- •1. Практична робота. Аналіз та службове призначення поверхонь деталі при розробці технологічного процесу її виготовлення
- •1.2. Теоретичні відомості про службове призначення поверхонь
- •1.3. Приклад аналізу призначення вал-шестерні
- •1.3.1. Службове призначення та умови роботи
- •1.3.2. Систематизація поверхонь
- •Характеристика поверхонь деталі «Вал-шестерня»
- •1.3.3. Аналіз технічних вимог деталі
- •2.3. Приклад оброблення зовнішньої поверхні
- •Зміст завдання для оброблення зовнішньої поверхні
- •2.4. Приклад оброблення внутрішньої поверхні
- •2.5. Порядок виконання роботи
- •2.6. Контрольні запитання
- •3. Практична робота. Розрахунок припусків на механічне оброблення
- •3.2. Теоретичні відомості про розрахунок припусків
- •3.3. Стакан підшипника, приклад
- •3.3.1. Зовнішній діаметр ø270-0,21 мм
- •3.3.2. Торець «б» (розмір 125-0,063 мм)
- •3.3.3. Зовнішній діаметр ø230-0,46 мм
- •3.4. Порядок виконання
- •3.5. Контрольні запитання
- •4. Практична робота. Нормування механічного оброблення деталей
- •4.2. Теоретичні відомості про методику нормування механічної обробки
- •4.2.1. Розрахунок режимів різання і основного часу
- •4.2.2. Визначення норми штучного часу
- •4.3. Нормування при багатоінструментальній обробці колодки гальма на свердлильному верстаті, приклад
- •4.3.1. Розрахунок режимів різання і машинного часу
- •4.4. Порядок виконання
- •4.5. Контрольні запитання
- •5 Практична робота. Вибір обладнання, різального, допоміжного та вимірювального інструменту
- •5.2 Теоретичні відомості про основні правила підбору технічного обладнання при механічній обробці
- •5.3. Порядок виконання
- •5.4. Контрольні запитання
- •6. Практична робота. Розрахунок похибки базування заготовки у пристрої
- •6.2. Теоретичні відомості про визначення похибки базування
- •6.3. Оброблення зовнішньої поверхні втулки на оправці, приклад
- •7.3. Ступінчастий вал, приклад.
- •8.3. Розрахунок розмірного ланцюга ступені редуктора, приклад
- •10.3. Порядок виконання
- •10.3.1. Приклад виконання
- •10.4. Контрольні запитання.
- •11. Практична робота. Математичне визначення показників законів розподілу відмов
- •11.2. Теоретичні відомості про математичні показники надійності
- •11.3. Порядок виконання
- •11.3.1. Приклад виконання.
- •11.4. Контрольні запитання
- •12. Практична робота. Використання інформаційних технологій для розрахунків показників надійності виробів
- •12.2. Хід виконання роботи
- •13. Практична робота. Розрахунок надійності технічних систем
- •13.2. Теоретичні відомості про технічні системи та їх розрахунок
- •13.3. Порядок виконання
- •13.4. Приклад виконання. Структурна схема постачання повітря підприємства харчової технології.
- •13.5. Контрольні запитання
- •14. Практична робота. Визначення показників довговічності та безвідмовності за критеріями корозії та зношування, вибір та обґрунтування способів підвищення довговічності
- •14.2. Теоретичні відомості про визначення показників за критеріями корозії та зношування
- •14.3. Порядок виконання
- •14.5. Контрольні запитання
1.3.3. Аналіз технічних вимог деталі
Марка матеріалу — сталь 40ХГНМ, ГОСТ 4543-71, зазначена в основному написі. Твердість 46±2 HRC, (п. 1 технічних вимог). На кресленні (рис. 1.1) вказані всі розміри, необхідні для виготовлення та контролю деталі. Точність розмірів задана комбінованим способом у вигляді поля допуску, квалітету точності та граничних відхилень за ГОСТ 2.307-79. Точність вільних розмірів — 14 квалітет, (п. 2 технічних вимог). Шорсткість поверхонь зазначена безпосередньо на кресленні у правому верхньому куті. Граничні відхилення форми та розташування пов. 3, 4, 5, 6, 8, 15, 17 задані у вигляді умовних позначок за ГОСТ 2.308-79, відхилення для інших поверхонь повинні укладатися в допуск на розмір.
Форма та розміри шпонкового паза задані за ГОСТ 23360-78. Фаски і радіуси закруглень виконані за ГОСТ 10948-64.
1.4. Порядок виконання
1) Проаналізувати робоче креслення заданої деталі (згідно номера варіанта табл. Д.1.4).
2) Виконати аналіз службового призначення деталі.
3) Визначити форму та тип поверхонь деталі.
4) Сформулювати технічні вимоги до поверхонь, що створюють геометричну модель деталі.
1.5. Контрольні запитання
1) Які бувають поверхні деталі?
2) Що таке технологічна база?
3) Якими бувають конструкторські бази?
4) Які поверхні називають виконавчими?
2. Практична робота. Визначення послідовності обробки поверхні деталі при забезпеченні необхідної її якості
2.1. Завдання. Визначити послідовність технологічного процесу для механічного оброблення поверхні деталі з метою забезпечення заданих показників якості.
2.2. Теоретичні відомості про визначення послідовності способів механічної обробки
Експлуатаційні властивості переважної більшості деталей машин (зносостійкість, витривалість, опір корозії та ін.) залежать від розмірної точності та якості їх поверхонь. Якість поверхонь визначається сукупністю таких характеристик: шорсткості поверхонь, фізико-механічних властивостей (твердість, мікротвердість, величина залишкових напружень та ін.) та мікроструктури поверхневого шару.
Точність розмірів і шорсткість поверхонь деталей визначаються способом (послідовністю способів) її механічної обробки. Кожному способу механічної обробки відповідає свій діапазон розмірної точності та висоти мікронерівностей.
Для забезпечення необхідних фізико-механічних властивостей поверхневого шару деталі машин підлягають обробці по зміцненню.
У роботі проводиться вибір і визначення послідовності способів механічної та зміцнюючої обробки, які забезпечують необхідну розмірну точність і якість поверхонь деталі, тобто необхідні експлуатаційні властивості.
При виборі та визначенні способу (послідовності способів) механічної та зміцнюючої обробки необхідно слідувати технічним вимогам креслень деталі.
У разі якщо досягнення однакових параметрів якості поверхонь можливе при різних способах механічної обробки, проводиться порівняння їх собівартості за приведеними витратами Сп.в..
Собівартість розраховується за формулою
де Тшт – штучний час операції.
Значення приведених витрат штучного часу, середньої економічної точності наведені в табл. Д.2.1.
Технологічні можливості деяких способів обробки для зміцнення поверхонь наведені в табл. Д.2.2.
Використовуючи вихідні дані, а також відомості з табл. Д.2.1. та Д.2.2, здійснюють вибір і визначення послідовності способів обробки деталі. Під час визначення способу слід мати на увазі, що сталі з вмістом вуглецю до 0,4% піддаються хіміко-термічній (термодифузійній) обробці. Поверхневе пластичне деформування використовується для нетермооброблюваних деталей. Абразивна фінішна обробка проводиться після хіміко-термічного або термозміцнення.
