Запитання для самоконтролю

1. Назвіть причини, які призвели до занепаду українських земель і входження їх до складу сусідніх держав.

2. У чому особливості литовського проникнення на українські землі?

3. Коли і як було скасовано золотоординське іго на українській землі?

4. Назвіть головні умови Кревської унії. Які з них були реалізовані, які ні і чому?

5. Які історико-географічні регіони України ви знаєте?

6. До складу яких держав входили українські землі в XIV-XVI століттях?

7. Дайте характеристику політичного ладу та соціальної структури суспільства ВКЛ.

8. Охарактеризуйте зміни суспільно-політичного життя ВКЛ, закріплені Литовськими статутами.

9. Визначте причини та умови укладення Люблінської унії.

10. Які наслідки мала Люблінська унія для історії України?

11. Охарактеризуйте релігійне життя в Україні напередодні укладення Берестейської церковної унії.

12. Якими були причини укладення, зміст та найближчі наслідки реалізації Берестейської унії? Які зміни відбулися в релігійному житті України?

Тема 4. Козацька доба. Початок української національної революції (1648-1676 рр.). Утворення української гетьманської держави. План

4.1. Виникнення українського козацтва і запорізької січі.

4.2. Козацько-селянські повстання напередодні української національної революції.

4.3. Початок української національної революції. Утворення української гетьманської держави.

У вкрай несприятливих умовах іноземного панування, політичної роздробленості українських земель, жорсткого соціального та національно-релігійного гноблення український народ знайшов сили для створення держави, яка мала етнічні українські риси і демократичну форму організації влади. Ця доленосна для України мета була досягнута під безпосереднім керівництвом Богдана Хмельницького у ході національної революції, що розпочалася 1648 року.

Частина національної держави проіснувала на теренах Лівобережжя на правах автономії у складі Російської імперії до початку 80-х років ХVІІІ ст.

У цьому розділі відтворюється картина грандіозної Національно-визвольної війни 1648-1676 рр., розглядається історія України за часів існування козацько-гетьманської держави.

4.1 Виникнення українського козацтва і запорозької січі

Слово „козак” (казак) східного походження, тюрського кореня. На території України стало відомим з ХІ ст. Безпосередніми їх попередниками були бровники і так звані угодники. Але початковий етап виникнення козацтва малодосліджений. На письмі вперше слово „козак” вжито в „Початковій історії монголів” від 1240 у значенні людини самотньої, не зв’язаної ні з домівкою, ні з сім’єю. У словнику половецької мови (1303) це слово трактується як „страж, конвоїр”.

Козаки освоювали незалежні українські степи в прикордонні, особливо за Дніпровськими порогами, які мали значні природні багатства. На ці простори не поширювалася влада ординців, Польського королівства і Великого Литовського князівства, з 1569 р. – Речі Посполитої. У свідомість нашого народу воно ввійшло в значенні вільна людина, народний месник, борець за свободу і незалежність України.

Перше письмове свідчення про українських козаків з’явилося 1489 р. („Польська хроніка” Мартина та Юхима Бельських).

У 1572 році король Зігмунд ІІ Август видав універсал про утворення найманого реєстрового козацтва, що поклав початок юридичному визначенню прав, привілеїв та обов’язків козацтва як соціальної верстви.

З кожним наступним роком кількість свідчень про козаків з України зростає. За сто років усіх українців називатимуть козаками. Тож попри іншомовне походження слова „козак” стало уособленням цілої епохи в історії.

У середині ХVІІ ст. виникає навіть нова адміністративно-територіальна одиниця – Паланка (округ).

Козацтво як соціальна верства не було однорідним, а складалось із реєстрового (городового) заможного козацтва, що перебувало не державній службі і Запорізького (низового) козацтва, яке проживало в межах Запорізької Січі, а також нереєстрового козацтва, яке виникло внаслідок самовільного покозачення.

Причини виникнення козацтва як самостійної станової групи:

1. Економічні: бажання позбутися феодальної залежності і пошук нових місць для господарювання, колонізація вільних земель Подніпров’я та Дикого Поля.

2. Соціальні: розвиток феодального господарства та посилення феодальної експлуатації українського населення з боку литовських та польських магнатів та шляхти, оформлення кріпосної залежності від феодала.

3. Політичні: цілеспрямована політика польської прикордонної адміністрації поставити козацтво на службу охорони південних рубежів від татарської небезпеки; наступ на козацькі права і вольності.

4. Стратегічні: постійна небезпека з боку Кримського ханства та турецької імперії.

5. Національно-стратегічні: політика колонізації та наступ католицької церкви на права православної.

Перша писемна згадка про Запорізьку Січ з’явилася 1551 року у польського історика Мартина Бельського. У своїй „Всесвітній хроніці” він повідомляв, що у першій половині ХVІ ст. на Хортиці збиралися козаки для нагляду за переправами, промислом і для боротьби з татарами. У різні часи Січ розташовувалася на різних місцях.

Перша Запорізька Січ – Хортицька, існувала в 1553-1557 рр., створена за активної участі гетьмана запорізьких козаків князя Дмитра Вишневецького, званого в народі Байдою.

Після Хортиці запорізька Січ знаходилася на острові Томаківка (60-ті роки ХVІ ст. - 1593), річці Базавлук (1593-1638), Микитиному Розі (1638-1652), річках Чортомлик (1652-1709), Кам’янець (1709-1711), в Олешка (1711-1734), на річці Підпільна (Нова Січ, 1734-1775).

Традиції не зникли і після зруйнування останньої російськими військами в 1775 р. Вони виявилися в житті козацької громади на Дунаї (Задунайська Січ) та Кубані.

Запорізька Січ як фортеця, центр козаччини, поступово перетворювалась на своєрідну державу, що контролювала значні території, утримуючи багатотисячну армію, адміністративний апарат.

Основні риси своєрідної державності Запорізької Січі:

• Запоріжжя мало свою територію, яка називалася „землями війська Запорізького”. Розташовуючись на території Дніпропетровської, Запорізької, частково Херсонської, Кіровоградської, Донецької, Луганської та Харківської областей, Запорізька Січ у ХVІІІ ст. за розмірами площі наближалася до острівної Англії. Територія Запоріжжя постійно змінювалася, кордони переносилися.

• Щодо органів державного управління (гетьман, старшинська рада), контроль за діяльністю яких здійснювала козацька рада. Для козацтва не існувало жодного авторитету: всіх своїх ватажків та отаманів вони сприймали винятково через призму усталених звичаїв та традицій.

• Крім власних органів державного управління функціонувало власне козацьке право, яке було не писаним законом, а „стародавнім звичаєм, словесним правом і здоровим глуздом”.

• Формальна рівність між усіма козаками (право користування землею та іншими угіддями, брати участь у радах та ін.). Невідповідність лідера козацьким нормам могла стати причиною не тільки усунення з посади, а й навіть смертної кари.

• Релігійність – одна з характерних рис духовної культури і ментальності запорозького козацтва. Між православ’ям і козацтвом існував глибинний зв’язок і тому Запорізьку Січ називають „християнською козацькою республікою”. З ХVІ ст. у Січі існувала своя православна церква Покрови Пресвятої Богородиці діви Марії. В межах вольностей війська Запорізького Низового існувало понад 60 церков. Характерно, що при читанні Євангелія усі козаки випростовувалися і до половини витягали шаблі з піхов на знак готовності захищати зброєю слово Боже від ворога. Кожен козак, умираючи, відписував на церкву ікону, медаль, зливок золота, срібла тощо.

• Суспільно-політичній організації козацтва були притаманні значні риси демократизму. Але демократизм Запорізької Січі – це класична охлократія (влада натовпу), небезпечна для зміцнення ідей державності. Дехто із істориків цю суперечливу систему влади й підлеглості називає агресивною без елітною демократією. Маючи основні, Запорізька Січ все ж була лише своєрідною моделлю між справжньою повноцінною і професійною общиною.