- •1. Поняття про риторику як науку, мистецтво, комунікацію і дисципліну.
- •Розвиває в людині культуру
- •Риторика як мистецтво
- •Риторика як комунікація
- •2. Переконання як предмет риторики.
- •3. Основні поняття класичної риторики.
- •4. Закони і жанри риторики.
- •5. Характеристика основних розділів класичної риторики.
- •Питання для самоконтролю:
- •1. Ораторське мистецтво у Стародавньому світі.
- •1.1 Ораторське мистецтво у Стародавньому Єгипті.
- •1.2 Ораторське мистецтво у Стародавній Індії.
- •1.3 Ораторське мистецтво у Стародавньому Китаї.
- •1.4 Ораторське мистецтво у Стародавній Греції.
- •1.5 Ораторське мистецтво у Стародавньому Римі
- •2. Риторика Нового часу.
- •3. Неориторика.
- •Питання для самоконтролю:
- •3. Сучасні концепції риторики.
- •Питання для самоконтролю:
- •1. Поняття інвенції в риториці.
- •2. Робота над вибором теми промови.
- •Зона 1.
- •Зона 2.
- •Зона 3.
- •Зона 4.
- •Зона 5.
- •Зона 6.
- •Зона 7.
- •Зона 8.
- •1. Виберіть тему, яка вам цікава.
- •2. Виберіть тему, про яку ви знаєте достатньо.
- •3. Виберіть тему, повʼязану з вашими інтересами.
- •2. 2 Мета промови.
- •2.3 Коло питань. Формування змісту промови.
- •2.4 Систематизація матеріалу
- •Питання для самоконтролю:
- •1. Поняття диспозиції.
- •2. Вступ до промови. Прийоми встановлення контакту з аудиторією.
- •3. Викладення: моделі та методи.
- •4. Основна частина.
- •4.1 Аргументація: структура та види.
- •4.2 Обґрунтоване неприйняття аргументації.
- •4.3 Види аргументів.
- •5. Логічні помилки.
- •6. Закінчення: типи його побудови.
- •Питання для самоконтролю:
- •1. Поняття елокуції в риториці.
- •2. Критерії до словесного оформлення промови.
- •3. Поняття мовленнєвого впливу та принципи підвищення його ефективності.
- •4. Форми мовленнєвого впливу.
- •5. Причини неефективного мовленнєвого впливу.
- •Питання для самоконтролю:
- •1. Риторичні фігури.
- •2. Тропи.
- •Питання для самоконтролю:
- •1. Памʼять у риторичній діяльності оратора та її види.
- •2. Способи запамʼятовування промови: механічний, логічний, мнемотехнічний.
- •3. Мнемотехніки.
- •Питання для самоконтролю:
- •1. Акція як завершальний етап реалізації риторичної мети.
- •2. Проблема ораторського шоку, його причини та техніка подолання.
- •3. Зовнішній вигляд та манери оратора.
- •4. Паралінгвістичний фонаційний арсенал оратора.
- •4.3 Основні властивості голосу.
- •4.4 Поняття модуляції звучання голосу: мелодійність, гучність, темп, інтонація тощо.
- •5. Різновиди невербальної комунікації
- •6. Аудиторія і оратор. Техніка подолання опору аудиторії.
- •Питання для самоконтролю:
- •Шляхи подолання опору аудиторії Список рекомендованих джерел
- •Конспект лекцій з дисципліни риторика
- •50042, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Курчатова, 13.
4.2 Обґрунтоване неприйняття аргументації.
Будь-яка ретельно підготовлена промова так чи інакше містить посилання на вже досліджені факти, які не завжди збігаються з думкою щодо цього самого оратора. Одним із завдань оратора є переконання, а отже переконати потрібно в правильності саме своєї точки зору. Навіть якщо ці думки явно не виражені, оратор може сформулювати їх, ввести у свою промову й показати їх недосконалість, хибність, застарілість тощо. Тут на допомогу приходить мистецтво розрізняти – критика.
Критика – це обґрунтування неприйнятності певної аргументації.
У логіці більш уживаним щодо подібних процесів є термін «спростування», однак в ораторській діяльності така процедура майже не зустрічається. Справа в тому, що спростування – це обґрунтування логічними засобами (переважно у формі дедуктивних міркувань) хибності тези за допомогою істинних аргументів.
Побудова критики передбачає наявність певної аргументації. Залежно від того, на який структурний компонент буде спрямована критика, розрізняють такі її види:
критика тези;
критика аргументів;
критика форми.
Критика тези – це вид критики, який спрямований на обґрунтування оратором неприйнятності того твердження, що захищалось іншою людиною.
Як правило, для критики тези вибирають:
шлях «зведення до абсурду» або
шлях обґрунтування антитези.
Перший шлях передбачає виведення таких наслідків із тези, які суперечать загальновизнаним положенням або фактам.
Другий шлях передбачає, по суті, побудову оратором аргументації на користь власної тези, коли вона є антитезою до запропонованого іншою людиною положення.
Критика аргументів – це вид критики, який спрямований на обґрунтування оратором неприйнятності тих аргументів, які використовувала інша людина на підтримку своєї тези.
Наприклад, оратор може показати, що неприйнятними є наслідки з наведених аргументів або продемонструвати обгрунтоване заперечення вихідних положень іншої людини.
Критика форми – це вид критики, який спрямований на обґрунтування оратором відсутності звʼязку між аргументами та тезою іншої людини.
Наявність такого звʼязку забезпечується дотриманням тих правил, що встановлені логікою для певних видів міркувань.
Критика тези є найбільш сильним видом критики, адже тільки в такому випадку теза визнається неприйнятною, які б ще аргументи не наводились на її підтримку. Інші види критики (критика аргументів та критика форми) тільки руйнують процес аргументації.
Приклад:
«Чи варто обирати нових, невідомих політиків у парламент? Представники цього блоку вважають, що в цьому їх перевага. Але якщо так міркувати, то нам доведеться наступного року переобрати і цих: адже вони вже не будуть новими політиками. Ніде в світі не міняють парламентарів як рукавички! Обирайте тих, кого знаєте! Борітеся з дилетантизмом!»
У цій рекламній листівці наявна спроба критики тези («У парламент варто обирати нових, невідомих політиків») шляхом «зведення до абсурду». З неї виведено наслідок («Наступного року доведеться переобрати і цих політиків»), який не узгоджується з «загальноприйнятим» досвідом політичної діяльності («Ніде в світі не міняють парламентарів як рукавички!»).