52. Принципи управлінської бухгалтерської звітності. Вимоги до управлінської бухгалтерської звітності.

Загальне визнання принципів формування управлінської звітності залежить від того, наскільки вони відповідають трьом критеріям: доцільності, об’єктивності та здійсненності.

Принципи управлінської звітності доцільно розглядати за трьома групами:

принципи першої групи хар-ють вимоги до якості економічної інформації, як базової основи звітності (або концептуальні передумови формування звітності);

другої групи хар-ють вихідні (базові) положення формування (побудови) бухг управлінської звітності (або базова концепція);

принципи третьої групи хар-ють правила і умови побудови (зміст, структура, форма, елементи) економічної інформації у звітності (або звітний концепт).

Основні принципи управлінської звітності:

принципи, що визначають теоретичну основу управл звітності: системності, науковості, обліку тимчасової вартості грошей, обачності (обережності, консерватизму), обліку за методом нарахування, принцип взаємної доповненості суміжних наук;

принципи, що визначають склад і структуру управл звітності: корисності, якісної суттєвості, достатності, стислості, адресності, індивідуальності, раціональності, зрозумілості, наочності та аналітичності, технологічності, єдності і формального розмежування облікових і розрахункових показників, ув’язки показників;

принципи, що визначають порядок складання управл звітності: достовірності, незалежності, принцип послідовного застосування облік політики, обов'язкової автоматизації процесу складання управл звітності та обробки її інформації, інтегрованої інформац бази, використання професійного судження, конфіденційності, оперативності;

принципи, що забезпечують ефект використання інформац технологій: інтерактивності, ієрархічного представлення інформації; відкритості (розвитку) та принципи інформаційного моделювання – інформаційної достатності, здійсненності моделі та прогнозів на її основі, множинності моделей, агрегування, параметризації;

принципи, що зумовлені необхідністю застосування профес судження: обґрунтованості, послідовності, однозначності, можливості технічної реалізації;

принципи, що втрачають свою роль в умовах використання систем підтримки прийняття рішень: існування рівноваги (бухгї рівності); кількісної оцінки; пріоритету економічного змісту над юридичною формою; документальності; єдиного грошового вимірника; періодичності.

Додаткові принципи: проблемність (націленість на рішення) та мотивація (ініціативність); вибіркова (селективна) аналітичність, подрібнення (диференціація) одиниць обліку; кількісний вимір (негрошова оцінка), динамічність (відображення оборотів за рахунками), єдність показників реальних і абстрактних, комунікація вертикальна й горизонтальна, заданість параметрів показників, достатня кількість абстрактних показників, ранжирування показників, персоніфікація (закріплення відповідальних).

До принципів, що визначають склад і структуру управл звітності слід віднести:

- принцип корисності. Інформація у звітності повинна відображ лише та, що є корисним при прийнятті управл рішень. Кожен менеджер визначає межі такої інформації, виходячи з власних інформац потреб, тому на кожному п-ві склад звітності і склад показників звітності буде різним;

- принцип якісної суттєвості – при розробці структури управл звітності необхідно таким чином підходити до визначення складу показників, щоб представлена ​​у звітності інформація була достатньою для розуміння суті та динаміки описуваних екон процесів;

- принцип достатності – інформація, що приводиться в звітності, має бути достатньо для прийняття управл рішень користувачами. Водночас, інформація не повинна бути надмірною. У звітності повинна наводитися інформація, на підставі якої користувач інформації може приймати управл рішення без проведення додатк розрахункових чи інших аналіт процедур;

- принцип ув’язки показників передбачає, що кожна форма управл звітності має вихідний та кінцевий показники, які пов'язані між собою економ логікою побудови елементів звітності;

- принцип стислості передбачає, що зайва інформація не повинна наводитися у формах упр звітності лише на підставі думки про те, що вона коли-небудь може виявитися затребуваною при прийнятті упр рішень;

- принцип адресності – інформація представляється менеджерам різного рівня, тому з метою реалізації даного принципу повинні бути сформовані регламенти, що визначають склад і структуру кожної з форм звітності, представленої конкретному користувачеві.

Принцип індивідуальності передбачає представлення управл інформації в довільній формі, так як обов’язково регламентованих форм управлінських звітів не існує.

Вимоги:

• достатність - звітні дані не повинні містити зайвої інформації, але бути достатньо повними; це здатність підтримки всіх функцій об'єкта;

• зрозумілість і універсальність - прийнятним є використання розроблених галузевих класифікацій для опису фактів, що дозволить обмінюватися звітними даними між підприємствами (наприклад, обсяги поставок, розрахунки і т.д.)

• сумісність з іншими інформац підсистемами - максимальна сумісність із створеними раніше і використовуваними фінанс та податк звітами, що взаємодіють з системою управління (проте така сумісність не повинна обмежувати інформац ємність системи управлї звітності);

• уніфікованість - форми управл звітів відповідають внутрішнім вимогам користувачів або вимогам уніфікованої системи управл звітів для вищестоящих організацій;

• технологічна універсальність - структура упр звітів та їх екранних форм відповідає характеристикам робочих місць кінцевих користувачів;

• захищеність, інформаційна безпека - передбачені засоби контролю за цілісністю управл звітів, їх захисту від несанкціонованого доступу.

Крім цього, можна виділити такі вимоги:

• своєчасність - інформація повинна бути представлена до того часу, коли в ній виникає необхідність;

• доцільність - інформація повинна враховувати особливості мети управління, для якої вона призначена;

• адресність - звітні показники необхідно довести до відповідального користувача, дотримуючись принципу конфіденційності;

• об'єктивність - слід виключити можливість упередженості, суб'єктивності інформації для управління, помилок у її формуванні;

• порівнянність - звітні дані та показники повинні бути порівнянні в часі і по підрозділах підприємства;

• економічність - витрати на отримання управлінської звітності не повинні бути більше ефекту від її використання.

Головними вимогами до формату та змісту управлінської звітності є доступність для сприйняття, ступінь деталізації інформації, порядок оформлення звітів, необхідність їх стандартизації. Звіт повинен бути досить простим, зрозумілим, лаконічним, не допускає неоднозначного тлумачення.