10.2. Період хрущовської «відлиги» (1953-1964 рр.).

Смерть Сталіна 5 березня 1953 р. внесла в життя СРСР Істотні зміни, потреба в яких давно назріла.

Ці зміни були пов’язані з діяльністю першого секретаря ЦК КПРС М.Хрущова. Він поклав початок десталінізації і здійснив реформи у всіх сферах життя суспільства. Були здійснені пошуки нових підходів до розв’язання проблем суспільно-політичного життя.

Початок десталінізації в Україні.

1. Союзним республікам надавалися більш широкі права в економічній і культурній сферах.

2. Почалася реабілітація репресованих у 30-ті роки відомих радянських, партійних, військових діячів.

3. Зі шпальт газет поступово зникло прізвище И.Сталіна, з'являються матеріали, що засуджують сталінський режим.

4. З таборів ГУЛАГ у в Україну повернулися ті, хто був репресований за дрібні "провини".

5. Було припинено масові репресії.

реформи в політичній сфері сприяли певній лібералізації та демократизації суспільно-політичного життя.

1. Зросла роль Рад, але збереглося верховенство партійних органів.

2. Певною мірою демократизувалася діяльність КПРС - регулярне скликання з’їздів і пленумів партійних органів.

3. Засуджено культ особи Сталіна на XX з’їзді КПРС /лютий 1956 р./ у доповіді М.С.Хрущова "Про культ особи і його наслідки".

4. Люди отримали можливість більш вільно висловлювати свої думки.

5. Реформи в політичній сфері були половинчатими і непослідовними. Вони не торкалися основ тоталітарного режиму, залишалася монополія КПРС у всіх сферах суспільного життя.

Економічні реформи, проведені в 50-ті роки, радикально змінили умови розвитку промисловості і сільського господарства.,

1. Збільшилися закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію.

2. Підвищилася самостійність колгоспів I радгоспів.

3. Ліквідовано МТС І створено РТС.

4. Передано керівництво промисловістю раднаргоспам.

5. Зміцнено паливно-енергетичну базу.

6. Забезпечення науково-технічних програм.

Ці реформи повинні були сприяти вирішенню поставленого завдання "наздогнати і перегнати Америку" і за 20 років побудувати в СРСР комунізм.

Соціальні програми М.С. Хрущова

Пенсійна реформа 1956 р. підвищила середній розмір пенсій за віком більше ніж у 2 рази, за інвалідністю - у 1.5 рази. Пенсії почали виплачуватися і колгоспникам.

Зросли асигнування на охорону здоров’я, освіту, скасовувалася плата за навчання в старших класах середніх шкіл, у середніх спеціальних I вищих навчальних закладах.

Збільшився обсяг капіталовкладень у житлове будівництво, яке зводилося небаченими до того темпами. За 1950-1560 рр. кількість збудованих квартир у містах збільшилася в 17 разів, а в сільській місцевості - у 14 разів. Тривалість робочого дня скоротилася до 7 годин, а для працюючих у вугільній і гірничодобувній промисловості - до б годин.

У результаті цих та інших соціальних програм підвищився добробут населення, прибутки працюючих збільшилися за 1951-1958 рр. на 230 %.

У цілому ж рівень життя в Україні зростав повільно. Виробництво споживчих товарів, сфера послуг, громадське харчування відставали від потреб населення.

Зрушення у духовному житті після смерті Сталіна.

Хрущовська "відлига" сприяла національно-духовному пробудженню і культурному розвитку України.

Стало можливим відкрите обговорення проблем збереження української мови, розширювалися сфери її вживання. Розпочалося видання багатотомного словника української мови, збільшилося видання україномовних книжок.

Виходять друком фундаментальні наукові праці: "Українська Радянська Енциклопедія", «Історія української літератури».

Відтворюється історія українського народу: з 1957 р. почав видаватися "Українським Історичний журнал", почалася підготовка багатотомної "Історії міст і сіл України".

Реабілітовано багатьох діячів української культури. Серед них О.Олесь, У.Вороний, Г.Косинка, М. Ірчан, О.Досвітній, О.Ковінька, В. Мисик та багато Інших.

Проте, з іншого боку, здійснювалися заходи, які ослаблювали позиції української мови. У 1958 р. був прийнятий закон про зв’язок школи з життям, за яким, зокрема, батьки не мали права відмовитися від вивчення їхніми дітьми російської, англійської чи німецької мов, однак могли відмовитися від української. ХХІІ з’їзд КПРС що відбувся в 1961 році і прийняв програму побудови комуністичного суспільства, проголосив політику "злиття націй", що по суті означало тотальне зросійщення усіх колоніальних народів Імперії.

Шістдесятники. Зародження дисидентського руху.

Видатним явищем духовного життя стала поява нового покоління інтелігенції - шістдесятників (цей термін вживався вже на початку 60-х років). Дисидентський рух виник в Україні в середині 50-х років і був загальноукраїнським явищем: він виникає в усіх регіонах України, охоплював різні соціальні верств суспільства, був масовим, організованим (спілки, об’єднання, комісії. Дисидентський рух ставив за мету вільним розвиток української культури і мови, забезпечення громадянських прав і був проявом національно-визвольного руху. Ядром українського дисиденства стали "шестидесятники"- молоде покоління письменників: Л.Костенко. В.Симоненко, І.Драч, І.Світличний, І.Дзюба, В.Стус, Е.Сверстюк, М.Вінграновський, С.Гуцало, С.Параджанов, Л.Осика та інші.

Дисиденти не виступали проти радянської влади. Вони були реформістами, а не революціонерами, але проти них були спрямовані репресії.

Національна-культурні процеси переходили встановлені партією рамки лібералізації й на початку 60-х років почали переслідуватися.

В 1960 р. ув'язнено 75 українських молодих науковців, письменників, студентів та розповсюдження української літератури. Січень 1961 р. політичний судовий процес над членами Української Робітничо-Селянської Спілки, що відстоювали права виходу УРСР із СРСР. Її керівника Л.Лук’яненка засуджено до смертної кари(через 40 днів замінено 15 роками ув'язнення). 1962 рік. Політичний процес над 20 членами Львівського Українського національного Комітету ( Івана Коваля і Богдана Грицину засуджено до страти і розстріляно, Інших до тривалих термінів ув'язнення). Таких прикладів на превеликий жаль можна привести багато.

У 1962-1963 рр. "відлига" в національно-культурнім сфері припинилася.

Прикметним е той факт, що в 1959 р. конгрес США прийняв закон про "Тиждень поневолених націй", до числа яких потрапила й Україна.

"Відлигою" назвав Ілля Еренбург період у суспільно-політичному житті країни кінця 50-х - середини 60-х років. Зміни, що відбулися, сприяли прогресивному розвитку України. Але непослідовність, суперечливість цих змін призвели до того, що сутність політичного режиму майже не змінилася. Довести реформи до кінця й докорінно оздоровити суспільство не вдалося.