- •1. Практична робота. Аналіз та службове призначення поверхонь деталі при розробці технологічного процесу її виготовлення
- •1.2. Теоретичні відомості про службове призначення поверхонь
- •1.3. Приклад аналізу призначення вал-шестерні
- •1.3.1. Службове призначення та умови роботи
- •1.3.2. Систематизація поверхонь
- •Характеристика поверхонь деталі «Вал-шестерня»
- •1.3.3. Аналіз технічних вимог деталі
- •2.3. Приклад оброблення зовнішньої поверхні
- •Зміст завдання для оброблення зовнішньої поверхні
- •2.4. Приклад оброблення внутрішньої поверхні
- •2.5. Порядок виконання роботи
- •2.6. Контрольні запитання
- •3. Практична робота. Розрахунок припусків на механічне оброблення
- •3.2. Теоретичні відомості про розрахунок припусків
- •3.3. Стакан підшипника, приклад
- •3.3.1. Зовнішній діаметр ø270-0,21 мм
- •3.3.2. Торець «б» (розмір 125-0,063 мм)
- •3.3.3. Зовнішній діаметр ø230-0,46 мм
- •3.4. Порядок виконання
- •3.5. Контрольні запитання
- •4. Практична робота. Нормування механічного оброблення деталей
- •4.2. Теоретичні відомості про методику нормування механічної обробки
- •4.2.1. Розрахунок режимів різання і основного часу
- •4.2.2. Визначення норми штучного часу
- •4.3. Нормування при багатоінструментальній обробці колодки гальма на свердлильному верстаті, приклад
- •4.3.1. Розрахунок режимів різання і машинного часу
- •4.4. Порядок виконання
- •4.5. Контрольні запитання
- •5 Практична робота. Вибір обладнання, різального, допоміжного та вимірювального інструменту
- •5.2 Теоретичні відомості про основні правила підбору технічного обладнання при механічній обробці
- •5.3. Порядок виконання
- •5.4. Контрольні запитання
- •6. Практична робота. Розрахунок похибки базування заготовки у пристрої
- •6.2. Теоретичні відомості про визначення похибки базування
- •6.3. Оброблення зовнішньої поверхні втулки на оправці, приклад
- •7.3. Ступінчастий вал, приклад.
- •8.3. Розрахунок розмірного ланцюга ступені редуктора, приклад
- •10.3. Порядок виконання
- •10.3.1. Приклад виконання
- •10.4. Контрольні запитання.
- •11. Практична робота. Математичне визначення показників законів розподілу відмов
- •11.2. Теоретичні відомості про математичні показники надійності
- •11.3. Порядок виконання
- •11.3.1. Приклад виконання.
- •11.4. Контрольні запитання
- •12. Практична робота. Використання інформаційних технологій для розрахунків показників надійності виробів
- •12.2. Хід виконання роботи
- •13. Практична робота. Розрахунок надійності технічних систем
- •13.2. Теоретичні відомості про технічні системи та їх розрахунок
- •13.3. Порядок виконання
- •13.4. Приклад виконання. Структурна схема постачання повітря підприємства харчової технології.
- •13.5. Контрольні запитання
- •14. Практична робота. Визначення показників довговічності та безвідмовності за критеріями корозії та зношування, вибір та обґрунтування способів підвищення довговічності
- •14.2. Теоретичні відомості про визначення показників за критеріями корозії та зношування
- •14.3. Порядок виконання
- •14.5. Контрольні запитання
10.4. Контрольні запитання.
1) Що таке гістограма? Як і з якою метою її будують?
2) Назвіть основні характеристики законів розподілу випадкових величин.
3) Як пов’язані між собою щільність розподілу відмов і безвідмовність виробів?
4)
Які області застосування функцій частоти
відмов
інтенсивності відмов
і параметра потоку відмов
у теорії надійності?
5) У яких випадках моделі відмов описуються ймовірнісними законами надійності (нормальним, логарифмічно нормальним, гамма, Пуассона, Вейбулла, експоненційним)?
11. Практична робота. Математичне визначення показників законів розподілу відмов
11.1.
Завдання. Для
визначеного за даними в практичному
занятті 10 закону розподілу розрахувати
математичні характеристики і побудувати
графічні залежності
,
,
.
11.2. Теоретичні відомості про математичні показники надійності
11.2.1.
Математичне сподівання (середнє значення)
– основна і найпростіша характеристика
випадкової величини X.
Значення математичного сподівання, що
визначається за результатами спостережень,
для дискретних і безперервних величин
називають оцінкою
математичного сподівання,
або оцінкою
середнього значення
:
,
або
,
де хі – поточне значення випадкової величини; gi – кількість однакових значень хі; N – загальна кількість спостережень.
У
першій формулі складають усі N
членів, у другій – кількість членів з
різними значеннями хі.
За досить великої кількості спостережень
вважають, що mx
=
.
В імовірнісних задачах математичне
сподівання визначають залежно від
щільності розподілу f(x)
(для
безперервних величин) або ймовірності
pі
появи
значення хі
(для дискретних величин):
;
.
11.2.2. Мода – значення випадкової величини, що трапляється найчастіше, або найбільш імовірне її значення.
11.2.3. Квантиль – значення випадкової величини, що відповідає заданій імовірності. Квантиль, що відповідає імовірності 0,5, називають медіаною.
11.2.4. Медіана є центром групування випадкової величини. Площу під графіком медіана поділяє навпіл.
Для нормального закону розподілу випадкових величин, який описує відома крива Гаусса, математичне сподівання, мода і медіана збігаються.
11.2.5. Дисперсія випадкової величини – це математичне сподівання квадрату відхилення цієї величини від її математичного сподівання.
Оцінка дисперсії випадкової величини – середнє значення квадрата різниці між значеннями випадкової величини та її середнім значенням:
,
або
,
де N – загальна кількість спостережень; хі – поточне значення випадкової величини; – середнє значення випадкової величини; gi – кількість однакових значень випадкової величини.
Поняття “дисперсія ” означає розсіювання і характеризує розбіжність випадкової величини.
Для безперервних випадкових величин
.
Для дискретних випадкових величин
,
де
pі
–
імовірність появи значення
.
Дисперсія вимірюється квадратом розмірності випадкової величини. Оскільки зручніше користуватися характеристикою розсіювання, що має розмірність випадкової величини, введено характеристику середнє квадратичне відхилення, тобто квадратний корінь з дисперсії:
.
Для оцінювання розсіювання випадкових величин за допомогою безрозмірної (відносної) характеристики використовують коефіцієнт варіації, що дорівнює відношенню середнього квадратичного відхилення до математичного сподівання:
.
