Питання для самоконтролю:

1. Що таке риторична фігура?

2. Які є найбільш поширені риторичні фігури?

3. Через які три групи фігур реалізується прийом синтаксичного перетворення?

4. Які існують види анафори?

5. Які визначають параметри спільного і відмінного у поняттях тропи і риторичні фігури?

6. Що таке метафора і які відомі різновиди її?

7. У чому полягає суть тропів: метонімія, синекдоха, порівняння, епітет, алегорія, персоніфікація, іронія, пародія, алогізм, перифраз.

8. Які існують ви антономазії?

9. У чому полягає суть тропів: парадокс, алюзія?

ТЕМА 7

Лекція 8: Меморія

ПЛАН

1. Памʼять у риторичній діяльності оратора та її види.

2. Способи запамʼятовування промови: механічний, логічний, мнемотехнічний.

3. Мнемотехніки.

Література: 1, 5, 8, 9,10, 16, 19

Поняття і терміни: памʼять, образна, словесно-логічна, рухова та емоційна памʼять, мимовільна та довільна памʼять, впізнавання; згадування; пригадування, способи запамʼятовування: механічний; логічний; мнемотехнічний, мнемотехніка, мнемотехнічні прийоми.

1. Памʼять у риторичній діяльності оратора та її види.

Спостерігається цікавий парадокс – з одного боку, і старий і молодий скаржаться на брак памʼяті, а з іншого, це встановили багато психологів – ми всі користуємося тільки невеликою частиною своєї памʼяті. У середньому в людини на службі лише 3-8% памʼяті, а інші не використовуються при гострій її нестачі. Памʼять у нас величезна. Мозок людини може запамʼятати майже стільки ж, скільки міститься в памʼяті середнього по потужності компʼютера. Наскільки вона невичерпна, показують випадки видатної памʼяті окремих людей.

Психологам відомі сотні і сотні прикладів видатної памʼяті, і в основі цього феномену часто лежать не тільки природні задатки, але і постійні тренування, цілеспрямована робота по вдосконаленню памʼяті.

Стверджують, що Олександр Македонський був здатний впізнати в обличчя всіх солдатів свого тридцяти пʼятитисячного війська. Юлій Цезар знав в обличчя і по імені всіх своїх солдатів – до 30 тисяч чоловік.

Е. Гаон завчив напамʼять 2500 книг, які прочитав за своє життя. Мало того, він міг, не задумуючись, згадати з них будь-який уривок і назвати сторінку, на якій цей уривок написаний.

Наполеон якось раз на початку своєї карʼєри був посаджений на гауптвахту, знайшов там книгу по римському праву. Прочитав її. Через багато років, коли він вже був головнокомандувачем армії, він міг легко наводити цитати з цієї книги.

Німецький археолог Генріх Шліман, щоб розвинути свою памʼять, протягом багатьох років щодня вчив напамʼять по кілька сторінок тексту різних книг. Шляхом такого тренування він домігся того, що за 6-8 тижнів був здатен вивчити будь-яку іноземну мову.

Відомо, що одним із важливих етапів підготовки публічного виступу є запамʼятовування, що полягає в умілому використанні мнемонічних прийомів і підготовці до безпосереднього виголошення промови.

На сьогоднішній день памʼять є предметом вивчення психології. Хоча меморія складала окрему частину ще класичної риторики. В сучасній психології існує багато теорій памʼяті, які по-різному пояснюють цю дивовижну здатність людини.

Памʼять – це відображення минулого досвіду людини, що виявляється в запамʼятовуванні, збереженні та наступному пригадування того, що він сприймав, робив, відчував або про що думав.

Памʼять – важливий чинник у діяльності всіх учасників спілкування: оратора і аудиторії. Оратор, виголошуючи промову, користується памʼяттю для відтворення підготовленої інформації та прогнозованих засобів її представлення перед аудиторією. Аудиторія ж сприймає та запамʼятовує те, що проголошує оратор, з метою усвідомлення, планування власних дій унаслідок почутого.

Так, Цицерон у праці «Три трактати про ораторське мистецтво» називає памʼять «скарбницею всіх знань», оскільки «само собою зрозуміло, що коли наші думки й слова, знайдені й обдумані, не будуть долучені памʼяті на зберігання, то всі достоїнства оратора, хоч би якими вони були блискучими, пропадуть даремно».

Людська памʼять належить до основних пізнавальних процесів, за допомогою яких здійснюється прийом, переробка і засвоєння інформації. Вона не є одиничною функцією, вона являє собою складну сукупність процесів, що забезпечують фіксацію попереднього досвіду людини. Серед цього розмаїття функцій риторику цікавлять насамперед процеси «закарбування» в памʼяті певного матеріалу, однак без знання базових понять видів памʼяті, розвинути її буде неможливо.

Види памʼяті.

В залежності від того, що запамʼятовується і відтворюється, розрізняють за змістом чотири види памʼяті: образну, словесно-логічну, рухову та емоційну.

Образна – виявляється в запамʼятовуванні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їх властивостей, наочно даних звʼязків і відносин між ними.

Залежно від того, якими аналізаторами сприймаються обʼєкти при їх запамʼятовуванні, образна памʼять буває зоровою, слуховою, тактильною, нюховою тощо.

Словесно-логічна – це думки, поняття, судження, умовиводи, які відображають предмети і явища в їх істотних звʼязках і відносинах, у загальних властивостях. Думки не існують без мови, тому така памʼять і називається словесно-логічною. Словесно-логічна памʼять – специфічно людська памʼять, на відміну від образної, рухової та емоційної, яка є і у тварин.

Рухова – виявляється в запамʼятовуванні та відтворенні людиною своїх рухів.

Емоційна – виявляється в запамʼятовуванні людиною своїх емоцій та почуттів. Запамʼятовуються не стільки самі емоції, скільки предмети та явища, що їх викликають.

За тривалістю розрізняють такі види памʼяті: короткочасна, довгочасна, оперативна.

Короткочасна – характеризується швидким запамʼятовуванням матеріалу, його відтворенням і нетривалим зберіганням.

Довготривала – виявляється в процесі набування й закріплення знань, умінь і навичок, розрахованих на тривале зберігання та наступне використання в діяльності людини.

Оперативна – забезпечує запамʼятовування і відтворення оперативної інформації, потрібної для використання в поточній діяльності.

За способом запамʼятовування памʼять буває: мимовільна та довільна.

Мимовільна – памʼять, коли ми щось запамʼятовуємо та відтворюємо, не ставлячи перед собою спеціальної мети щось запамʼятати або відтворити.

Довільна – памʼять, коли ставимо собі за мету щось запамʼятати або пригадати.

Умовами успішного запамʼятовування є:

• багаторазове, розумно організоване й систематичне повторення, а не механічне, що визначається лише кількістю повторень;

• розбиття матеріалу на частини, виокремлення в ньому смислових одиниць;

• розуміння тощо.

Залежно від міри розуміння запамʼятовуваного матеріалу довільне запамʼятовування буває механічним і смисловим (логічним).

Механічне – здійснюється без розуміння суті матеріалу. Воно призводить до формального засвоєння знань.

Смислове (логічне) – спирається на розуміння суті матеріалу.

Умовами успіху довільного запамʼятовування є дієвий характер засвоєння знань, інтерес до матеріалу, його важливість, установка на запамʼятовування тощо.

Відтворення – один із головних процесів памʼяті. Воно є показником міцності запамʼятовування і водночас наслідком цього процесу.

Види відтворення: впізнавання; згадування; пригадування.

Впізнавання – найпростіша форма відтворення, що виникає при повторному сприйманні предметів. Впізнавання буває повним і неповним.

При повному впізнаванні повторно сприйнятий предмет відразу ототожнюється з раніше відомим, повністю відновлюються час, місце та інші деталі ознайомлення з ним.

Неповне впізнавання характеризується невизначеністю, труднощами співвіднесення обʼєкта, що сприймається, з тим, що вже мав місце в попередньому досвіді.

Згадування – особливість цієї форми відтворення полягає в тому, що воно відбувається без повторного сприймання того, що відтворюється.

Згадування буває довільним і мимовільним.

Довільне – зумовлюється актуальною потребою відтворити потрібну інформацію (наприклад, пригадати правило, відповісти на запитання тощо).

Мимовільне – коли образи або відомості спливають у свідомості без будь-яких усвідомлених мотивів.

Пригадування – потреба виникає тоді, коли в потрібний момент не вдається згадати те, що необхідно. У цій ситуації людина докладає певних зусиль, щоб подолати обʼєктивні та субʼєктивні труднощі, повʼязані з неможливістю згадати, напружує волю, вдається до пошуку шляхів активізації попередніх вражень, до різних мнемонічних дій.

Одним із варіантів довільного відтворення є спогади.

Спогади – це локалізовані в часі та просторі відтворення образів нашого минулого.