37. Сутність та значення трансфертного ціноутворення.

Трансфертне ціноутворення – сукупність екон. відносин, які виникають у процесі визначення транс­фертної ціни на будь-який об'єкт торгівлі (товари, послуги або фактори ви­робництва) між пов'язаними компаніями або структурними підрозділами однієї компанії, якщо об'єкт торгівлі перетинає митний кордон.

Трансфертне ціноутворення – система визначення звичайної ціни товарів та/або результатів робіт (послуг) в операціях, визнаних відповідно до стат­ті 39 ПКУ контрольованими.

Принципи трансфертного ціноутворення:

• принцип «витягнутої руки»;

• у рамках трансфертного ціноутворення контролюється повнота сплати ПДВ і податку на прибуток;

• ціна вважається звичайною, якщо податковий орган не довів інше або якщо використана погоджена ціна;

• платник податків має право самостійно провести коригування податкових зобов’язань та сплачених сум податку в податковій Декларації або шляхом подання уточнених розрахунків.

Правило витягнутої руки (arm’s lenth principle) сформульоване в Керівництві ОЕСР – це принцип оподаткування взаємозалежних компаній, відповідно до якого розрахунок податкових зобов’язань робиться виходячи з ринкових цін по угодах, між взаємозалежними платниками податків, начебто компанії були незалежні (знаходилися «на піонерській відстані», тобто не ближче ніж «на відстані витягнутої руки»). Цей принцип прийнятий як спосіб захисту держави в отриманні податків

Трансферна ціна - ціна, що застосовується при обміні товарами в рамках транснаціональних корпорацій, спільних підприємств, між їхніми підрозділами в різних країнах. Трансферна ціна зазвичай не надається широкому розголосу.

Трансферне ціноутворення виникає, коли продукція одного підприємства, що входить до холдингу, споживається іншим підприємством холдингу, і в першу чергу характерно для вертикально інтегрованих холдингових структур.

Трансферне ціноутворення має бути спрямоване на вирішення наступних завдань:

1. надавати інф. керівникам під-ств для прийняття обгрунтованих екон. рішень;

2. забезпечувати узгодженість цілей підприємств і групи в цілому;

3. надавати підприємствам автономність у прийнятті рішень;

4. проводити справедливу оцінку діяльності підприємств;

5. цілеспрямовано перерозподіляти частину прибутку між підприємствами;

6. служити цілям податкової оптимізації.

Система трансфертного ціноутворення має забезпечити можливість функціонування господарюючого суб’єкта як єдиного цілого у відповідності до корпоративних інтересів, це особливо важливо для підприємств і організацій споживчої кооперації.

В сучасних економічних умовах розвитку питання трансфертного ціноутворення є досить актуальними, оскільки сприяють підвищенню рівня ефективного функціонування усієї системи управління господарюючого суб’єкта.

Для контролю за трансфертним ціноутворенням встановлено 5 методів із наступною пріоритетністю їх застосування:

•порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);ціни перепродажу;витрати плюс; чистого прибутку; розподілення прибутку

Метод	Характеристика
Метод порівняльної неконтрольованої ціни (метод ПНЦ)	полягає у порівнянні ціни товарів (робіт, послуг), застосованої під час контрольованої операції, з діапазоном ринкової ціни реалізації (придбавання) на ідентичні (а за їх відсутності – однорідні) товари (роботи, послуги) у співставних операціях, визначеного у встановленому порядку.
Метод ціни перепродажу	полягає у визначенні відповідності ціни товарів контрольованої операції ринковій ціні, який полягає у зіставленні валової рентабельності сторони контрольованої операції, отриманої при подальшій реалізації (перепродажу) товарів, що були придбані в контрольованій операції, з ринковим діапазоном валової рентабельності.
Метод «витрати плюс»	полягає у визначенні відповідності ціни товарів (робіт, послуг) контрольованої операції ринковій ціні, який полягає у зіставленні валової рентабельності витрат особи (продавця), яка є стороною контрол. операції з ринковим діапазоном валової рентабельності витрат у зіставних операціях.
Метод чистого прибутку	полягає у порівнянні чистого прибутку на основі відповідної бази (витрати, продаж, активи), що отримує платник податку у контрольованій операції, з чистим прибутком на основі тієї ж бази у співставній неконтрольованій операції.
Метод розподілення прибутку	складається з виділення кожному пов’язаному підприємству, що бере участь у контрольованій операції, частини загального прибутку (або збитку), отриманого від такої операції, яку б непов’язане підприємство отримало від участі у співставній неконтрольованій операції.