5.3. Порядок виконання

1. 1) Згідно номера варіанта (табл. Д.1.4.) необхідно вибрати для кожної оброблюваної поверхні деталі обладнання, різальний інструмент, допоміжний інструмент і засоби контролю.

2. 2) Отримані результати представити в табличному вигляді (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Обладнання, різальний, допоміжний інструмент та засоби контролю

Оброблю-вана поверхня

Параметри точності

Значення параметрів

Перелік технологічних переходів

Модель верстата

Різальний інструмент

Допо-міжний інстру-мент

Вимірю-вальний інструмент

У таблиці потрібно обов’язково вказати вид різального інструменту, його геометричні розміри, основні характеристики та матеріал різальної частини з обов’язковим посиланням на літературне джерело. Обраний різальний інструмент потрібно зобразити в таблиці будь-яким способом (накреслити, виконати сканування зображення тощо).

Для вимірювального інструменту потрібно вказати його основні характеристики (точність та діапазон вимірювання) (табл. Д.5.1).

5.4. Контрольні запитання

1) Якими чинниками слід керуватися при виборі обладнання?

2) Від яких факторів залежить вибір різального інструменту?

3) Для чого використовують допоміжний інструмент?

4) Які типи пристроїв використовують для закріплення заготовок в умовах дрібносерійного і одиничного виробництва?

5) Які фактори враховують при призначенні типу та конструкції вимірювального інструменту?

6. Практична робота. Розрахунок похибки базування заготовки у пристрої

6.1. Завдання. Виконати розрахунок параметрів точності базування заготовки у процесі її оброблення з використання спеціальних пристроїв.

6.2. Теоретичні відомості про визначення похибки базування

При установці заготовок у спеціальні пристрої виникають відхилення в просторовому розташуванні заготовок щодо інструмента. Це призводить до відповідних похибок оброблення.

Похибка базування – виникає при несумісності вимірювальної і технологічної баз і є різницею граничних відстаней вимірювальної бази відносно встановленого на розмір інструмента. Вона виникає при обробці партії заготовок на настроєних верстатах, коли оброблювана заготовка й інструмент установлюються в необхідне вихідне положення, яке не змінюється при обробці всієї партії заготовок. Обробка настроєним на розмір інструментом є основою методу автоматичного одержання розміру.

На оправку, як правило, базують шестерні, втулки й інші деталі. При цьому оброблювана заготовка перед механічною обробкою може напресовуватися на оправку (базування без зазору) або встановлюватися на неї із зазором (рис. 6.1). Оброблювана заготовка 2 (втулка) надівається центральним отвором на оправку 1. Фреза 3 настроюється на розмір С = const, після чого фрезерують площину (жирна лінія). Похибка базування для розміру А₁

, (6.1)

де S_max – максимальний зазор у з’єднанні втулка – оправка.

Похибка базування для розміру А₂

, (6.2)

де T_d допуск на діаметр d, витриманий на попередній операції.

З (6.1) і (6.2) випливає, що похибка базування залежить від величини максимального зазору S_max й допуску T_d. Якщо базування втулки здійснюється на оправці без зазору, то з формул (6.1) і (6.2) слід виключити S_max, тоді

, (6.3)

(6.4)

Для базування заготовок без зазору застосовують різні розтискні оправки або втулки перед обробкою напресовують на оправку.

Рис. 6.1. Базування заготовки на оправці із зазором