Тема 9. Україна і друга світова війна

(1939 - 1945 рр.).

План:

9.1. Початок Другої Світової Війни. Приєднання західноукраїнських земель до складу СРСР і УРСР.

9.2. Окупація України військами Німеччини та іі союзників (22 червня 1941 – 22 липня 1942 рр.).

9.3. Рух опору в Україні.

9.4. Визволення України від фашистських загарбників (грудень 1942 - жовтень 1944 рр.).

Друга Світова Війна, яка тривала з 1 вересня 1939 р. до 2 вересня 1945 р., стала найжорстокішим і найкривавішим воєнним конфліктом в історії людства. В її орбіту було втягнуто 61 державу з населенням 1.7 млрд. чоловік, тобто 80 % жителів нашої планети. Бойові дії велися на території 40 країн. Війна коштувала людству 65-67 млн. жителів.

Україна опинилася в епіцентрі війни вже у вересні 1939 року. Кожен шостий мешканець загинув у цій бійці. 2.5 млн. українців було вивезено на примусові роботи до Німеччини (з них 157416 хлопців і дівчат до ЗО років з Запорізької області). Ущент чи частково було зруйновано понад 800 міст та ЗО тисяч сіл, унаслідок чого безпритульними залишилися близько 10 млн., чоловік. Загальні втрати України сягнули 45 %. Удруге за трохи більше як 10 років Україна тяжко постраждала від жорстоких ексцесів тоталітарних режимів.

9.1 Початок Другої Світової Війни. Приєднання Західноукраїнських земель до складу срср і урср.

Перебування роз’єднаних земель у складі СРСР, Польщі, Чехословаччини, Румунії - один з найбільш складних моментів політичного становища в Центральній і Східній Європі напередодні Другої світової війни. Геополітичне розташування цих земель зробило їх об’єктом сутички інтересів СРСР і Німеччини.

Західноукраїнські землі в системі радянсько-німецьких договорів 1939 року.

23 серпня 1939 р. було підписано радянсько-німецький Договір про ненапад (пакт "Молотова - Ріббентропа"). До договору додавався секретний протокол про розподіл сфер впливу сторін в Європі. Секретний протокол, існування якого радянське керівництво протягом півстоліття заперечувало, давав можливість Сталіну збільшити територію СРСР майже до кордонів Російської Імперії 1913 р. Німеччина давала згоду на приєднання до Радянського Союзу Фінляндії, Естонії, Латвії, Західної Білорусі, Західної Волині та Східної Галичини.

У свою чергу, Німеччина отримала повну свободу дій у Європі і забезпечила собі поставки з Радянського Союзу воєнно-стратегічних матеріалів і продовольства.

Пакт "Молотова - Рібентропа " перетворив СРСР на фактичного союзника фашистської Німеччини і розв'язав руки Гітлеру в його агресії у Європі.

1 вересня 1936 р. нацистські війська напали на Польщу. Пов’язані з нею договірними обов’язками, Англія і Франція оголосили війну Німеччині. Це стало початком Другої Світової Війни.

Згідно з пактом і таємним протоколом радянські війська перейшли польський кордон і вступили в Західну Україну і Західну Білорусію. Агресія проти Польщі означала вступ Радянського Союзу у світову війну.

28 вересня 1939 року союз Німеччини і СРСР був скріплений Договором про дружбу і кордони. Договір уточнив сфери впливу цих держав і розмежувальну лінію між ними на території Польщі. До сфери впливу СРСР переходили Литва, Бессарабія і Північна Буковина, до сфери впливу Німеччини - Лемківщина і Холмщина (українські території, які раніше були у сфері впливу СРСР).

У червні 1940 р. Червона Армія зайняла Північну Буковину і Бессарабію. Незабаром відбулося оформлення нового політичного і територіального статусу цих земель (рішення зборів у Львові, сесій Верховної Ради СРСР та Верховної Ради СРСР у жовтні - листопаді 1936 р. та серпні 1840 р.)

Ці події і сьогодні оцінюються істориками неоднозначно. Різні дослідники по-різному називають сам факт входження українських земель до складу СРСР: "анексія" (Д.Бофора), "включення" (Н.Верт), "формальне інкорпування, названу возз’єднанням" (А.Жуковський, О.Субтельний)",возз’єднання, що носило характер акції окупаційного типу" (С.Кульчицький), а дехто з істори­ків розглядає це як звільнення поневолених західноукраїнських земель І возз’єднання Західної України з Наддніпрянською.

Перетворення в Західній Україні носили суперечливий характер. Деякі заходи радянської влади отримали позитивну оцінку українського населен­ня: - експропріація маєтків польських землевласників з обіцянкою перерозпо­ділу землі селянам; українізація системи народної освіти, заходи з лікві­дації неписьменності; запровадження безкоштовного медичного обслуговуван­ня; створення системи соціального забезпечення.

Але, поряд з цим:

- радянська влада принесла жорстокий репресивний режим: були розгромле­ні всі політичні партії І громадські організації. У квітні-травні 1940 р. у Катинському лісі під Смоленськом, а ще раніше-під Харковом і в інших місцях було розстріляно понад 21 тисячу польських офіцерів. Упродовж 1939-1940 рр. чисельність репресованих склала понад 10 % на­селення Західної України. А це означає, що з цих районів було вислано І млн. 173170 чоловік; розпочалася примусова колективізація селян, на­ціоналізація промисловості і банків; "радянізація" західноукраїнських територій супроводжувалася утвердженням тоталітарного режиму, механічним перенесенням сюди всього комплексу "казармового" соціалізму; новостворені владні структури зовсім не залежали від волі населення, а були лише придатком компартійних органів; великих утисків зазнало ре­лігійне життя. Усі церковні заклади, наукові установи та організації підлягали ліквідації, а їхнє майно - конфіскації.

Об’єднання майже всіх українських земель у складі УРСР мало велике істо­ричне значення: вперше за кілька століть українці опинилися в межах однієї держави. Проте ціна, яку довелося сплатити населенню Західної України за це об’єднання, була надто високою. Негативний досвід спілкування з радянською владою переконав західних українців у тому, що їх майбутнє - не в інтеграції з СРСР, а у створенні незалежної Української держави.