Питання для самоконтролю:

1. У чому полягає універсальність риторики?

2. Які традиції сформувалися щодо визначення риторики?

3. Дайте визначення риторики.

4. Що притаманно риториці як мистецтву?

5. Що притаманно риториці як комунікації?

6. Що ви знаєте про предмет риторики?

7. Через які поняття реалізується мистецтво переконання?

8. Які існують традиційні й сучасні погляди щодо законів риторики?

9. Які Вам відомі жанри ораторської діяльності?

10. Якими є основні розділи класичної риторики?

ТЕМА 2

Лекція 2: Основні етапи розвитку риторики у світі.

ПЛАН

1. Ораторське мистецтво у Стародавньому світі.

1.1 У Стародавньому Єгипті;

1.2 У Стародавній Індії;

1.3 У Стародавньому Китаї;

1.4 У Стародавній Греції;

1.5 У Стародавньому Римі.

2. Риторика Нового часу.

3. Неориторика.

Література: 1, 3, 12, 17, 19, 24, 31

Поняття і терміни: стародавній світ, особливості ораторського мистецтва, ритуалізм, конфуціанські повчання, софістика, метод евристичної бесіди Сократа, діалоги Платона, ідеал оратора за Цицероном, протестансько-проповідницька риторика, неориторика, аргументативна риторика, лінгвістична риторика

1. Ораторське мистецтво у Стародавньому світі.

Стародавній світ – це, насамперед, шумеро-аккадська (месопотамська), давньоєгипетська, давньокитайська, греко-римська, давньоіндійська, давньоіранська цивілізації.

Риторична практика Давнього Сходу була яскравою й різноманітною, її досвід частково використала Давня Греція.

У культурних системах стародавніх суспільств риторика посіла значне місце, хоча здебільшого вона формувалася в лоні більш широкого духовного пошуку. Винятком була греко-римська античність, що усвідомила самостійне значення риторики як окремої наукової дисципліни.

1.1 Ораторське мистецтво у Стародавньому Єгипті.

Єгипетська цивілізація проіснувала 4,5 тис. років, майже не змінюючись, а усталеність тамтешнього буття багато в чому ґрунтувалася на усталеності мовно-літературних витоків.

У Стародавньому Єгипті продукували численні документи на папірусі, записували релігійні твори, закони. Тут започатковано цікаву і багату художню літературу. Відома «Повість про красномовного селянина», в якій розповідається про те, як селянин не просто переконав володаря в тому, що його скривдив грабіжник, а й отримав все майно кривдника. Цікаво, що володар, прийнявши справедливе рішення відразу, примушував селянина девʼять разів розповідати історію лише для того, щоб насолодитися його красномовством і, записавши його оповідь на папірус, потішити фараона.

Юридичні та політичні норми були осмислені єгиптянами як Маат – божественний порядок та істина, що не дають суспільству зірватися в хаос. Наприклад, в «Текстах пірамід» висловлено заклик до фараона «утвердити Маат на місці безладдя».

Задля утвердження у суспільстві соціальної гармонії використовувалася політична риторика.

1.2 Ораторське мистецтво у Стародавній Індії.

Культура Стародавньої Індії – одна з найбагатших і найцікавіших культур світу, постала як синтез культури місцевих племен і напівкочових племен аріїв, які завоювали Індію в середині II тис. до н. е.

У Стародавній Індії існувала релігійна, наукова та художня література на численних мовах Індостану, домінувало поетичне слово.

Водночас у Стародавній Індії сформувалася й одна з значущих у світовому масштабі науково-філологічних шкіл. Ця школа мала власні теоретичні посібники («Поетичні прикраси» та ін.). Риторичне й художнє тут не розрізняли, фонетичні та стилістично-синтаксичні прийоми розглядалися як прикраса мови, їх ототожнювали з атрибутами художнього слова. Давньоіндійська поетика містить елементи, які можна трактувати і як риторичні прийоми.

Політична риторика Стародавньої Індії, як і на всьому Сході, реалізувалася передусім у царських написах.

Глибока філософічність і яскрава образність характерні для стилю священних книг. Слову надавалася магічна роль.

У розвитку релігійної риторики Індії слід виокремити тексти буддизму. Давньоіндійському релігійному красномовству властивий особливо жорсткий ритуалізм. Красномовство було невідʼємною частиною побуту Давньої Індії, а тому на сторінках багатьох давньоіндійських книг ведуться напружені діалоги, сперечаються, доводять своє чоловік із жінкою, володар із слугою, мудрець з невігласом (книга повчальних і розважальних історій «Панчатантра»). Існували навіть збірки опису домашніх обрядів і ритуальних заклинань.