9.3. Рух опору в Україні.

В українському антифашистському руху опору існувало дві течії: радянський рух Опору (партизани і підпільники) та національно-визвольний рух Опору на чолі з ОУН.

Радянський рух Опору прагнув до відновлення статусу України у складі СРСР. Наприкінці 1942 р. в Україні діяло 800 партизанських загонів, їх дії координував Український штаб партизанського руху на чолі з Т.Строкачем. Виникли великі партизанські загони і з’єднання на чолі з С.Ковпаком, К.Попудренком, 0.Сабуровим, О. Федоровим, І. Боровиком, П.Вершигорою, М.Наумовим та іншими.

Форми боротьби партизан були: диверсії на комунікаціях ворога, знищення ліній зв’язку, доріг, мостів; розгром ворожих штабів, диверсії на залізницях. Улітку 1943 р. розгорнулася операція "рейкова війна"; рейди в тил ворога (найбільш відомий Карпатський рейд С.Ковпака).

В Україні діяло 23 підпільних обкоми КП/б/У : 9 підпільних обкомів. Всього на території республіки нараховувалося більше 250 "фабрик знищення". П’ять із них на території нашої області (у м. Запоріжжі, смт. Василівці, м. Бердянську, м. Пологах с. Дмитрівці Вільнянського району).

Комсомольці, які організовували диверсії, здійснювали розвідувальні операції.

Загальна кількість партизан I підпільників в Україні становила за різними джерелами від 500 тис. до 180-200 тис. осіб.

Слід підкреслити, що партизанські загони утворювалися переважно з молоді. Радянський, партизанський рух перетворився на важливий чинник війни, фактично на справжній "другий фронт".

Наш земляк, запорожець Ф.Павловський став першим Героєм Радянського Союзу серед партизан.

Національно-визвольний рух Опору на чолі з ОУН прагнув до відродження незалежної української держави.

До початку війни ОУН співробітничала; з німцями. У німецькій армії був утворених "Легіон українських націоналістів". ОУН розраховувала на сприяння Німеччини у відновленні української державності. Проте, спроба проголошення у Львові 30 червня 1941 р. самостійної української держави не була підтримана Німеччиною. Гестапо заарештувало всіх членів новоствореного уряду на чолі з Я.Стецьком, керівника ОУН С.Бандеру і відправило до концтабору Заксенхаузен. Проти ОУН розпочалися репресії. У відповідь 0УН почала створювати партизанські загони, які у ЖОВТНІ 1942 р. об’єдналися під назвою Українська повстанська армія (УПА) на чолі з Романом Шухевичем (псевдонім Тарас Чупринка). 0УН-УПА не припиняла також антирадянської і антипольської діяльності.

Розгорнутий терор проти західноукраїнських областей, членів ОУН, свавілля німецької адміністрації, грабунки, примусова праця, вивіз молоді до Німеччини все це викликало і посилювало антинімецькі настрої, які переростали у рух Опору, що з кожним днем ставав усе організованішим і діяльнішим.

УПА розраховувала лише на власні сили і підтримку місцевого населення. Мережа оунівського підпілля охопила не тільки західні, а і центральні, східні, південні райони України, де ОУН діяла під лозунгами: "Смерть Гітлеру!", "Смерть Сталіну!", «Радянська влада без більшовиків!»

Водночас із боротьбою проти німецьких окупантів та радянських партизан УПА довелось вирішувати складну проблему українсько-польських відносин, які мали історичні коріння і час від часу загострювалися до збройної конфронтації.

Основними об'єктами партизанських дій з боку УПА були: німці та їх союзники; формування Армії Крайовой та польське населення; радянські партизанські загони, а згодом - підрозділи Червоної армії.

Намагаючись утвердити себе у західних регіонах України як "третя сила", УПА лише у жовтні-листопаді 1943 р. провела 47 боїв проти німців і 54 бої проти радянських партизан. Чисельність УПА за різними даними становила від 30-40 тис. до І00 тисяч.

Таким чином, Україна була охоплена масовим рухом Опору, але через глибокі ідеологічні суперечності між двома, його течіями точилася жорстока боротьба.

Так, Карпатський рейд партизанського з'єднання С.Ковпака влітку 1943 р. призвів до кривавих боїв між оунівськими і радянськими партизанами. А весною 1944 р. біля Рівного УПА розбила автоколону штабу командуючого 1-м Українським фронтом генерала М.Ватутіна, сам генерал був тяжко поранений і помер.

З приходом Червоної армії в Західну Україну ОУН, залишаючись на платформі незалежності, оголосила війну сталінському режиму. Радянське командування для боротьби з УПА створило окрему армію НКВС. Боротьба сторін продовжувалася до середини 50-х років і носила надзвичайно жорстокий характер.

У травні 1997 р. Президент України доручив Кабміну створити урядову комісію, "до компетенції якої віднести питання вивчення діяльності ОУН-УПА та вироблення офіційної позиції щодо діяльності цієї організації". Зі 1998-2006 роки робоча група опублікувала 28 видань (на основі переважно архівного матеріалу) присвяченим "білим плямам " історії ОУН-УПА.

Як відзначив проф. Шаповал, тепер у підсумку проведеної колосальної роботи (бо історію роблять кров’ю, а пишуть чорнилами), ми не тільки можемо, а й зобов'язані говорити правду. А правда ось у чому: УПА так само, як і Радянська Армія, була воюючою стороною в протистоянні об’єднаних націй і блоку фашистських держав. Немає фактів, які свідчать про участь УПА, як військової формації, у війні з Об’єднаними Націями на боці Німеччини.

Жоден документ найповнішого англійського видання матеріалів Нюрнберзького трибуналу не містить засудження ОУН-УПА, навпаки, як доказ вини нацистів під час війни наводяться - документи гестапо "Про необхідність ліквідації всіх радянських комісарів...",".. .євреїв, учасників руху Бандери (саме так поряд їв одному рядку) як ворожих й небезпечних для Рейху" (т. 39, ст. 265).

А коли в 1949 р. Радянський Союз передав матеріали в Міжнародний трибунал 00Н про нібито злочини українських націоналістів в роки другої світової війни, ці матеріали були відхилені як такі, що не відповідають історичній правді.

Не випадково 12 жовтня 2007 року Президент України В.Ющенко підпивав наказ про присвоєння звання Героя України з удостоєнням ордена Держави Шухевичу Роману Осиповичу - головному командирові УПА у 1942-1945 роках, генерал-хорунжому (посмертно) за визначний особистий внесок у національно-визвольну боротьбу за свободу і незалежність України та з нагоди 100-річчя від дня народження та 65-ої річниці створення УПА.

У Декларації УПА. на закінчення другої світової війни читаємо: "Ми як діюче народне підпілля сповняємо свій почесний обов’язок, незалежно від того, чи нам дадуть за неї терновий чи лавровий вінок. Ми віримо в силу і воскресіння України і знаємо, що своїми діями наближаємо день національного визволення”

ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ВІД ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ

(грудень 1942 рр. жовтень 1944 рр.)

Звільнення України від окупації та об’єднання українських земель пов’язано з корінним переломом у другій світовій війні. Він почався перемогою радянських військ під Сталінградом, подальшим розгромом німецьких військ під Курськом І Орлом, капітуляцією Італії перед союзниками й Італо-німецьких військ в Африці.

Перемога Радянської армії в Сталінградській битві (листопад 1942 - лютий 1943 р.) створила умови для вигнання окупантів з України. 18 грудня 1942 року були визволені перші українські села: Півнівка, Морозівка, Микильське Ворошиловградськоі області.

23 серпня 1943 р. війська Степового фронту звільнили Харків.

У вересні-жовтні 1943 р. розгорнулася героїчна битва за Дніпро, кульмінацією якої стало визволення Києва від окупантів (6 листопада 1943 р.)14 жовтня 1943 року внаслідок Нічного штурму (першого на той час) було звільнено місто Запоріжжя.

У 1944 р. радянське командування силами чотирьох Українських фронтів здійснило серію наступальних операцій, остаточно визволивши територію України:

-Житомирсько-Бердичівська операція (грудень 1943-сІчень 1944 рр.);

-Корсунь-Шевченківська операція (січень - лютий 1944 рр.);

-Рівненсько-Луцька операція (січень-лютий 1944 рр.);

- Криворізька операція (січень - лютий 1944 рр.);

- Наступ на півдні. Визволення Одеси, Миколаєва (березень - квітень 1944 рр.)

- Визволення Криму (квітень - травень 1944 р.);

-Львівсько-Сандомирська операція (липень - серпень 1944 рр.);

-Східно-Карпатська операція (вересень - жовтень 1944 рр.).

28 жовтня 1944 р. територія України була остаточно визволена від загарбників.

У ході визвольних операцій 1944 р. на Україні загинуло понад 3.5 млн. воїнів. Неоцінену допомогу воїнам надавали радянські партизани і підпільники, місцеве населення, працівники тилу. Активні дії проти німецьких окупантів вели загони УПА. Коли ж лінія фронту наблизилась до районів дислокації частин УПА, командування віддало наказ не втручатись у бойові дії і вживати заходів для збереження і зміцнення своїх сил.

8 травня 1945 р. німецько-радянська війна завершилася капітуляцією Німеччини.

2 вересня 1945 р. капітуляцією Японії завершилася Друга світова війна.

Вклад України в перемогу над Німеччиною та її союзника.

— Понад 7 млн. українців боролися у складі Червоної Армії та радянських партизан, УПА, військових формувань США, Канади, Франції, Польщі, Чехословаччини тощо;

—Радянськими бойовими нагородами було відзначено 2.5 млн. українських вояків, 2072 з них стали Героями Радянського Союзу, (102 уродженці Запорізької області), 32 удостоєні цієї нагороди двічі, а льотчик Іван Кожедуб - тричі;

—Значною була українська присутність серед воєноначальників, командувачів органами і арміями: А.Еременко, С.Тимошенко, Р.Малиновський, і Черняховський, П.Рибалко, К.Москаленко та інші, близько 300 генералів. З 15 фронтів, які діяли в період радянсько-німецької війни, більше половини очолювалися маршалами І генералами - українцями за походженням;

—Талановитих командирів висунули з своїх рядів також УПА: Р.Шухевича, С.Бандеру, Д.Маевського, Р.Клячківського, а радянські партизани С.Ковпака, М.Попудренка, 0.Сабурова, О.Федорова, І.Боровика, П.Вершигору, М.Наумова;

—Великий внесок у перемогу зробили працівники тилу, вчені, медики, ДІЯЧІ літератури І мистецтва.

—Одночасно із звільненням України від окупантів розпочалася відбудова зруйнованого війною господарства. Відновлення роботи шахт, рудників, електростанцій, промислових підприємств.