за сферою бізнесу (виробництво, будівництво, роздрібна та оптова торгівля, надання послуг, посередницька діяльність тощо);
б) за масштабами бізнесу (великий, середній, малий);
в) за характеристиками продукту бізнесу (традиційний, принципово новий, виробничо-технічного чи споживчого призначення).
Крім того, залежно від типу інвестиційної ситуації в межах кожної класифікаційної ознаки можна виділити:
а) повний бізнес-план комерційної ідеї або інвестиційного проекту;
б) бізнес-план фірми — виклад перспектив розвитку фірми на плановий період для ради директорів або зборів акціонерів;
в) бізнес-план структурного підрозділу.
Окремо можна виділити регіональний бізнес-план, у якому обґрунтовуються перспективи соціально-економічного розвитку регіону та обсяги фінансування відповідних програм для органів з бюджетними повноваженнями.
Крім того, складаються також спеціальні (як правило, скорочені) варіанти бізнес-планів для осіб, у контактах з якими заінтересований підприємець.
Ступінь деталізації бізнес-плану залежить від характеристики підприємства незалежно від того, належить воно до сфери послуг чи до виробничої сфери. Склад бізнес-плану залежить також від обсягів передбачуваного ринку збуту, наявності конкурентів та перспектив зростання підприємства.
Бізнес – це сукупність стосунків між усіма його учасниками, які створюють команду однодумців з метою здобуття доходу, прибутку, розвитку фірми, підприємства, організації. Учасниками бізнесу виступають такі групи:
Підприємці. Діловий інтерес – здобуття доходів – реалізується через виробництво і реалізацію продукції. У процесі своєї діяльності вони вступають у ділові взаємини, а також у стосунки з іншими учасниками бізнесу, утворюючи в результаті сферу бізнесу. Остання включає три елементи: виробництво продукції, комерцію (торгівлю) і комерційне посередництво.
Споживачі продукції. Діловий інтерес учасників бізнесу цієї групи – придбання товарів і послуг. Він реалізується за допомогою налагодження контактів з виробниками і продавцями продукції на основі взаємної вигоди.
Працівники, що здійснюють трудову діяльність по найму, на контрактній або іншій основі. Якщо для підприємців вигодою в операціях є кінцевий дохід фірми, то для найнятих робітників – особистий дохід, що отримується в результаті виконаної роботи.
Державні органи, установи, що надають урядові замовлення підприємцям. У таких випадках державні органи є рівноправними партнерами інших учасників бізнесу.
Бізнес-середовище – це набір політичних, економічних, соціальних і технологічних сил, які знаходяться головним чином поза зоною контролю бізнесу, проте можуть робити на нього як позитивний, так і негативний вплив.
Навколишнє бізнес-середовище підприємства (рис. 2.2) складається з кількох частин. По-перше, це зовнішні умови та сили. Ця частина не може бути керованою підприємством, а тому мета дослідження полягає у вивченні та врахуванні підприємством її дії з метою можливого запобігання негативним впливам чи посилення позитивних впливів на ділову активність та результативність його діяльності.
До таких зовнішніх умов і сил, які визначають діяльність підприємства, належать:
міжнародні: система міжнародних договорів, угод; правила і норми зовнішньої торгівлі; закони інших країн щодо здійснення торговельних операцій;
регулювальні: політика уряду; система державного регулювання підприємницької діяльності, ціноутворення, рекламування, конкуренції, чинне законодавство;
економічні: стан країни (рівень, динаміка та обсяги виробництва і попиту на товари чи послуги); рівень доходів населення, темпи інфляції, податки);
технологічні: рівень використання сучасних технологій; запровадження досягнень науково-технічного прогресу;
політичні: політична структура; політична організація суспільства;
екологічні: вимоги до охорони довкілля;
конкурентні: інтенсивність, форми і види конкуренції, її динаміка;
соціальні: культурні, демографічні.
Друга частина навколишнього бізнес-середовища — це суб’єкти, з якими контактує підприємство і на котрих певною мірою може впливати.
З-поміж суб’єктів, які належать до зовнішнього бізнес-середовища, головним об’єктом дослідження є безумовно споживачі. Їхня поведінка — мотиви купівлі, звички, спосіб і стиль життя, купівельна спроможність, потреби, цінності, побажання, попит, процеси прийняття рішень про купівлю — найважливіші чинники, які визначають зміст, напрямки й особливості маркетингової діяльності підприємства.
Крім цього, у ході досліджень навколишнього бізнес-середовища вивчаються такі суб’єкти:
державні органи управління: формують систему норм і правил поведінки; регулюють бізнесову діяльність;
акціонери (власники): створюють і фінансують підприємство, розпоряджаються власністю, виходячи зі своїх інтересів;
постачальники: забезпечують підприємство необхідними матеріально-технічними ресурсами;
оптова і роздрібна торгівля: пропонує систему, організацію і практику торговельних стосунків з покупцями на засадах посередництва;
засоби масової інформації: забезпечують підприємство комунікаційними зв’язками з ринком;
конкуренти: підприємства-суперники, які оперують на тому самому ринку, використовують схожі стратегії;
контактні аудиторії: партії, профспілки, релігійні організації, товариства захисту прав споживачів та інші угруповання, які цікавляться діяльністю підприємства, впливають на його співробітників;
банківські, страхові, науково-дослідні, охоронні, транспортні організації.
Іншим, не менш важливим об’єктом досліджень, є мікросередовище підприємства. Тут найважливішими аспектами досліджень є місія, мета і завдання підприємства, що визначають його бізнес та місце на ринку; склад, кваліфікація, досвід і методи роботи керівництва, яке відповідає за правильний вибір сфери діяльності, загальні показники, що характеризують його величину, динаміку обсягів продажу, доходів, прибутку, іміджу; роль і місце маркетингу та інших підприємницьких функцій; розвиток корпоративної культури (системи цінностей, норм і правил поведінки на ринку) тощо.
Основне завдання досліджень навколишнього бізнес-середовища та мікросередовища підприємства — пошук способів досягнення тривалого балансу інтересів окремих суб’єктів, що діють на тлі наявних сил та умов, ліквідація суперечностей між ними за рахунок творчого використання власного потенціалу.