1.5 Ораторське мистецтво у Стародавньому Римі

У Стародавньому Римі заняття риторикою було сферою законодавства, політики, влади, консулів і сенаторів.

У римській культурі риторику зображали величною жінкою, богинею мистецтв, що сидить на пишному троні, в осяйному вбранні, на якому виткані мовні фігури. З прекрасних уст росте лілея, яка символізує красу, і меч, що символізує грізну зброю. Риторика переконує красою і силою живої мови. Поруч зображені найвидатніші оратори минулого (Цицерон, Вергілій).

Публічний виступ у суді перед великою аудиторією був невідʼємною частиною функціонування судової влади у Стародавньому Римі. Ораторське мистецтво користувалося великою популярністю. Основним методом навчання у римських риторичних школах було заучування кращих промов видатних грецьких і римських ораторів та їх декламація. Навчальними посібниками були збірки декламацій (тексти зразків з техніки риторики) та риторичні задачники з різноманітними завданнями з побудови промов.

У другій половині II ст. до н. е. під егідою греків був вихований блискучий оратор Риму Цицерон.

Марк Туллій Цицерон народився 3 січня 106 р. до н. е. у місті Арпінум. Він добре усвідомлював потребу всебічної освіти. Майбутній промовець вивчав багато різних наук, отримав блискучу філософську, літературну та ораторську освіту у Римі і Греції.

Молодий Цицерон був водночас судовим адвокатом і політичним оратором. Він утвердився як блискучий ритор під час мандрівки по Греції, де брав уроки у відомого оратора Аполлонія Солона. Ззамолоду Цицерон почав складати підручник для риторів у грецькому стилі, але не закінчив його. А в зрілі роки написав у стилі критичного діалогу твір «Про оратора» (91 р. до н. е.). У праці «Про оратора» Цицерон створив риторичний ідеал оратора. Ідеалом оратора Цицерон вважав людину високої культури, яка знає літературу, історію, філософію, володіє різними стилями, уміє примусити сміятися і плакати.

У відомому трактаті Цицерона «Оратор» висвітлено практичні питання риторики та ораторський досвід праці з мовним матеріалом.

Цицерон створив власний ораторський стиль, який став взірцем красномовства. Він поєднав у своєму стилі простоту, безпосередність і пишність, інтелект, логіку і почуття.

У II ст. н. е. на тлі занепаду всієї античної культури, традиції Цицерона остаточно занепадають, розквітає пишнота, а риторика зливається з філософією та літературою.

Видатним оратором був Гай Юлій Цезар (100 р. до н. е.) – засновник Римської імперії, військовий полководець, політик, письменник. Його промови сягали рівня промов Цицерона, але він не зберіг їх. Увагу Цезаря більше привертали політика і державотворення. Найвідомішим твором Цезаря є «Записки про галльську війну».

Марк Фабій Квінтіліан був прихильником педагогічної риторики. Він вважав, що вирішальне значення для розквіту красномовства має особистість кожного оратора, його освіта і моральність, заняття філософією, вишуканість у мовленні. Про це він написав у великій праці «Ораторська освіта». Квінтіліан написав 12 риторичних книг під загальною назвою «Інститут ораторства».

У Римі та провінціях аж до занепаду античної цивілізації викладали латинську та грецьку риторики.

Стародавній Рим з майстрами ораторського мистецтва посів визначне місце у світовій культурі та захоплює сучасників.