8.3 Західна Україна у 20-30 роки.

На початку розкриття теми ми розкрили геополітичну ситуацію на українських землях у цей період. На території що належала до Польщі проживало 8.9 млн. чоловік, у тому числі 5.6 млн. українців. На території, підвладній Румунії, проживало майже 790 тисяч українців. На території Закарпаття (під назвою „Прикарпатська Русь”), що належало до Чехословаччини, проживало понад 725 тисяч українців. Окупація названих земель відбувалася за підтримки західноєвропейських країн та США.

Окупаційні власті не мали жодного наміру поступатися українськими землями. Навпаки, вони проводили політику колоніального гноблення, асиміляції українського народу.

Побоюючись зростання національної свідомості українців іноземні уряди всіляко перешкоджали розвитку освіти: закривалися українські школи (в Буковині до 1927 р. не залишилося жодної), діяла норма прийому до вузів української молоді (у Львівському університеті вона складала 5%, причому студентами могли бути лише 40% дорослих громадян Закарпаття, 30% - Галичини і Волині, 26% - Буковини. Щоб забезпечити доступ української молоді до вузів було засновано у Львові таємний Український університет (1921-1925 рр.)).

Соціально-економічне гноблення.

Визначальну роль в економіці західноукраїнських земель відіграв аграрний сектор. Проте розвиток сільського господарства гальмувався колонізаторською політикою іноземних урядів. Реформи що проводилися, передавали землю не корінному населенню, а польським, румунським і чеським колоністам.

Внаслідок колонізаторської політики економіка Західної України перебувала в застої.

Тяжким було і соціальне становище населення: низький життєвий рівень, жорстока експлуатація, високий рівень безробіття, захворюваності, смертності.

Складне соціально-економічне становище обумовило еміграцію із західноукраїнських земель (переважно з Галичини). За 1919-1939 рр. емігрувало 190 тисяч чоловік.

На відміну від співвітчизників у Радянській Україні, західні українці все ж таки не зазнали таких драматичних соціально-економічних змін.

Політичне життя. Національно-визвольний рух.

У центрі політичного життя західноукраїнських земель стояли такі головні питання: визначення шляхів національного визволення;

- побудова суверенної української держави;

- утвердження в ній справедливого соціально-економічного ладу.

Наймасовішою партією в Галичині та Волині було Українське національно-демократичне об’єднання (УНДО), яка орієнтувалася на здобуття Україною незалежності та її демократичний розвиток, такою ж була Радикальна Партія.

Найбільш активною була діяльність Організації українських націоналістів (ОУН), утвореної у 1929 р. на базі Української військової організації (УВО). Організатором і керівником УОН протягом 1929-1938 рр. був Е. Коновалець. Мета ОУН – утворення соборної української незалежної держави з багатоукладної економікою.

Напередодні Другої світової війни ОУН нараховувала до 20 тис. дійсних членів і багато прихильників.

Після вбивства Е. Коновальця (1938 р.) серед членів ОУН посилилися суперечності щодо тактики боротьби, внаслідок чого стався розкол. Виникли два напрями: революційне крило очолив С.Бандера (ОУН-Б), помірковане крило очолив А.Мельник (ОУН-М). В Буковині склалися менш сприятливі умови для діяльності українських політичних партій і громадських об’єднань. Вони діяли підпільно і напівпідпільно.

Політичне життя в Закарпатті мало свої особливості.

Суто українських партій, які діяли б самостійно, тут не було. Політичні групи Закарпаття існували під „дахом” близьких їм політичних партій Чехословаччини. У їх діяльності існувало три основні речі:

-москофільство (вважали, що карпатоукраїнці – це частина російського населення, денаціоналізованого під впливом певних історичних умов);

- русинство (вважали жителів краю окремим слов’янським народом);

- українофільство (було найбільш впливовим, оскільки відображало настрої і традиції більшості українців Закарпаття).

Чеський уряд після мюнхенського зговору 11 жовтня 1938 р. дав згоду на утворення карпато-української автономії, уряд якої очолив А. Волошин. У лютому 1939 р. було обрано Сейм Карпатського України і сформовано Карпатську Січ – військову організацію, що налічувала 5 тисяч бійців.

Але 14 березня 1939 р. при підтримці Німеччини почалася окупація Закарпаття Угорщиною. 15 березня 1939 р. Сейм проголосив незалежність Карпатської України, проте вона опинилася в міжнародній ізоляції, а Карпатська Січ не змогла зупинити окупантів. І вже через декілька годин після проголошення незалежності Закарпаття було повністю окуповане угорськими військами, уряд А.Волошина змушений був емігрувати.

Проголошення незалежної Карпатської України мало велике історичне значення: воно сприяло перетворенню населення краю в національно свідомих українців, продемонструвало прагнення українського народу до утворення власної держави.

Зі сказаного напрошується висновок:

• Між двома світовими війнами Україна знаходилася в „четвертованому” стані.

• Більшість українських земель, формально, як Українська Радянська Соціалістична Республіка, перебували в радянський імперії х тоталітарним комуністичним режимом, безмежною владою Сталіна. Модернізація України, яку здійснювали комуністи, супроводжувалися придушенням національно-визвольного руху, примусовою колективізацією, голодомором, масовими репресіями.

• Замість гармонійного соціалістичного суспільства з високоефективною плановою економікою народ України отримав небачену до того тиранію і деформовану, засновану на примусовій праці, економіку.

• Західноукраїнські землі в 20-30 рр. були об’єктом соціально-економічного, національного гноблення з боку Польщі, Чехословаччини, Румунії. Колонізаторська політика викликала широкий національно-визвольний рух, очолюваний українськими політичними партіями та рухами. Великим впливом серед населення західноукраїнських земель користувалося Організація українських націоналістів, заснована у 1929 р. на засадах інтегрального націоналізму.

• Найвищим досягненням українського національно-визвольного руху в міжвоєнний період було проголошення 15 березня 1939 р. незалежної Карпатської України.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Назвіть основні причини, що зумовили необхідність переходу до нової економічної політики.

2. Чим політика “воєнного комунізму” відрізняється від непу?

3. У чому полягали особливості проведення непу в Україні?

4. Охарактеризуйте причини, суть і наслідки голоду 1921-1222 р.

5. Які етапи пройшла Україна в процесі створення єдиної союзної держави?

6. Проаналізуйте проекти державного устрою СРСР і дайте їм оцінку.

7. Коли і як відбулося конституційне оформлення СРСР?

8. У чому полягала суперечливість процесу українізації і які її наслідки?

9. Які основні напрями національно-культурного будівництва в республіці в 20-ті роки?

10. Що Вам відомо про літературну дискусію 1925-1928 рр. в Україні?

11. У чому суть політики більшовиків стосовно релігії і церкви на. Україні в 20-ті роки?

12. Які основні досягнення української культури та її трагічні сторінки в 20-ті роки?

13. У чому ви бачите головну причину згортання сталінським керівництвом непу в 1928 р.?

14. Яке місце приділялося Україні в сталінському плані індустріалізації СРСР? Якими були наслідки сталінського “стрибка в індустріалізацію”?

15. У чому полягали основні етапи колективізації? Якою була подальша доля колгоспів в Україні в системі сталінської командної економіки?

16. Які основні причини і наслідки голодомору 1932-1933 рр.? Чи можна вважати голод в Україні 1932-1933 рр. штучним?

17. Які характерні риси і трагічні наслідки утвердження сталінського тоталітарного режиму в Україні?

18. У чому ви бачите досягнення української культури? Її трагічні сторінки в 20-30-ті роки XX ст. Чому цей період називають “розстріляним відродженням”?