11.4. Зовнішня політика України.

5 грудня 1991 р. після Всеукраїнського референдуму Верховна Рада звернулася з Заявою до парламентів і народів світу, у якій наголошувалося, що Україна у повній відповідності з цілями і принципами ООН спрямовуватиме свою зовнішню політику на зміцнення миру і безпеки у світі, дотримуючись принципів міжнародного права.

Надзвичайно важливим було визнання України державами світового співтовариства. Першими, 2 грудня 1991 р. незалежність України визнали Польща і Канада, З грудня - Угорщина, 4 грудня - Латвія і Литва, 5 грудня до них приєднались Аргентина, Болгарія, Болівія, Росія і Хорватія; упродовж місяця Україну визнали 57 країн, а до кінця року - 132 країни. На сьогодні незалежність України визнали практично всі країни світу.

Правові засади зовнішньої політики держави.

Основні підвалини зовнішньополітичного курсу, як демократичного і миролюбного, були закладені декларацією про державним суверенітет України.

У липні 1993 р. Верховна Рада схвалила "Основні напрямки зовнішньої політики України". Документ визначив базові національні інтереси країни, обґрунтував засади та пріоритети її зовнішньої політики, серед яких розширення участі в європейському регіональному співробітництві та в межах СНД, активна участь у діяльності 00Н, співпраця з державами Європейської співдружності.

Відповідно до Ст. 18 Конституції України зовнішньополітична діяльність Україна спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Основні пріоритети зовнішньої політики України.

1. Західний напрямок.

Розвиток всебічних відносин з європейськими країнами. У 1992 р. Президент України підписав Заключний Акт наради з безпеки і співробітництва в Європі /ОБСЄ/, що сприяло інтеграції України у європейські структури. На семіті ОБСЄ у листопаді 1999 р. Л.Кучма підписав Хартію Європейської безпеки на XXI ст.

У листопада 1995 р. Україна стала 37 членом Ради Європи. У 1996 р. Україна приєдналася до об’єднання держав Центр Європейських Ініціатив (ЦЄІ), мета якого - служити зміцненню стабільності і безпеки у цьому регіоні. Підписано угоди, в яких закріплено відсутність будь-яких територіальних претензій з усіма європейськими сусідами України. Тим самим навколо України, створено пояс безпеки і стабільності. У перспективі Україна прагне до рівноправного членства у Європейському Союзі (після 2010 р.). На це мають бути спрямовані всі інституційні перетворення, політичних економічних, соціальних та гуманітарних реформ. З 2008 р. Україна уже є членом Світової організації торгівлі.

2. Україна і СНД.

Україна виступає проти перетворення СНД на наддержавну структуру, на суб’єкта міжнародного права. У 1994 р. Україна приєдналася на правах асоційованого члена до економічного союзу в рамках СНД. У той же час вона не підписала Статут СНД, угоди про створення об'єднаних збройних сил, про сили спільного призначення та інші документи, які передбачали надання інститутам СНД державних функцій. Керівництво України робить наголос на економічній складовій у діяльності СНД, прагне до розширення співробітництва між країнами СНД на двосторонній основі.

3. Україно-російські стосунки.

Особливе значення для України має розвиток відносин з Росією, які тривалий час залишалися складними і суперечливими. Взаємовідносини ускладнювалися такими питаннями, як розподіл іноземних боргів, закордонного майна та активів СРСР, розподіл Чорноморського флоту, статус Севастополя, різні позиції щодо НАТО. Росія активно використовує проблему "російськомовного населення", яке проживає на України Російське керівництво оголошує його "співвітчизниками" і нав’язує їм свій захист від "мовних утисків". Тим самим "захист співвітчизників" став одним із засобів втручання у внутрішні справи України. Особливий тиск на собі відчуває Україна і через нафтогазовий чинник. Крім того, Україна залежить від Росії у сфері зовнішньої торгівлі. Більша частина української продукції продається російським споживачам.

31 травня 1997 р. президенти України і Росії підписали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією. Кінцева редакція ст. 2 Договору мала такий вигляд: "Високі Договірні сторони відповідно до положень Статуту 00Н і зобов’язань по Заключному Акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів. Це означало, що завершився процес розмежування України і Росії, розпочатий поїздкою делегації Центральної Ради на чолі з .В.Винниченком у революційний Петроград навесні 1917 р. Перетворення України з імперської периферії, якою вона була на початку ХХ ст., на суверенну державу стала фактом і для російських політиків. У цьому і полягає історичне значення Великого договору. Події останнього часу навколо Криму, М.Севастополя, Азовського моря, Керченської протоки засвідчують про нехтування цим договором однією із сторін.

Керівництво України зацікавлене у тому, щоб співпраця України і Росії базувалася на національних інтересах, на послідовному просуванні країн шляхом демократії, формуванні необхідних умов для стійкого економічного зростання й підвищення життєвого рівня населення, і саме головне невтручання у внутрішні справи.

4. Відносини з провідною країною світу США.

До першочергових пріоритетів зовнішньої політики належить співробітництво з США, яке поступово еволюціонує у напрямі виходу на рівень партнерських відносин. Поліпшенню американо-українських відносин значною мірою сприяла реалізація Україною свого без’ядерного статусу. 19 вересня 1996 року вперше в офіційному українсько-американському комюніке, присвяченому створенню Міждержавної комісії зі співробітництва між Україною та США, було вжито формулу "стратегічне партнерство", яка передбачає більш міцну взаємодію країн у сферах національної безпеки, зовнішньої політики, економіки, торгівлі, інвестицій тощо.

5. Стосунки з НАТО.

У зв’язку зі змінами у формуванні системи колективної безпеки в Європі подальше дотримання Україною позаблокової політики стало безперспективним.

Виходячи з міркувань національної і європейської безпеки, Україна поглиблює співробітництво з НАТО. У 1997 р. було підписано Хартію про особливе партнерство України і НАТО. Обидві сторони брали на себе зобов'язання розширювати співробітництво, розвивати особливе партнерство, яке сприятиме забезпеченню більшої стабільності, спільних демократичних цінностей у Центрально-Східній Європі.

У травні 2002 р. на засіданні Ради національної безпеки й оборони України було ухвалено проект Стратегії відносин з НАТО, кінцевою метою якої у майбутньому має стати приєднання держави до системи колективної безпеки в Європі, яка нині базується на НАТО.

6. Інтеграція у міжнародні економічні та фінансові структури.

Важливим пріоритетом у зовнішній політиці є економічний аспект. Україна інтегрується в міжнародні економічні та фінансові структури. У 1992 р. вона стала, рівноправним членом Міжнародного валютного фонду та Європейського банку реконструкції і розвитку. Україна налагоджує торговельні зв’язки з країнами світу, досягнуто помітних успіхів в експорті продукції авіаційної, суднобудівної, ракетно-космічної галузей. Значна увага приділяється залученню в українську економіку іноземних інвестицій.

Вступ України до Світової організації торгівлі дозволить лібералізувати режим торгівлі між Україною та Європейським Союзом, гарантуватиме нашу країну від витіснення української продукції з ринку ЄС аналогічною продукцією країн Центральної та східної Європи.

7. Україна й українська діаспора.

Проголошення незалежності започаткувало новий етап у стосунках зі світовою українською діаспорою. За межами своєї етнічної Батьківщини проживає нині від 10 до 13 млн. українців. Це результат еміграції, спричиненої становищем українців спочатку в Австрійській (Австро-Угорській) та Російській імперіях, потім у Радянському Союзі. Особливістю сучасної української еміграції є і те, що вона відбувається в умовах розбудови незалежності України. Сучасні українські емігранти, здебільшого фахівці різних галузей господарства, вчені керуються перш за все соціально-економічними мотивами. Понад 7.5 млн. осіб від загальної кількості українців, які перебувають за межами України, мешкають у республіках колишнього СРСР. Українська держава прагне до консолідації українців, які проживають на різних континентах, до всебічної підтримки і забезпечення прав українців в інших країнах.

Україна все впевненіше налагоджує всебічні зв’язки з країнами світу, займає гідне її народу місце у світовому співтоваристві.

Цілі та завдання сучасного етапу розвитку України знайшли відображення у Посланні Президента України до Верховної Ради України у травні 2002 р. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки. Сутність їх полягає у визначенні чітко окреслених завдань прискореного виведення економіки на траєкторію сталого зростання через посилення дієздатності держави та дальше поглиблення ринкових реформ, утвердження соціально орієнтованої структурно-інноваційної моделі розвитку. Реалізація цих завдань має створити реальні передумови набуття Україною спочатку асоційованого, а потім повного членства в Європейському Союзі.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Які причини призвели до розпаду СРСР?

2. Розкрийте зміст Декларації про державний суверенітет України.

3. Що ви знаєте про події 19-20 серпня 1991 року в Москві?

4. Яке значення має Акт проголошення незалежності України?

5. Які питання розглядалися на Всеукраїнському референдумі від 1 грудня 1991 року?

6. Що ви знаєте про події 7-8 грудня 1991 року у Біловезькій пущі?

7. Що таке СНД, та які незалежні держави ввійшли до цієї організації?

8. Яку державну символіку затвердила Верховна Рада України у січні-лютому 1992 року?

9. Яке значення має прийняття Верховною Радою Конституції України 28 червня 1996 року?

10. Що ви розумієте під багатопартійною системою в Україні та яке ваше відношення до неї?

11. Які питання вирішував Всеукраїнський референдум 2000 року?

12. Оранжева революція та вибори президента України 2004-2005 рр.

13. Вибори до Верховної Ради 26 березня 2006 року. Які політичні партії пройшли до Верховної Ради за результатами виборів?

14. Чим відрізняється президентсько-парламентська республіка від парламентсько-президентської?

15. Які проблеми постали перед незалежною Україною у галузі економіки?

16. Що є характерним для політичного життя України в наш час?

17. Основні напрямки соціальної політики незалежної України.

18. Духовне життя суспільства в умовах незалежності. Досягнення, проблеми та перспективи.

19. Як на вашу думку реалізується “Закон про мови” в незалежній Україні?

20. Які основні пріоритети зовнішньої політики Української держави?

21. Як поставився світ до України після проголошення її незалежності?

22. Які завдання постали перед суспільством у галузі культури?

Перелік питань до заліку з курсу ”Історії України”

1. Найдавніші часи в історії України. Початок людської цивілізації на території України.

2. Предмет і завдання курсу "Історія України".

3. Значення курсу "Історія України" для фахової підготовки та громадянсько патріотичного виховання.

4. Основні джерела вивчення курсу "Історія України".

5. Періодизація історії первісного суспільства. Первісні поселення. Трипільська культура.

6. Кочові племена на території України.

7. Міста-держави Північного Причорномор’я. 8. Походження та розселення слов’ян.

9. Заняття, суспільний устрій, побут та звичаї східних слов’ян.

10. Концепції походження держави Київська Русь та її назви.

11. Перші київські князі. Утворення держави Київська Русь.

12. Розквіт Київської Русі.

13 Хрещення Русі та його історичне значення.

14. Медицина часів Київської Русі

15. Роздробленість України- Русі, її причини та наслідки.

16. Боротьба з монголо-татарською навалою.

17. Галицько-Волинська держава - спадкоємиця політичних і культурних традицій Київської Русі.

18. Місце Київської Русі в історичній долі українського народу.

19. Українські землі в складі Литви.

20. Українські землі в складі Польщі

21. Братства та їх роль у збереженні національного життя.

22. Причини появи українського козацтва.

23. Внутрішня організація козацтва - прообраз української державності.

24. Заснування Запорізької Січі.

25. Протипольські козацько-селянські війни 30-х років XVII ст.

26. Національно-визвольна війна українського народу (1648 -1657 рр.).

27. Зборівська угода. Формування національної державності.

28. Переяславська рада. Березневі статті та їх оцінка в історіографії.

29. Історична роль Б.Хмельницького.

30. Криза української державності. Руїна.

31. Гетьманщина (поділ України на Правобережну і Лівобережну).

32. Гетьманування І.Мазепи.

33. Ліквідація автономної України, занепад Гетьманщини.

34.Остаточна ліквідація Запорізької Січі і Гетьманщини.

35. Правобережна Україна та Західноукраїнські землі у XVII ст.

36. Україна у складі Російської імперії в першій половині XIX ст: посилення розкладу феодально-кріпосницького ладу.

37. Декабристський рух на Україні. Виступи селян та найманих робітників.

38. Кирило-Мефодіївське братство: виникнення, діяльність та його значення для розвитку українського національного руху.

39. Соціально-економічний та суспільно-політичний розвиток західноукраїнських земель у першій половині XIX ст.

40. Революційні події 1848 - 1849 рр. в Австро-Угорщині та їх наслідки для українського населення імперії.

41. Скасування кріпацтва в Російській імперії. Особливості проведення селянської реформи на Україні.

42. Вплив селянської та інших реформ 60-70-х рр. на розвиток капіталізму в Україні.

43. Розвиток промисловості України на початку XX ст. Промисловий переворот

44. Формування політичних партій в Західній та Східній Україні наприкінці XIX - початку XX ст.

45. Революційна Українська партія (РУП): виникнення та діяльність

46. Революційні події в Україні у 1905 - 1907 рр.

47. Поразка буржуазно-демократичної революції у 1905 - 1907 рр. Політична реакція в Україні.

48. Україна у часи першої світової війни.

49. Лютнева революція в Росії. Українська Центральна Рада та її Універсали.

50. Жовтневий переворот у Петрограді. Утворення УНР.

51. Соціально-економічна, політична і національна програма УНР

52. Війна РСФСР з УНР. Проголошення у Харкові Української Радянської Республіки. Бій під Крутами.

53. Брестський мир і Центральна Рада.

1. 54.Гетьманський переворот. Зовнішня і внутрішня політика П.Скоропадського.

2. 55.Падіння гетьманського режиму і утворення Директорії.

3. 56.Відновлення Директорією УНР.

4. 57.Акт Соборності України 22 січня 1919 року.

5. 58.Діяльність радянської влади на Україні.

6. 59Поразка національно-визвольної революції, її причини.

60. Західноукраїнські землі в 1900-1919 рр. Діяльність українських партій, організацій, товариств. Утворення військових формувань.

61. Українські Січові Стрільці, їх бойовий шлях.

62. Розпад Австро-угорської імперії. Утворення ЗУНР.

63. Міжнародне та внутрішнє становище УРСР в період політики воєнного комунізму.

64. Україна в роки нової економічної політики.

65. Входження України до складу СРСР.

66. Українізація та її напрямки.

67. Великий перелом 1922 р. Формування командно - адміністративної системи.

68. Індустріалізація та її наслідки. Запровадження антинародного колгоспного ладу та його значення.

69. Голодомор 1932-1933 рр.

70. Сталінські репресії в Україні. Поневолення Галичини та Волині польськими, Буковини - румунськими, Закарпаття чехословацькими окупантами.

71. Національно-визвольна боротьба в західноукраїнських землях в 20-30-ті роки.

72. Створення УВО і ОУН.

73. Україна в планах тоталітарних режимів. Пакт Ріббентропа - Молотова.

74. Приєднання західноукраїнських земель до СРСР.

75. Сталінський режим в західноукраїнських землях,

76. Напад фашистської Німеччини на СРСР. Фашистська окупація України.

77.Причини тимчасових невдач Червоної Армії в 1941 р. .

78. Проголошення у Львові Української Самостійної держави 30 червня 1941 року.

79.Гітлерівський терор. Партизанський рух. Створення УПА.

80.Боротьба УПА проти фашистського режиму.

81.Визволення України радянською армією. Боротьба УПА проти сталінського режиму.

82. Внесок українського народу в перемогу над фашизмом. Людські і матеріальні втрати України в ході війни.

83. Міжнародне становище України в перші післявоєнні роки, звершення формування територіальних кордонів.

84. Політичне становище суспільства. Репресії та депортації (1945-1955рр.).

85. Становище народного господарства в 1945-1955 рр. Голод1946 - 1947 рр. Причини і наслідки.

86. Перші кроки лібералізації суспільно-політичного життя в 1953-1965 рр.

87. Боротьба з культом особи Сталіна та її значення для України.

88. Міжнародне становище України в період Хрущова.

89. Спроби застосування економічних методів господарювання. Реформи Хрущова в промисловості.

90.Проблеми в сільському господарстві. Волюнтаризм у сфері сільського господарства (1955 - 1965 рр.).

91.Суспільно-політичне життя республіки 1965 - 1985 рр. Партійно-державне керівництво УРСР в 1965-1985 рр.

92. Конституція СРСР 1977 року, УРСР - 1978 року.

93. Становище в народному господарстві 1965-1985 рр. Хижацька експлуатація природних багатств України. ..

94. Зміни в соціальній структурі. Демографічні умови. Життєвий рівень. (1965 1985 рр.).

95. Русифікація в Україні ( 1965 - 1985 рр.).

96. Дисидентський рух в 60-х роках в Україні. Шестидесятники.

97. Радикалізація національного питання в Україні в 70-ті роки. Дисидентський рух.

98. Новий етап національно-визвольного руху. Пробудження громадсько-політичної активності мас (1985 - 1990рр.).

99. Прийняття Декларації про державний суверенітет України.

100. Катастрофа на ЧАЕС та її наслідки.

101. Спроби державного перевороту в СРСР і події в Україні.

102. Прийняття Верховною Радою УРСР Акту незалежності України.

103. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року, його історичне значення.

104. Угода про утворення СНД. Зовнішньополітичний курс України. Україна і Кримська автономія.

105. Прийняття Конституції України - основного закону.

106. Всеукраїнський референдум за народною ініціативою 2000 року.

107. Вибори Верховної Ради України 1998.2002.2006рр.

108. Вибори Президента України 2004 р.

109. Три хвилі еміграції українців за кордон.

110 Українська діаспора. Наші земляки в діаспорі.

Термінологічний словник

Абсолютизм - необмежена самодержавна влада, деспотична форма державного правління, яка ґрунтується на сваволі правителя(царя. імператора, короля) і за якої досягається надзвичайно високий ступінь централізації державної влади.

Автономія - самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (Конституцією).

Авторитаризм - антидемократична та анти правова концепція і практика здійснення влади; політичний режим, якому притаманні зосередження у руках однієї людини або ж невеликої групи осіб необмеженої влади, повна відсутність або ж абсолютна фіктивність представницьких інститутів та системи поділу влади.

Агресія - у сучасному міжнародному праві будь-яке незаконне, з погляду Статуту ООН, застосування сили однієї держави (чи групи держав) проти іншої, яке має на меті загарбання території, ліквідації або обмеження політичної належності, насильницьке підкорення народу (нації).

Анархія - ідейно-теоретична та суспільно-політична течія, в мові якої лежить заперечення державного управління суспільством; невизнання авторитету, порядку, дисципліни; свавілля.

Анексія - насильницьке приєднання, загарбання однією державою всієї (або частини) території іншої держави.

Антропогенез - процес виділення людини з тваринного світу, олюднення мавпи під впливом суспільної практики.

Ареал - зона поширення видів тварин, рослин, корисних копалин, мов діалектів тощо.

Асиміляція - добровільний або вимушений процес розчинення (втрата традицій, мови тощо) раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого народу (етносу); засіб досягнення етнічної однорідності.

Валова продукція - показник, що характеризує загальний обсяг виробництва продукції національної економіки, окремих промислових чи сільських підприємств у грошовому обчисленні.

Вектор - величина, що характеризується розміром і напрямом.

Волюнтаризм - позиція суб'єкта політики, згідно з якою головними факторами досягнення поставленої мети є воля, особисті устремління та політичні наміри.

Генезис - походження, виникнення, процес утворення.

Геополітика - політична концепція, яка стверджує що в основі політики (переважно зовнішньої) тієї чи іншої держави лежить співвідношення географічних факторів просторового розташування країни, розміру території, тощо.

Громадянське суспільство - суспільство громадян із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних якостей, яке, будучи незалежним від держави спільно з нею формує розвинені правові відносини.

Гуманізм - теорія і практика, в основі якої лежить ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей.

Демографія - наука, що вивчає склад і рух населення та закономірності його розвитку.

Демократія - форма політичного та економічного устрою суспільства, заснована на визнанні народу основним джерелом влади; тип держави, яка декларує і втілює на практиці принципи народовладдя, права і свободи громадян, рівні можливості для діяльності різних політичних сил, контроль за діями органів влади.

Держава - базовий інститут політичної системи та політичної організації суспільства що створюється для забезпечення життєдіяльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення в соціальне неоднорідному суспільстві з метою збереження його цілісності, безпечного існування, задоволення загально соціальних потреб.

Децентралізація - управлінська політична система, за якої частина функцій центральної влади переходить до місцевих органів самоврядування з метою оптимізації практичного вирішення питань загальнонаціональної ваги, а також реалізації регіонально-локальних програм.

Дисидентство - морально-політична опозиція до існуючого державного (політичного) ладу, панівних у суспільстві ідей та цінностей.

Дискримінація - часткове чи повне, тимчасове чи постійне обмеження або позбавлення конституційних прав певної категорії громадян за расовою чи національною незалежністю, політичними і релігійними переконаннями, статтю тощо.

Діаспора – розпорошення, розселення по різних країнах народу, вигнаного обставинами., завойовниками або пануючою владою за межі батьківщини; уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їх нащадків, які проживають поза її межами.

Домінувати - переважати, панувати, підноситися.

Дуумвірат - спільне правління двох найвищих службових осіб.

Еволюція - процес поступових змін, суть яких полягає у спрощенні або ж ускладненні розвитку чого, або кого-небудь.

Екзогамія - звичай, який за часів первіснообщинного ладу забороняв шлюби між членами однієї родової групи.

Експансія - активне проникнення в яку-небудь сферу; загарбання чужих територій, ринків, джерел сировини; політичне та економічне поневолення інших країн.

Ендогамія - звичай, який за часів первіснообщинного ладу дозволяв шлюби лише між особами однієї суспільної групи.

Етатизм - необхідність і виправдання активного втручання держави у політичне, економічне, соціальне і духовне життя суспільства із застосуванням бюрократизації, централізації та концентрації політичної влади. Етногенез - походження народів.

Етнос - позачасова, поза територіальна, поза державна спільнота людей, об'єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією, традицією та звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

Ідеологія - система концептуально оформлених уявлень, ідей та поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрій людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб'єктів політики.

Імідж - образ, що цілеспрямовано формується й покликаний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб, організації, держави з метою популяризації, політичної реклами тощо.

Імперія - велика держава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав, народів які примусово інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв'язків. Імперії виникають внаслідок загарбання територій, колонізації, експансії, інших форм розширення впливу наддержави.

Інфляція - переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових паперових грошей, що викликає знецінення їх, зростання цін на предмети першої потреби, зниження

валютного курсу, падіння реальної заробітної плати. Інфраструктура - сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують як виробничу, так і невиробничу сфери економіки (транспорт, зв'язок, комунальне господарство, загальна і професійна освіта, охорона здоров'я тощо).

Колонізація - заселення вільної території на окраїнах власної країни; заснування поселень у залежній країні; перетворення незалежної країни на колонію шляхом військового, економічного та політичного поневолення її іншою країною.

Компроміс - згода, порозуміння з політичним противником, досягнутим шляхом взаємних поступок.

Консерватизм - політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, що орієнтується на збереження та підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.

Консолідація - зміцнення, згуртування, об'єднання.

Конституція - основний закон держави, що закріплює суспільний і державний устрій, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, виборчу систему, основні права та обов'язки громадян.

Конфедерація - союз суверенних держав, які. зберігаючи свою незалежність, об'єднуються на певний час задля досягнення певних спільних цілей.

Кон’юнктура - сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результат якоїсь справи або ж процесу (наприклад, економічна кон’єктура).

Космополітизм - теорія і практика, в основі якої лежить теза про необхідність заміни національного громадянства світовим.

Криза політична - тимчасове призупинення або припинення функціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, політичної напруженості.

Культ особи - єдиновладдя тоталітарною типу, часто релігійного характеру, що означає раболіпство. сліпе поклоніння „божеству".

Легітимність - визначення або підтвердження законності якогось права чи повноваження; здатність політичного режиму досягати суспільного визнання и виправдання обраного політичного курсу, винесених ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади.

Лібералізм - політична та ідеологічна течія, що об’ єднає прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод.

Маргіналізація - незавершений, неповний перехід людини у нове соціальне середовище, за якого вона втрачає попередні соціальні зв'язки, але ще не може повною мірою пристосуватися до нових умов життя.

Менталітет - стійкі структури глибинного рівня колективної та індивідуальної свідомості й підсвідомості, що визначають устремління, нахили, орієнтири людей, у яких виявляється національний характер, загальновизнані цінності, суспільна психологія.

Міграція - пересування, переміщення.

Модернізація - оновлення, удосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, переробка відповідно до сучасних вимог.

Монархія - форма державного правління, за якої верховна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи - глави держави, як правило, спадкоємного правителя, монарха. Розрізняють необмежену (абсолютну) монархію та обмежену (конституційну), за якої влада обмежується парламентом.

Національний доход - новостворена у сфері матеріального виробництва вартість, або частина сукупного (валового спільного) продукту, що залишається після спожитих засобів виробництва.

Нація - історична спільність людей, що складається у процесі формування спільності території, економічних зв'язків,

літературної мови, етнічних особливостей культури та характеру.

Олігархія - політичне та економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.

Опозиція - протидія, опір певній політиці, політичні дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти панівної думки, уряду, системи влади, конституції, політичної системи в цілому.

Охлократія - домінування в політичному житті суспільства впливу натовпу, юрби, „маси"; один із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими.

Плюралізм - ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного та соціального розвитку, що базується на існуванні декількох (чи багатьох) незалежних начал політичних знань і розуміння буття; система влади, що ґрунтується на взаємодії та протилежності дій політичних партій та громадсько-політичних організацій.

Політична система - сукупність державних і недержавних соціально-політичних інститутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, регулювання політичних процесів, взаємовідносини між соціальними групами, націями, державами та забезпечують політичну стабільність і прогресивний розвиток.

Популізм - схильність політиків домагатися визнання їхньої громадської діяльності, популярності, вдаючись до простих, прийнятих для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необхідних заходів щодо вирішення суспільних проблем.

Правова держава - тип держави, в основі якої лежать верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина й держави.

Прагматизм - теорія та практика, в основі яких лежить визнання досягнення поставленої мети (нерідко за будь-яку ціну) головним критерієм результативності діяльності.

Приватизація - процес перетворення будь-якої форми власності (державної, колективної, особистої тощо) у приватну; передача частини державної власності в будь-яку іншу недержавну власність, трансформація державних підприємств та організацій в акціонерні, колективні, кооперативні, приватні тощо.

Пріоритет - першість у відкритті, винаході, висловлюванні ідеї; переважне право, значення чогось.

Протекціонізм - економічна політика держави, спрямована хист національної економіки від іноземної конкуренції та розширення зовнішніх ринків. Протекціонізм, як правило, реалізується через митну політику.

Революція - докорінна якісна зміна, різкий стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового; докорінний, переворот у житті суспільства, який приводить до ліквідації віджилого суспільного ладу й утвердження нового.

Республіка - держава, у якій органи влади формуються за принципом виборності їх народом; форма державного управління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам, а глава держава обирається населенням чи представницьким органом.

Реформа - перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.

Суверенітет - незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство; незалежність держави у зовнішніх і внутрішніх справах.

Тенденція - напрям розвитку якогось явища.

Толерантність - терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій.

Тоталітаризм - політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством, з відсутністю політичного й плюралізму й демократичних свобод, обмеженням політичних прав усього населення.

Традиція - форма передачі соціального досвіду; ідеї, звичаї, норми, що передаються з покоління в покоління.

Узурпація - протизаконне захоплення влади; привласнення чиїхось прав на що-небудь.

Унітарна держава - форма державного устрою, яка базується на зверхності суверенітету (верховної влади), єдиної держави над адміністративно-територіальними синицями, на які вона поділена.

Фашизм - крайня антидемократична, радикально-екстремістська політична течія, в основі якої лежить синтез концепції як вищої та одвічної реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості;різновид тоталітаризму.

Федерація - форма державного устрою; союзна держава, що складається з кількох держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загально федеральними, має власні законодавчі, виконавчі та судові органи.

Феномен - виняткове, незвичайне, рідкісне явище.

Централізація - зосередження керівництва, управління в єдиному центрі; зосередження більшої частини державних функцій у віданні центральних установ.

Цивілізація - будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом; історичні типи культур, локалізованих у часі та просторі; рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий даним суспільством.

Шовінізм - агресивна форма націоналізму, в основі якої

лежить проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації.

Список рекомендованої літератури

Основна література

1. Бойко О. Історія України. - К., 1998,2000.

2. Борисенко В. Курс української історії: з найдавніших часів до XX ст. - К., 1996.

3. Гришак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX - XX ст. - К., 1996.

4. Грушевський М.С. Історія України-Русі. В II т. 12 кн. -К., 1991 - 1997.

5. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. - К., 1990.2001.

6. Винниченко В. Відродження нації. - К., 1990. - Ч . 1,2.3.

7. Дєдков М.В., Іваненко Ю.В.. Кладова Г.Л. Історія України. Нав.посіб. - „Дике поле". Запоріжжя.2002.

8. Давня історія України. Т.1 - 2. - К., 1994. 1995.

9. Дорошенко Д. І Іарис історії України. - Львів. 1990.

10. Крип'якевич І. Історія України -Львів. 1990.

11. Смолій В.Історія України: нове бачення. - К., 2000.

12. Субтельний О. Україна. Історія - К., 1990.

13. Рибалка І. Історія України: Т.1 - 2 - Харків, 1995,1997.

14. Шевчук В., Тараненко М.Курс лекцій. Історія української державності. - К.,1996.

15. Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. У трьох томах. .-Львів, 1990-1992.

Довідкові видання

1. Довідник з історії України: у 3 т. - К., 1995 -1998.

2. Енциклопедія українознавства: у 8 т. - К., 1995.

3. Історія України в особах: т. 1 - 2 . - К., 1995,1996.

4. Котляр М., Кульчицький С. Довідник з історії України. -К., 1996.

5. Малий словник історії України. - К., 1997.

6. 100 видатних українців. - К., 2000.

7. Хто є хто? Збірник історичних портретів. - К., 2000. Збірники документів

1. Голод 1932 - 1933рр. на Україні очима істориків, мовою документів. - К., 1990.

2. Документи і матеріали. Історія України. - К.,2000.

3. Кирило - Мефодіївське товариство: у 3 т. - К., 1990.

4. Літопис руський. - К., 1989.

5. Великий українець. Матеріали з життя та діяльності М.Грушевського. - К.,1992.

6. Конституційні акти України. 1917 - 1920рр. - К.. 1992.

7. Національні відносини в Україні у XX ст.: зб. док. І матер.: кн.. 1 -2.-К., 1993.

8. Національні процеси в Україні. Історія і сучасність. Документи і матеріали: у 2ч. - К., 1997.

9. Центральна Рада в документах і матеріалах: т. 1 - 2 . -К., 1997.

Додаткова література

1. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. - К., 1991.

2. Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків. -К., 1991.

3.Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани

Запорізької Січі. - К.. 1993.

4. Багалій Д. Нарис історії України. - К.. 1994.

5. Баран В.К. Україна після Сталіна: нарис історії 1953-1985рр.-Львів. 1992.

6. Баран В.К. Україна в 1950 - 1960-х рр. Еволюція тоталітарної системи. -К.,1996.

7. Баран В.К., Козак Д., Тепиловський Р. Походження слов'ян.-К., 1991.

8. Бельбеха І.О. Українська еліта. - Харків. 1999.

9. Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917- 1953. Кн.1 -2.-К..1994.

10. Боєчко В., Ганджа О., Захарчук Б. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан.-К., 1994.

11. Брайчевський М. Вступ до історичної науки: навч. посіб.-К., 1995.

12. Василенко С.Д. Свропейський процес і Україна. - Одеса, 1996.

13.Вегеш М. Карпатська Україна (1938 - 1939). -Ужгород, 1993.

14. Верстюк В. Махновщина. - К.. 1992.

15. Володарі гетьманської булави. Історичні портрети. -К.. 1994.

16. Волковинський В. Нестор Махно: легенди і реальність. - К.. 1994.

17. Вони боронили Карпатську Україну. Нариси істоії національно-визвольної боротьби закарпатських українців. Ужгород, 2002.

18. Горинь О.Убити дракона: з історії руху та нових партій України. - К.,1993.

19. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. - К., 1994.

20. Головченко В. Від „самостійності України" до Союзу визволення України. - Харків, 1996.

21. Голод 1921 -1923 рр. в Україні. - К., 1993.

22. Голод в Україні: 1946 - 1947. - К., 1999.

23. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX - XX ст. - К.. 1996.

24. Грушевський М. Почерк історії українського народу.

-К.,1991.

25. Гуріжй О. Українська козацька держава в другій половині ХУШ ст. еордони, населення, право. -К.,1996.

26.Даниленко В., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на Україні (20-ті - 30-ті роки). - К., Едмонтон, 1991.

27.Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї.-К.,1991.

Історія України (Бідзіля П.О., Бровко В.Г.Дєдков М.В., Іваненко Ю.В., Кладова Г.Л., Ремізніков В.В. та ін.). - Запоріжжя:Дике Поле, 2002.

Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. - Львів, 1994.

Заставний Ф. Українська діаспора. Розселення українців у зарубіжних країнах. - Львів.1991.

31..Єфименко О. Історія України та її народу. -К..1992.

32. Історія України. Курс лекцій у 2-х книгах. - К., 1992.

33. Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору. 1960 - 80-х років. - К.,1995.

34. Касьянов Г. Українська інтелігенція 1920 - 30-х років: соціальний портрет та історична доля. - К., 1992.

35. Касьянов Г., Даниленко В. Сталінізм і українська інтелігенція (20-ті - 30-ті роки)- К.,1991.

36. Коваль М.В.Україна: 1936 - 1945. Мало відомі і непрочитані сторінки історії. - К.,1995.

37. Когут 3. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація Гетьманщини (1760 - 1830). -К.,1996.

38. Колективізація і голод на Україні (1929 -1933):зб.докум. один матер. - К.,1993.

39. Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор. - К.,1993.

40. Конституційні акти України. 1917 - 1920. - К.,1993. І-Косик В. Україна і Німеччина в другій світовій

війні. - Париж- Нью-Йорк -Львів. 1993.

42. Костомаров М. Історія України в життєписах ви значніших її діячів. - К., 1991.

43. Котляр М.Ф.Історія України в особах. Давньоруська держава - К.,1996.

44. Котляр М.Ф. Русь язичницька. Біля витоків східно­слов'янської цивілізації. - К., 1993.

45. Котляр М.. Кульчицький С. Довідник з історії України.-К.,1996.

46. Кугутяк М.Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху (XIX ст. - 1939р.) -Івано-Франківськ. 1993.

47. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928) - К., 1996.

48. Кульчицький С. Ціна ..великого перелому". -К..1991.

49. Кучма Л.Д. Про найголовніше - К..1999.

50. Ленявко С. Козацькі війни кінця XVI ст.в Україні. -К.,1996.

51. Литвин В. Політична арена України: досвід, проблеми, перспективи. - К.. 1997.

52. Литвин В. Історія галицького стрілецтва. - Львів. 1991.

53. Литвин М, Науменко К. Історія ЗУНР. - Львів. 1995.

54. Лихологова З.Г. Сталінський тоталітарний режим та політичні репресії кінця 30-х років в Україні. - Донецьк, 1996.

55. Малик Я. Впровадження радянського режиму в українському селі (1919 - 1920). - Львів, 1996.

56. Малик Я. В українському селі. Перша спроба впровадження ( жовтень 1917- березень 1918р.). - Львів, 1996.

57. Медведчук В.В. Україна: Актуальні питання розвитку суспільства, держави і права. К.. 1999.

58. Минуле України: Відновлені сторінки. К.. 1991

59. Мицик Ю. Джерела з історії національно-визвольної війни українського народу з середини XVII ст. - Дніпропетровськ, 1996. 60 Моця О., Ричка В., Київська Русь: від язичництва до християнства-К., 1997.

61. Муковський І.Т., ЛисенкоО.Е. З витяга і жертовність. Українці на фронтах другої світової війни. -К., 1997.

62. Нагаевський І. Історія української держави XX ст.-К., 1994.

63. Наливайко Д. Козацька християнська республіка. -К., 1992.

64. Нариси з історії Закарпаття, т. 1-2. -Ужгород, 1993, 1995.

65. Нариси з історії українського національного руху. -К.. 1994.

66. Національні відносини в Україні у XX ст. 36. Докум. І матер. - К., 1994.

67. Огіенко І. Історія українського друкарства. - К.. 1994.

68. Онищенко І.Г. Етно - та націогенез в Україні ( етнополітичний аналіз). - К., 1997.

69. Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917-1919 р.р.-К., 1995.

70. Павлюк О.Боротьба України за незалежність і політика США (1917- 1923).-К., 1996.

71. Пащенко В.О. Держава і православ’я в Україні XX ст..-К., 1993.

72. Петров В. Походження українського народу. -К., 1992.

73. Пиріг Р.Я. Життя Михайла Грушевського - К., 1993.

74. Половець В.М. Кооперативний рух в Лівобережній Україні (1861-1917р.р.)-Чернігів. 1996

75. Полонська-Василенко Н. Історія України: . Т. 1 -2.-К., 1995.

76. Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський І ГПУ-НКВД. Трагічне десятиріччя: 1924-1934.-К., 1996.

77. Пристойно В., Шаповал Ю. Справа" Спілки визволення України"..- К., 1995.

78. Реент О. Українська революція. -К., 1996.

79. Рибачук М.Ф. Національне відродження і релігія. -К.. 1995.

80. Рубльов О.С., Чергенко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції XX- XXX р.р. XX СТ..-К., 1994.

81. Слісаренко А., Томенко М. Історія української конституції. - К., 1993.

82. Смолій В.. Гурій О. Як і коли почала формуватися українська нація. 1991.

83. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. Хроніка життя та діяльності. К.. 1994.

84. Смолій В.А., Степанов В.А. Богдан Хмельницький. -К., 1995.

85. Смолій В.А.. Степанов В.С. Українська державна ідея.-К., 1997.

86. Сторінки історії України XX ст.- К.. 1992.

87. Субтельний О. Україна: Історія. -К.. 1993.

88. Ткаченко В.М. та ін. Україна: Проблеми самоорганізації. Начерки новітньої доби. -К.,1996.

89. Терещенко Ю. Україна і європейський світ.-К., 1996.

90. Толочко А. Князь Древней Руси: власть собственность.и дилогия. -К.. 1992.

91. Толочко П. Київська Русь.- К.. 1996.

92. Толочко П.П. Літописи Київської Русі. - К.. 1994.

93. Трохимович Ф. Україна в роки II світової війни (1939-1945).-Львів..- 1995.

94. Трощинський В.П. Міжвоєнна українська еміграція в Европі як історичне і соціально-політичне явище. -К.. 1994.

95. Тутченко Ф.Г.Новітня історія України.- К..1995

96. Увченко О.Г. Україна в системі міжнародних відносин: Історична ретроснектива та сучасний етап. -К., 1997.

97. Україна і світова історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства. -К., 1994.

98. Українська державність у XX столітті. - К., 1996.

99. Українська ідея. Історичний нарис. -К., 1995.

100. Українська Центральна Рада: Документ і матеріали: Т.І.- К., 1996.Т. 2 - К., 1997.

101. Українська народність. Нарис соціально-економічної і етнополітичної історії. -К., 1990.

102. Ульяновський К., Крижанівський О., Плохій С. Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3-х кн.-К., 1994.

103. Чоповський В. Українська інтелігенція в національно - визвольну русі на Західній Україні (1918-1939).-Львів, 1993.

104. Чорнобильська трагедія; Докум. І матер.-К., 1996.

105. Шаповал Ю. Україна 20-50-х років: Сторінки неписано історії.-К., 1993.

106. Шаповал Ю., Пристайко, Золотарьов в. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти. Документи.-К., 1997.

107. Шип Н.А. Интеллигенция на У крайнє (XX ст): Историко- социологический очерк.- К.. 1991.

108. Черненко А.М. Українська національна ідея. Дніпропетровськ, 994.

109. Шморгун О.О. Україна: шлях відродження. Економіка, політика, культура,.-К., 1999

110. Яковенко Н. Українська з кінця XIV до

середини ХУІІІ ст. (Волинь І Центральна Україна).-

К.,1994.

111.Ярош Б.О. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях у 30 - 50-ті роки XX ст.-Луцьк, 1995.

112. Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. У 3- х томах. - Львів, 1990 - 1992. - Т. 1,2,3.

113. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). -К., 1994.

176