Короткий виклад матеріалу з курсу „історія україни”

Тема 1. Вступ до предмета. Витоки українського народу та його державності. Стародавня історія україни. План:

1. Вступ до предмета історії України. Структура історичної науки.

2. Основні етапи розвитку української національно-історичної думки та науки.

3. Україна в давнину.

1. Вступ до предмета історії України. Структура історичної науки.

Предмет вивчення в кожній науці становить система об’єктивних закономірностей.

Предметом історії України є вивчення історичної діяльності українського народу та його пращурів від найдавніших часів до сьогодення. Слід пам’ятати, що діяльність народу відбувається в різних сферах: державотворчій, економічній, соціальній, політичній, міжнародній, науково-технічній, культурній, релігійно-церковній та військовій.

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ:

1. Стародавня історія (Україна в давнину. Стародавня Україна).

2. Княжа доба (Київська Русь. Політична роздробленість Київської Русі).

3. Литовсько-польська доба.

4. Козацька доба.

5. Доба українського національного відродження (Перебування українських земель у складі двох Імперій – Російської і Австро-Угорської).

6. Доба українського національного відродження (1900-1921 рр.).

7. Радянська доба (1922-1991 рр.).

8. Доба незалежності (з 24 серпня 1991 року).

Український народ – автохтон на своїй землі.

Назва Україна – вперше згадується у давньоруських літописах у 1187 і 1189 рр. Україна – земля, що розташована на ”краю”, окраїні Європи.

ОСНОВНІ ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОСТІ:

1. (ХІІ-ХІІІ ст.) – зародження первісних ознак: мовних, культурних, господарських особливостей, відмінностей антропологічного порядку та ін.

2. (ХІV-ХV ст.) – формування таких ознак, як спільність економічної території, система міжземельних зв’язків, спільна мова і культура, особливості національної психології, утворення самосвідомості українського народу.

3. (ХVІ- перша половина ХVІІ ст.) – остаточна консолідація українського народу навколо ідеї національного визволення.

Створення української нації тривалий процес у часі, охоплює десь період другої половини ХVІІ – середину ХІХ сторіччя.

Поняття української національної ідеї вбирає в себе дії спрямовані на:

• формування української народності, а потім нації;

• збереження національної мови, культури, літератури, створення національної школи, інтелігенції;

• боротьба проти національного гноблення, політики ополячення й русифікації, асиміляції;

• боротьбу за незалежність, за створення суверенної української держави;

• формування національного світогляду, історичного буття;

• турботу про добробут народу, про його кращу долю;

• виховання гідності, патріотизму, любові до свого народу, відкидання шовінізму;

• міжнаціональну злагоду і гармонію.

Основні методологічні принципи вивчення курсу Історії України:

Ретроспективний, хронологічний, аналітичний, порівняльно-історичний, історизм і об’єктивність.

Існують п’ять основних типів історичних джерел:

ЛІНГВІСТИЧНІ ДЖЕРЕЛА (дані з історії розвитку мови);

УСНІ ДЖЕРЕЛА (казки, легенди, билини, сказання, пісні, назви місцевостей, річок, лісів, урочищ тощо);

ПИСЬМОВІ ДЖЕРЕЛА (літописи, акти, документи та реєстри, хроніки, кодекси історико-літературних творів, мемуари, спогади, періодична преса, взагалі всі пам’ятки письма, власного й іноземного);

МАТЕРІАЛЬНІ ДЖЕРЕЛА (пам’ятки археологічні, архітектурні, образотворчого мистецтва тощо);

ЕТНОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА (пам’ятки, які містять дані про особливості буття, культури, звичаї певного народу).

СТРУКТУРА ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ.

Історія включає в себе основні

• самостійні галузі: Історія економічна, політична, соціальна, громадянська, воєнна,

• допоміжні історичні дисципліни, що мають порівняно вузький предмет дослідження: хронологію – вивчає системи відліку часу; палеографію – вивчає рукописні пам’ятники та старовинне письмо; дипломатику – вивчає історичні акти; нумізматику – монети, ордена, медалі; метрологію – систему мір; геральдику – вивчає герби країн, міст, окремих сімей; сфрагістику – написи на кам’яних скелях, глиняних виробах; топоніміку – науку про походження міст та прізвищ.