Запитання для самоконтролю

1. Розкажіть про основні ознаки кризи феодально-кріпосницької системи.

2. Що вам відомо про перші таємні організації в Україні?

3. Охарактеризуйте основні програмні документи Кирило-Мефодіївського товариства.

4. Назвіть реформи, які проходили в другій половині ХІХ ст. в Російській імперії.

5. Яким шляхом ішов розвиток капіталізму в Україні?

6. Які основні течії в суспільно-політичному житті України другої половини ХІХ ст.?

7. Назвіть характерні риси суспільно-політичного й економічного розвитку України напередодні першої світової війни.

8. Які основні революційні події відбулися в Україні в 1905-1907 рр.?

9. Чому аграрна реформа П. Столипіна мала в Україні найбільший успіх? Які наслідки мала реформа для соціального становища України?

10. Як була розв’язана перша світова війна? Які плани мали ворогуючі держави стосовно України?

11. У чому полягав трагізм українського народу в ході першої світової війни?

12. У чому виявилася активізація української громадськості після початку війни?

13. Яку позицію зайняли українські політичні партії й організації стосовно війни?

14. З якою метою був сформований легіон Українських січових стрільців і яку роль зіграли УСС у воєнних діях 1914-1916 рр.?

15. Які основні битви і бої відбулися на українських землях у 1914-1917 рр.?

16. Як змінилося становище західноукраїнських земель після окупації російськими військами?

17. Яку роль відіграли громадські організації на території України в період першої світової війни?

18. Яку позицію зайняли царський та австро-угорський уряди щодо діяльності громадських організацій?

19. Як вплинула перша світова війна на економічне і політичне становище України?

20. Які фактори свідчать про розширення національно-визвольного руху в Україні після повалення царату?

21. Як склалася доля західноукраїнських земель після Паризької мирної конференції?

22. У чому полягав правовий статус західноукраїнських земель?

23. Що таке національна дискримінація і як вона відбилася на населенні західноукраїнських земель?

24. Проаналізуйте соціально-економічне становище українського населення в складі Польщі, Румунії і Чехословаччини в 20-30-і роки.

25. У чому полягала репресивна політика влади на західноукраїнських землях?

26. Що стало причиною появи ідеології інтегрального націоналізму? Які його основні положення?

27. Дайте характеристику суспільно-політичного життя на українських землях у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини, чим відрізнялася політична боротьба західноукраїнських українців на територіях, що входять до складу Польщі, Румунії, Чехословаччини?

28. Охарактеризуйте історичні умови й обставини проголошення незалежності Карпатської України.

29. Чому Карпатській Січі не вдалося відбити вторгнення іноземних військ?

Тема 7. Боротьба за відродження державності україни 1917-1920 рр. План:

7.1. Центральна Рада: становлення української національної державності (березень 1917-квітень 1918)

7.2. Українська держава гетьмана Павла Скоропадського. Утворення Західноукраїнської народної республіки (квітень-листопад 1918 р.)

7.3. Доба Директорії УНР (грудень 1918-1920 рр.). Злука УНР і ЗУНР.

Період 1917-1920 рр. відзначений складними та динамічними подіями, що відбувалися під гаслом української національно-демократичної революції. У боротьбі за державну незалежність виникла певна кількість непримиренних політико-ідеологічних сил, що зумовили початок жорстокої громадянської війни.

7.1. Центральна Рада: становлення української національної державності (березень 1917-квітень 1918)

Повалення самодержавства не вирішило національного питання, яке стало могутнім каталізатором національно-визвольного руху в Україні. Тимчасовий уряд, в якому переважали кадети, меншовики і есери, які очолювали ради, стояли на позиціях збереження унітарної централізованої держави. За Україною вони визнавали лише право на національно-культурну автономію.

За свідченням одного з відомих діячів українського національного руху Дмитра Дорошенка в Києві, коли стало відомо про повалення самодержавств, члени керівної ради „Товариства українських поступовців” (ТУП) прийняли рішення „закласти спільну організацію, котра об’єднала б усі українські організації і стала на чолі руху. Вирішили назвати її Центральною Радою”, яка була створена 4 (17) березня 1917 року. До її складу ввійшли представники: Народної партії України (НПУ); Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП); Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР); Товариства українських поступовців (ТУП) (партійний блок).

З-поміж 882 депутатів Центральної Ради були члени партій, громадських організацій, представники міст і губерній, селян, солдат, робітників, учителів, буржуазії, обраних на різних з’їздах і конференціях. Мільйони громадян України брали участь у виборах членів ЦР.

Це дало підстави вважати Центральну Раду (ЦР) представницьким органом влади в Україні (парламентом). Але на такому статусі восени 1917 р., наполягали тільки НПУ.

Головою ЦР обраний Михайло Сергійович Грушевський – відомий політичний діяч, історик, автор наукових праць з Історії України, головною з яких є „Історія України - Русі” у 10 томах, і 13 книгах (1898-1936). У 1914 р. за громадську діяльність був засуджений царським урядом до заслання, з якого повернувся в березні 1917 р.

У червні в м. Києві відбувався Другий Всеукраїнський військовий з’їзд, який висунув вимогу надати Україні автономні права. 10 червня ЦР проголосила на цьому з’їзді документ, названий Першим Універсалом (усього універсалів ЦР було чотири).

В Універсалі проголошувалося: „Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від усієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і таємним голосуванням Всенародні Українські збори (Сейм)”.

В Універсалі висловлюється надія на те, що неукраїнські народи, котрі живуть в Україні, разом з українцями будуватимуть автономний устрій.

Зміст Першого Універсалу зводиться до:

• Вимоги надати Україні автономію в рамках демократичної і федеративної Росії.

• Проголошувалося право створити свої органи влади, закони.

• Засуджувалася політика Тимчасового Уряду на переговорах з М.Грушевським і В. Винниченком.

• Вищим органом влади проголошувалася Центральна Рада.

• Заклик до населення.

• Необхідність створення української скарбниці за рахунок податків з населення.

• Висловлювалася надія, що Всеросійські Установчі збори схвалять автономію України.

Структура органів влади в Україні

На владу в Україні в 1917 р. претендував ряд політичних сил: Центральна Рада; Рада робітничих і солдатських депутатів; Тимчасовий уряд.

У першій половині 1917 р. встановлена така структура органів влади в Україні під керівництвом Центральної Ради. Центральна Рада – вищий орган влади, Мала Рада – законодавчий орган влади з правами, обмеженими рішеннями Центральної Ради, Генеральний секретаріат (із 8 секретарів на чолі з В.Винниченком), уряд, виконавчий орган влади, губернські, міські ради, що підпорядковані Центральний Раді.

15 червня був утворений виконавчий орган Центральної Ради – генеральний секретаріат на чолі з В. Винниченком. (1880-1951) – політичний і громадський діяч, письменник. Автор усіх законодавчих актів УНР, у тому числі чотирьох універсалів. Автор тритомного мемуарно-публіцистичного твору „Відродження нації”. Історія української революції (1917-грудень 1919). До уряду входило 8 секретарів.

3 липня 1917 року було прийнято Другий Універсал, зміст якого зводився до наступного:

- ЦР зобов’язується доповнити свій склад представниками національних меншостей;

- ЦР обере генеральний секретаріат, що затвердить Тимчасовий уряд.

- Генеральний секретаріат стане вищим органом крайової влади Тимчасового Уряду в Україні.

- ЦР підготує закони про автономію України Для затвердження їх Всеросійськими Установчими зборами.

- Українська армія буде формуватися лише з дозволу Генерального штабу Російської імперії і Кабінету Міністрів війни.

- Проблему земельної реформи повинні вирішити Установчі збори

25-26 жовтня (7-8 листопада) 1917 р. у Петрограді більшовики, здійснивши державний переворот, захопили владу й утворили новий уряд – Раду Народних Комісарів на чолі з Леніним. Більшовицький переворот різко змінив ситуацію в Росії і в Україні.

Центральна Рада засудила переворот, не визнала владу більшовиків і зайнята щодо неї ворожу позицію. У схваленій 27 жовтня революції про владу Центральна Рада наголошувала, що влада має належати всій революційній демократії, а не більшовикам, які становлять лише ІІ частину.

7 листопада Центральна Рада прийняла Третій Універсал, проголосивши утворення Української Народної Республіки (УНР) як автономії у складі Російської республіки, яка повинна була стати „федерацією рівних народів”. УНР створювалася з 9 українських губерній, включаючи Донбас, Харківщину, Таврію (без Криму). Проголошувався демократичний характер УНР, при цьому будуть дотримуватися свободи слова, друку, віросповідання, союзів, мітингів, національних прав усіх націй, що проживають в Україні. Проголошувалася справедлива національна політика, у тому числі визнання права на національну автономію російських, європейських, польських та інших народів, прагнення мирних переговорів з метою вивести Україну зі стану війни (першої світової). Визначалося, що до Установчих зборів України влада в державі належить ЦР і Генеральному Секретаріату України. Встановлювався державний контроль над промисловістю і торгівлею. Вводився 8-годинний робочий день. Проголошувалася необхідність судової реформи.

Центральна Рада була основним суперником більшовиків у боротьбі за владу в Україні. Протистояння між Центральної Радою і Раднаркомом Росії вилилося у конфлікт між ними.

4 грудня 1917 р. Раднарком з метою активізації боротьби проти Центральної Ради надіслав їй ультиматум, згідно з яким визнавав УНР, але не визнав владу Центральної Ради. Раднарком вимагав від Центральної Ради не пропускати через територію України на Дон війська на допомогу генералу Калєдіну, що очолив боротьбу з Радянською Росією. Раднарком вимагав припинити роззброювання червоногвардійців. Центральна Рада відмовилась виконувати ультиматум Раднаркому. 5 грудня Раднарком ухвалив „вважати Раду в стані війни з Росією”.

Зрозуміло, що ультиматум повинен був підготувати підґрунтя для збройного втручання Раднаркому у внутрішні справи УНР. Визнаючи за українською нацією право на самовизначення, уряд Леніна, водночас, не визнавав того самовизначення, яке відбулося, і прагнув мати в Україні маріонеткову владу.

11-12 (24-25) грудня у Харкові проведено з’їзд, який не був правочинним – 200 його делегатів представляли лише 89 рад із 300 існуючих в Україні, створити Центральний виконавчий комітет рад України (ЦВК) та радянський уряд – Народний Секретаріат. ЦВК рад України заявив про розпуск Центральної Ради і Генерального Секретаріату та про початок боротьби з „контрреволюцією”. Раднарком Росії визнав новостворену владу і надав їй допомогу у боротьбі проти Центральної Ради, надіславши в Україну війська (біля 60 тис. чол.) на чолі з В. Антоновим-Овсієнком.

Таким чином, як бачимо, більшовики нав’язали Україні громадську війну.

Війна більшовиків з УНР тривала протягом грудня 1917-січня 1918 рр. Центральна Рада виявилася не готовою до успішного збройного протистояння ворогові. Найдраматичнішою сторінкою українсько-більшовицької війни став кривавий похід більшовицьких військ на чолі з М.Муравйовим на Київ. Біля залізничної станції Крути їх спробував зупинити наспіх зібраний загін із 500 київських студентів і курсантів, які героїчно загинули у нерівному бою 16 (29) січня 1918 р. Крути стали символом національні честі українського народу.

Після жорстоких боїв 30 січня 1918 р. Центральна Рада виїхала з Києва. Влада перейшла до Народного Секретаріату. Київ став столицею Радянської України.

Встановлення радянської влади в Україні розкололо суспільство на непримиренні сторони – супротивників цієї події. Січневі бої 1918 р. набули характеру громадянської війни. Громадянська війна – це завжди національна трагедія.

Виїхавши з Києва, Центральна Рада продовжувала вважати себе законною владою в Україні. 9 січня перед вирішальними боями за Київ Центральна Рада прийняла Четвертий Універсал.

Зміст Четвертого Універсалу

• УНР є незалежною суверенною Державою;

• Різкий критиці піддавалася політика більшовиків, що призвела до громадянської війни;

• Органами влади проголошувалися Центральна Рада і Рада народних міністрів (колишній Генеральний секретаріат);

• Центральна Рада і Рада Міністрів зобов’язалися негайно розпочати мирні переговори з Німеччиною та її союзниками;

• Центральна Рада зобов’язалася ввести боротьбу з прихильниками більшовиків в Україні;

• Гарантувалося проведення земельної реформи в інтересах селян, відновлення промисловості, надання допомоги безробітним і потерпілим у війні;

• Центральна Рада і Рада Міністрів зобов’язалися виконувати Четвертий Універсал.

Четвертий Універсал став вершиною державотворчості Центральної Ради. Але прийняття цього важливого рішення відбулося в кризовий момент революції і не врятувало УНР. Сили під Києвом були занадто нерівними: радянські війська мали перевагу в живій силі в 20 разів, а в озброєнні – в 40 разів. Керівництво УНР не змогло зібрати боєздатні збройні сили.

26 січня 1918 р. радянські війська ввійшли в Київ, внаслідок червоного терору в місті загинуло 5 тисяч чоловік, Центральна Рада і всі її заклади переїхали до Житомира, а потім – до Сарн. Військові дії перемістилися на Волинь і Поділля.

Таким чином, більшовицькі війська, скориставшись „романтичними ілюзіями” керівництва УНР щодо збройних сил, легко отримали перемогу. Центральна Рада тепер могла сподіватись лише на зовнішню допомогу.

27 січня (9 лютого) 1918 р. у Бресті між Центральною Радою і країнами німецько-австрійського блоку був підписаний мир (Брестський мир), згідно якого: Україна, що підписала мирний договір з Австро-Угорщиною, Німеччиною, Туреччиною і Болгарією припиняла свою участь у першій світовій війні. За умовами договору Росія виводила свої війська з України, визнавала незалежність УНР і владу Центральної Ради. Австро-Угорщина і Німеччина обіцяли повернути Україні Холмщину і Підляшшя, виділили західноукраїнські землі в короткий край. Короткий край – це українські землі, яким на переговорах у Брест-Литовську вирішено надати автономію у складі Австро-Угорщини. У зв’язку з цим рішенням Австро-Угорщина прийняла маніфест про державну перебудову в жовтні 1918 року. Україна зобов’язувалась зробити значні доставки продовольства і промислової сировини в Німеччину.

Сподівання Центральної Ради на допомогу з боку Німеччини і Австро-Угорщини і їх невтручання у внутрішні справи виявилися наївними й ілюзорними 26 квітня 1918 р. у Києві відбувся з’їзд Союзу землевласників, який проголосив гетьманом усієї України Павла Скоропадського. У цей же день окупаційні війська розігнали Центральну Раду і визнали владу гетьмана. В Україні стався державний переворот.

Українська Центральна Рада проіснувала 13 місяців – з березня 1917 р. по квітень 1918 р. Головний підсумок її діяльності – це відтворення української державності. Четвертий Універсалом Центральна Рада проголосила державну незалежність УНР і відстоювала її до останніх днів свого існування. 29 квітня, в день державного перевороту, Центральна Рада схвалила Конституцію УНР: Україна проголошувалась суверенною, демократичною, парламентською державою, всім громадянам УНР гарантувалися рівні громадські і політичні права. В статті „Чи Україна тільки для українців?” М.С. Грушевський писав: „З різних сторін до мене звертаються з тривожними запитаннями чи се за нашою згодою; відомістю виголошуються по різних місцях такі слова, що Україна тільки для українців, а „кацапам” звідси треба забиратись, що всякі посади на Україні повинні тепер займати тільки українці, та іншим людям робить тут нічого...; Не маючи змоги окремо відповідати на такі запитання і заспокоювати затривожених, я ще раз беруся за перо, щоб цією дорогою відповісти з усією рішучістю – ні!

Ми думаємо якраз, що Україна не тільки для українців, а для всіх, хто живе на Україні, а живучи – люблять її, а люблячи хоче працювати для добра краю і його людності, служити їй, а не обирати, не експлуатувати для себе.”. Але, через відомий Вам перебіг подій, Конституція УНР так і не було запроваджена у життя.