2.3. Приклад оброблення зовнішньої поверхні

Таблиця 2.1

Зміст завдання для оброблення зовнішньої поверхні

Тип поверхні	Матеріал	Вимоги до розмірної точності і якості поверхонь деталі
		Квалітет	Ra, мкм	Твердість	Величина залишкових напружень, Па	Товщина зміцнюючого шару, мм
Зовнішня обертання	Сталь 12ХНЗА	5	0,1	62 HRC	850	1,2

Аналізуючи зміст завдання для оброблення зовнішньої поверхні обертання (табл. 2.1), приходимо до таких висновків. Вимоги до розмірної точності та шорсткості зовнішньої поверхні обертання можна забезпечити в результаті такої послідовності способів механічної обробки: точіння чорнового та чистового і наступного чистового та тонкого шліфування (табл. Д.2.1). З урахуванням того, що деталь виготовляється з маловуглецевої сталі (С = 0,12%), а також вимог до твердості вибираємо спосіб зміцнення поверхні цементацією за величиною залишкових напружень та товщиною зміцненого шару (табл. Д.2.2). Тоді вся послідовність способів обробки, яка забезпечує необхідну розмірну точність і якість поверхні є такою: точіння попереднє і чистове, цементація, шліфування попереднє, чистове і тонке. Зазначена послідовність способів обробки може бути представлена схематично (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Схема послідовності способів і результатів оброблення зовнішньої циліндричної поверхні

2.4. Приклад оброблення внутрішньої поверхні

Таблиця 2.2

Зміст завдання для оброблення внутрішньої поверхні

Тип поверхні	Матеріал	Вимоги до розмірної точності і якості поверхонь деталі
		Квалітет	Ra, мкм	Твердість	Величина залишкових напружень, Па	Товщина зміцнюючого шару, мм
Внутрішня циліндричного отвору	Сталь 40ХМ	5	0,4	55 HRC	640	0,3

Виходячи з даних змісту завдання (табл. 2.2) та діючи в тій же послідовності, що і в першому випадку (п. 2.3), з таблиці Д.2.1 вибираємо послідовність способів механічної обробки при обробці внутрішньої поверхні для циліндричного отвору: зенкування або чорнове розточування чи протягування; тонке розточування і хонінгування. У даному випадку можливі три варіанти попередньої обробки отвору. У якості критерію вибору способу обробки проводиться за результатами визначення собівартості. На основі даних таблиці Д.2.1, визначаємо собівартість кожного варіанту обробки.

Позначимо собівартості:

• зенкерування С1;

• чорнове розточування С2;

• протягування С3.

Тоді

С₁ = (237∙1,53)/60 = 6,04 грн;

С₂ = (361∙1,49)/60 = 8,96 грн;

С₃ = (268∙0,8)/60 = 3,57 грн.

Таким чином, по мінімальній собівартості перевагу слід віддати протягуванню.

Матеріал деталі містить С = 0,4 %. З урахуванням вимог до фізико-механічних властивостей поверхневого шару пропонується виконання зміцнення (див. табл. Д.1.2) — поверхневе гартування з нагріванням СВЧ. Уся послідовність способів обробки представлена на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Схема послідовності способів і результатів оброблення внутрішньої циліндричної поверхні