- •Питання до іспиту
- •1.Бухгалтерське забезпечення системи управління вартістю підприємства
- •2.Витратний підхід оцінки вартості підприємства
- •3.Дохідний підхід оцінки вартості підприємства.
- •4. Екологічна звітність в системі екологічного менеджменту
- •Екологічнийоблік в системіекологічного менеджменту
- •Елементи облікової політики в системі ціноутворення підприємства
- •Загальні. Засади розвитку екологічного менеджменту
- •Загальні засади розвитку соціального обліку та його роль в управлінні підприємством.
- •9. Збалансована система показників як інформаційна підтримка стратегічного рівня управління компаніями.
- •III стадія - Оцінка і контроль результатів.
- •Значення звітності в управлінні підприємством.
- •11. Значення облікової інформації для потенційних потреб управління підприємством.
- •12. Значення очікуваних витрат при аналізі та виборі альтернативних варіантів.
- •13. Значення очікуваних витрат при визначенні оптимального використання ресурсів в умовах обмежень.
- •14. Інструментарій бухгалтерського обліку в управлінні підприємством.
- •15. Інтегрована звітності в системі прийняття управлінських рішень.
- •16. Інформаційні потреби користувачів облікової інформації в управлінні підприємством та їх оцінка.
- •17.Історична та справедлива оцінки в формуванні вартості підприємства.
- •18. Методи оцінки вартості підприємства та їх розвиток.
- •19. Методи трансфертного ціноутворення
- •20. Методичні засади формування управлінської звітності.
- •21. Місце бухгалтерського обліку в інформаційній системі підприємства.
- •22. Нормативно-правове забезпечення організації формування обліково-інформаційного забезпечення в прийнятті екологічних рішень.
- •23. Облік екологічних витрат в управлінні підприємством.
- •24. Облік екологічних зобов’язань в управлінні підприємством.
- •25. Облік і контроль соціальнихвитрат в управлінніпідприємством.
- •26. Облікове забезпечення управління ризиками. Класифікація ризиків підприємства для цілей бухгалтерського обліку.
- •27. Основні етапи формування збалансованої системи показників.
- •29.Очікувані витрати:поняття,склад та види
- •30.Періодизація розвитку бухгалтерського обліку як одного із складових управління
- •31. Порядок відображення показників соціального обліку в звітності
- •32. Потреба в оцінці майбутніх витрат при прийнятті управлінських рішень
- •Прийняття управлінських рішень з урахуванням критеріїв релевантності інформації.
- •34. Професійне судження бухгалтера в управлінні підприємством.
- •35. Ризик менеджмент як сучасна система управління ризиками на підприємстві
- •Ринковий підхід оцінки вартості підприємства.
- •Розкриття інформації про вартість підприємства в бухгалтерській звітності.
- •Стратегічне прогнозування в процесі прийняття управлінських рішень та його обліково-інформаційне забезпечення.
- •Сутність та значення трансфертного ціноутворення.
- •Сутність та значення управлінської бухгалтерської звітності.
- •Сутність та значення облікової інформації в управлінні під-вом.
- •Фінансова звітність як компонент інформаційного забезпечення управління підприємством.
- •43. Цінова політика як елемент ринкової стратегії підприємства
- •44. Якісні характеристики облікової інформації.
- •45.Сутність та склад економічної інформації
- •46. Основні характеристики облікової інформації
- •47. Основні споживачі облікової інформації та їх класифікація
- •48. Послідовність опрацювання облікової інформації
- •49. Облікова система: поняття склад та характ-ка. Суть, зміст облікового процесу
- •50. Сутність та поняття інформаційних систем. Класифікація інформаційних систем.
- •51. Структура інформаційних систем. Місце бухгалтерського обліку в інформаційній системі підприємства.
- •52. Принципи управлінської бухгалтерської звітності. Вимоги до управлінської бухгалтерської звітності.
- •53. Методики та техніки підготовки управлінської бухгалтерської звітності. Критерії оцінки ефективності управлінської бухгалтерської звітності.
- •54.Сутність обліково-аналітичногозабезпечення. Основністадіїформування обл.-аналіт. Забезпечення.
- •55. Проблемизапровадження зсп на підприємствах
Загальні. Засади розвитку екологічного менеджменту
Термін «екологічний менеджмент» розглядається переважно в таких значеннях:
як діяльність громадських екологічних організацій;
як система управління окремим природним комплексом, що підлягає особливій охороні;
як частина загальної системи управління, яка включає організаційну структуру, діяльність з планування, обов'язки, відповідальність, досвід, методи, методики, процеси і ресурси для формування, здійснення, аналізу та актуалізації екологічної політики конкретної організації.
Екологічний менеджмент – це управління екологічними характеристиками конкретних суб’єктів екологічно небезпечної діяльності, джерел екологічної небезпеки або окремих природних комплексів.
сукупність принципів, форм, функцій, методів, прийомів i засобів управління виробничою діяльністю i персоналом організації з метою досягнення високої еколого-економічної ефективності виробництва.
За об’єктами екологічний менеджмент поділяється на:
екологічний менеджмент суб’єктів екологічно небезпечної діяльності (наприклад: підприємств);
екологічний менеджмент джерел екологічної небезпеки (наприклад: сховищ радіоактивних відходів);
екологічний менеджмент окремих природних комплексів (наприклад: річки Дніпро).
Будова екологічного менеджменту включає такі первинні або першоелементи
суб’єкт екологічного менеджменту – особа чи організація, яка здійснює екологічне управління об’єктом екологічного менеджменту;
2) об’єкт екологічного менеджменту – суб’єкт екологічно небезпечної діяльності, джерело екологічної небезпеки або природний комплекс, щодо екологічних характеристик яких здійснюється екологічний менеджмент;
3) зміст екологічного менеджменту – сукупність управлінських заходів, за допомогою яких суб’єкт впливає на об’єкт екологічного менеджменту (планування, облік, аудит, інформування, фінансування тощо);
4) ідеальний стан об’єкта екологічного менеджменту – результат, якого прагне досягти суб’єкт екологічного менеджменту через заходи управлінського впливу на об’єкт екологічного менеджменту.
Головними інструментами екологічного менеджменту є стандартизація, страхування, моніторинг, аудит, сертифікація, експертиза. Згідно із даними, на Заході поширені переважно п'ять інструментів, що є основою внутрішньофірмової системи екологічного менеджменту: екологічні баланси, облік, контролинг, тотальне керування якістю навколишнього середовища та аудит.
Екологічний менеджмент основується на таких принципах: екологічна свідомість; екологічне мотивування діяльності; розв’язання нагальних екологічних проблем та попередження появи нових, цілеспрямованість, стратегічність і послідовність в екологічній діяльності тощо. Екологічний менеджмент здійснюється шляхом реалізації певних функцій, які відповідають функціям менеджменту загалом, однак мають і свою специфіку.
До основних функцій екологічного менеджменту належать
обгрунтування екологічної політики та зобов'язань;
планування екологічної діяльності;
організація внутрішньої та зовнішньої екологічної діяльності;
управління персоналом;
управління впливом на довкілля та використання pecypciв;
внутрішній екологічний моніторинг i екологічний контроль;
аналіз i оцінювання результатів екологічної діяльності;
перегляд та вдосконалення екологічного менеджменту.
Нaбip основних елементівСЕМ
1. Екологічна політика, яка здебільшого оформляється у вигляді Декларації (заяви) про екологічну політику i відображає безумовний намір вищого керівництва організації реалізувати сучасний підхід до екоменеджменту. У Декларації повинні бути визначені найзагальніші цілі, які встановило для себе підприємство.
2. План або програма дій з охорони довкілля, що містить опис заходів, які підприємствозбирається здійснити у поточному році (у наступні роки). Зазначений план або программа фактично “перекладає” екологічну пoлiтикy підприємства мовою цілей i завдань, визначає дії, необхідні для їх досягнення, встановлює відповідальність конкретних працівників підприємства та передбачає надання необхідних для реалізації програми (плану) людських i фінансових ресурсів.
3. Організаційна структура фіксує розподіл функцій, делегування повноважень i відповідальності за тi чи інші дії. Якщо йдеться про підприємства, які мають по декілька територій або сфер ділової активності, то здебільшого розглядають організаційну структуру як усього підприємства, так i його окремих підрозділів.
4. Інтеграція питань екологічного менеджменту в yci аспекти щоденної діяльності підприємства передбачає процедури “вбудови” природоохоронних заходів у iнші складові діяльності підприємства, де повинні розроблятись спеціальні екологічні процедури, які зазвичай детально розглядають у спеціальних інструкціях, що фіксують порядок виконання заходів та дій, необхідних для реалізації плану (програми) дій з охорони довкілля.
5. Коригуючі й превентивні дії спрямовані на ліквідацію фактичних або можливих відхилень від встановлених цілей, завдань, критеріїв i нормативів.
6. Аудити СЕМ для перевірки адекватності й ефективностіїї впровадження i функціонування.
7. Аналізування СЕМ вищим керівництвом, що є формальною оцінкою вищим керівництвом підприємства стану i адекватності СЕМ стосовно обставин, які змінюються.
8. Внутрішнє розповсюдження інформації та навчання для усвідомлення персоналом, чому i як необхідно виконувати свої функції, пов'язані з охороною довкілля, у контексті їx щоденних службових обов'язків.
9. Зовнішня інформаційна взаємодія i взаємовідносини з населенням прилеглої до підприємства території, щоб інформувати зовнішні зацікавлені сторони про екологічні цілі й результативність природоохоронної діяльності підприємства.
Основні задачі екологічного менеджменту
1) Під час обґрунтування екологічної політики:
– мотивація керівництва підприємства до організації діяльності в області екоменеджменту;
– розроблення робочого варіанта екологічної політики;
– інформування персоналу, зацікавлених осіб та сторін про розробку екологічної політики.
2) Під час планування екологічної діяльності:
– встановлення пріоритетних екологічних аспектів діяльності підприємства;
– залучення зацікавлених осіб та сторін до планування екологічної діяльності підприємства;
– розроблення та узгодження екологічних цілей і задач;
– визначення критеріїв та показників оцінювання результатів досягнення поставлених екологічних цілей та задач.
3) Під час організації екологічної діяльності:
– визначення та призначення осіб, які уповноважені здійснювати методичне керівництво діяльністю;
– побудова структури систем екоменеджменту (суб’єкти, об’єкти, комунікації);
– розроблення процедур прийняття рішень у галузі екоменеджменту;
– забезпечення діяльності в галузі екоменеджменту необхідними ресурсами.
4) Під час управління персоналом:
– мотивація персоналу до діяльності в галузі екоменеджменту;
– забезпечення додаткової професійної підготовки спеціалістів, які відповідають за діяльність підприємства в галузі екоменеджменту.
5) Під час аналізу, оцінювання результатів екологічної діяльності:
– здійснення періодичних аудитів системи екологічного менеджменту;
– розроблення відповідної звітності та рекомендацій;
– коригування екологічної політики на основі результатів аналізу;
– коригування екологічних цілей та задач підприємства;
– вдосконалення організації та практичної реалізації екологічної діяльності.
