36. Ринковий підхід оцінки вартості підприємства.

Ринковий (порівняльний) підхід дозволяє визначити вартість підприємств (бізнесу) або акцій виходячи з реальних ринкових цін на майно або акції таких підприємств. Його можна використовувати для визначення ринкової вартості в тому випадку, коли існує ринок капіталів або бізнесу, подібних до оцінюваного об'єкту. Підхід спирається, в першу чергу, на порівняння з іншими аналогічними підприємствами (бізнесами). Основна перевага порівняльного підходу - визначення ціни ринком.

Ринковий підхід (market appoach) – загальний спосіб визначення вартості підприємства і/або його власного капіталу, в рамках якого використовується один або більше методів, що засновані на порівнянні даного підприємства з аналогічними вже проданими капіталовкладеннями.

Ринковий підхід до оцінки вартості підприємства може застосовуватись як для прибуткових, так і для неприбуткових підприємств. При цьому визначальним фактором для оцінки за цим підходом є наявність підприємств, аналогічних до досліджуваного. Також більш ефективним цей підхід буде для новостворених підприємств, що займаються наданням послуг чи виконанням робіт, що не є унікальними в певному ринковому сегменті.

При ринковий (порівняльний) підхід використовуються методи ринку капіталу, операцій, галузевих коефіцієнтів (метод ринкового мультиплікатора).

Метод ринку капіталу орієнтований на оцінку підприємства, як діючого, яке і далі передбачає функціонувати. Він базується на цінах фондового ринку, але ціна акцій буде залежати від величини пакету: в контрольному пакеті ціна акцій вище (премія за контроль), а її величину визначити складно.

Метод угод застосовний для випадку, коли інвестор має намір закрити підприємство або істотно скоротити об'єм його випуску. Цей метод спирається на прецедент, тобто випадки продажу аналогічних підприємств, коли є інформація про вартість угоди.

Метод галузевих коефіцієнтів (метод ринкового мультиплікатора) орієнтований на оцінку підприємства, як діючого, яке і далі передбачає функціонувати.

37. Розкриття інформації про вартість підприємства в бухгалтерській звітності.

Існуюча система обліку в недостатній мірі забезпечує зростаючі потреби користувачів облікової інформації про вартість підприємства.

Це зумовлено передусім як дією об’єктивних чинників (особливостями історичного формування системи обліку, орієнтованої на забезпечення збереження майна підприємства, а не його вартості; орієнтацією оціночного інструментарію, що повинен забезпечувати надійність результатів вимірювання, а не прогнозну здатність), так і суб’єктивних (нездатністю регуляторів системи обліку побудувати адекватну потребам користувачів модель бухгалтерського обліку).

Крім цього необхідно враховувати, що господарська діяльність підприємства поступово змінюється, з’являються нові фактори які не є об’єктами оцінки в бухгалтерському обліку, або враховуються в ньому лише частково.

До факторів, що впливають на вартість бізнесу, проте лише частково охоплюються системою обліку можна віднести також і соціальні та екологічні показники діяльності підприємства значення яких поступово зростає особливо зважаючи на розвиток так званої «ускладненої» системи обліку.

Важливим інформаційним джерелом для прийняття інвестиційних рішень є фінансова звітність підприємства.

Показники вартості під-ва, відображені у фін. звітності, відображають наслідки рішень, що приймались власниками та керівництвом під-ва протягом звітного року.

Враховуючи недостатність інформації щодо вартості підприємства, діюча система фінансової звітності потребує її розширення і доповнення даними щодо проведених коригувань вартості активів та зобов’язань, використаних методів оцінки їх справедливої вартості, одержаного приросту ринкової вартості підприємства за рахунок впливу позабалансових факторів, рівня потенційної прибутковості діяльності, видів та ступеня впливу ризиків на бізнес-процеси.

Для належного відоб. показників вартості під-ва у фін. звітності необхідно:

• привести ретроспективну фін. документацію до порівнянного вигляду, з урахуванням інфляційних змін цін при складанні прогнозів грошових потоків, ставок дисконтування тощо;

• нормалізувати звітність з метою визначення доходів і витрат, типових для бізнесу, що оцінюється;

• визначити поточний фінансовий стан суб’єкта господарювання;

– виявити тенденції у розвитку бізнесу на основі ретроспективної інформації, поточного стану та прогнозу на майбутнє.

Обов’язковою умовою розвитку системи звітування вітчизняних підприємств в напрямі забезпечення інвестиційних потреб є зміна концепції оцінювання. Зокрема, діюча практика оцінки активів та зобов’язань свідчить про переважне використання історичних оцінок в обліку та звітності. Разом з тим, визначення вартості підприємства передбачає використання справедливих оцінок для балансових та позабалансових показників вартості.

Табл. Проблеми відоб. показників вартості під-ва діючою системою фін. звітності

Проблема	Виокремлені недоліки
Низька релевантність інформації	Фін. звітність під-ва не враховує ризиків щодо недостовірності визначення показн. внаслідок об’єктивних та суб’єктивних обставин (конкурентні загрози)
	Відображення в бухгалтерському обліку норм права, а не реальних економічних процесів не забезпечує реалізацію мети фінансової звітності
	Елементи моделі бізнесу, які дійсно створюють додану вартість в сучасних умовах, зазвичай такими не є в бухг. розумінні. Вони не можуть бути оцінені достовірно з позиції бух. обліку (вартість бренду компанії), або не вважаються активами згідно стандартів бух. обліку (вартість персоналу, вартість сукупності постійних лояльних клієнтів компанії). Такі елементи в балансі не відображ.
	Баланс не відображає всіх цінностей компанії, що їй належать на правах власності, наприклад, кадровий склад та рівень кваліфікації персоналу, партнерські зв’язки, “гудвіл” Не завжди під-тва формують резерв сумнівних боргів по ДТ заборгованості. Це викривляє інформацію про її реальний стан та можливі ризики неповернення боргів, що, в свою чергу, завищує валюту балансу
	під-ва не формують резерви під забезпечення виплат відпусток, гарант. зобов’язань, що занижує вартість зобов’язань, а відтак завищує вартість чистих активів підприємства Звітність може містити одночасно непритаманні для підприємства, що оцінюється, доходи і витрати. В балансі відображаються деякі активи повністю амортизовані, але термін використання яких ще не закінчився
Ретроспективність інформації
	Дані балансу відображають стан справ у минулому, так як на його складання витрачено деякий час, а отже його дані застарівають і не дають уявлення про стан справ на цей момент
	Фінансова звітність містить лише ретроспективну інформацію
Невідповідність балансової вартості ринковій	У фін. звітності під-ва не відображаються об’єкти обліку за справедливою вартістю, оскільки історична оцінка активів за фактичними витратами відображає процеси минулого періоду і спрямована в основному на визначення фін. результатів здійснених господарських операцій
	У балансі здійснено акцент на історичну вартість активів, в той час як ринкова вартість може суттєво від неї відрізнятись. Активи балансу, згруповані залежно від рівня ліквідності, насправді згруповані залежно від рівня невідповідності ринкової вартості активу та його вартості в бухгалтерському баланс
	Вартість компанії, відображена в балансі, зазвичай не відповідає ринковій, баланс не відображає всіх цінностей підприємства, що належать йому на правах власності. До балансового звіту не включаються такі нематеріальні активи як товарні знаки, емблеми, якими володіє підприємство, і які можуть виявитися найбільш істотними активами. Через “приховані резерви”, що створюють різницю між реальною та балансовою вартістю цих видів активів, при оцінці під-ва за чистою балансовою вартістю можуть виникнути проблеми, пов’язані з оцінкою основних засобів за балансом.
	Вартість активів, відображена в балансі, рідко відповідає їх ринковій вартості
Неадекватне відображення стану діяльності	Баланс є відображенням стану під-ва на певний момент часу. Реальний стан діяльності між датами складання балансу може кардинально відрізнятись від наведеного в балансі
	Недосконале податкове законодавство спонукає підприємців приховувати реальний стан справ, занижувати базу оподаткування з метою зменшення податку на прибуток
	Неотримання справжньої, істинної картини про підприємство, внаслідок викривленої інформації за багатьма показниками
	Звітність може не відображати реального стану діяльності через ведення подвійної бухгалтерії
	Традиційні баланси – це набір статей різних типів, суми яких обчислені за різними принципами, внаслідок чого отримуються цифри з таким же невизначеним змістовим наповненням: сума різного майна, придбаного за цінами різних років, не відображає ні грошової оцінки поточної вартості підприємства, ані його ліквідаційної оцінки
Можливість маніпуляції обліковими даними	Бухгалтери і фінансисти можуть, не порушуючи стандарти бухгалтерського обліку, видозмінювати показники балансу, розрахувавшись з основними кредиторами до дати складання балансу і знову утворювати кредиторську заборгованість після неї
	Звітність може містити помилки бухгалтера

Відповідно, діюча система фін. звітності характеризується фрагментарним відображенням усіх активів та зобов’язань, що формуються вартість підприємства, у складі балансових статей, невідповідністю ринкової вартості активів та зобов’язань їх балансовій вартості, наявністю викривленої інформації внаслідок навмисних або ненавмисних помилок бухгалтерів та неефективної облікової політики.

При цьому незалежна аудиторська перевірка не вирішує зазначених проблем, оскільки фінансова звітність може бути достовірною та відповідати вимогам бухгалтерських стандартів, проте не відображати істинного фін. стану під-тва та його реальної вартості.

В працях дослідників наголошується на доцільності використання таких способів коригування фінансової звітності підприємства для потреб формування його вартості

№	Назва методу	Мета коригування	Порядок здійснення коригування
	Інфляційне коригування	1. Приведення ретроспективної інформації за минулі періоди до порівнянного вигляду 2. Облік інфляційної зміни цін при складанні прогнозів грошових потоків і ставок дисконтування	Переоцінка всіх статей балансу відповідно до зміни курсу гривні відносно більш стабільної валюти, наприклад долара або євро
			Переоцінка статей активу і пасиву балансу за коливанням рівнів товарних цін. Можна орієнтуватися як на товарну масу в цілому, так і на кожен конкретний товар або товарну групу. Є достатньо точним способом інфляційного коригування
			Базується на обліку зміни заг. рівня цін: статті фін. звітів розраховуються в гр.одиницях однакової купівельної спроможності (в грн. базового або пот. періоду на звітну дату), для перерахунку використовується індекс динаміки валового нац. продукту або індекс споживчих або оптових цін
2	Нормалізація бухгалтерської звітності	Визначення доходів і витрат, характ. для норм.функціонуючого бізнесу, тобто виявлення такого грош. потоку, який забезпечує норм.функціонування під-ва із заданим рівнем відтворенн.	Коригування звітності на основі визначення доходів і витрат, характерних для нормально діючого бізнесу. Нормалізація фінансової документації проводиться за такими напрямами: а) коригування разових, нетипових та неопераційних доходів і витрат; б) коригування методу обліку операцій (наприклад, облік запасів) або методу нарахування амортизації; в) коригування даних бухгалтерської звітності з метою визначення ринкової вартості активів
3	Трансформація бухгалтерської звітності	Отримання стандартизованих даних, що відобр. реальний ринк.та економ. стан підп-ва	Коригування рахунків для приведення до єдиних стандартів бухгалтерського обліку

Наведені методи можуть використовуватися в процесах формування вартості підприємства як відокремлено, так і в їх комплексному поєднанні

Інтегрований підхід може застосовуватися в процесах визначення вартості підприємства в нестабільних економічних умовах. Для оцінки різних видів активів та зобов’язань використовуються різні методи оцінювання, що визначаються видами таких об’єктів та базуються на коригуванні вартості залежно від впливу генеруючих та руйнуючих факторів.

Зокрема, для необоротних активів за основу може прийматися їх балансова вартість, яка підлягає коефіцієнтному коригуванню, для оборотних матеріальних активів може розраховуватися їх середньоринкова вартість. Вартість ДТ заборгованості та зобов’язань підлягає коригуванню за методом дисконтування грошових потоків. Коригуючі коефіцієнти відображають коливання та відхилення вартості активів та зобов’язань підприємства в результаті впливу факторів вартості.

Застосування коригуючих коефіцієнтів дозволяє запобігти завищенню вартості активів під-ва, відображати необхідні зміни у фін. звітності на основі обґрунтованої оцінки активів та зобов’язань та виключає можливість маніпулювання інформацією, що надається користувачам фін. звітності.

Інтегрований підхід до формування вартості підприємства забезпечує оцінку всіх без винятку об’єктів бухгалтерського спостереження.

Реалізація на практиці цього підходу дозволяє визначити вартість об’єктів, які не мають матеріальної форми (позабалансові, небалансові), але суттєво впливають на генерування вартості підприємства. Зокрема, інтегрований підхід дозволяє усунути існуючу на сьогодні проблему надання інформації про інтелектуальний капітал, забезпечує формування релевантної інформації для потреб управління та інвестування, яка достовірно відображає стан діяльності під-ва, відповідає завданням оцінки та враховує комплексний вплив факторів на функціонування суб’єкта господарювання.

Метою аналізу поточної та ретроспективної фінансової звітності є визначення реального фінансового стану підприємства на дату оцінки, дійсної величини чистого прибутку, облік факторів несистематичного (зокрема, фінансового) ризику, характерного для оцінюваного бізнесу, та оцінка ринкової вартості матеріальних і нематеріальних активів.

Така інформація не знаходить відображення у затверджених формах фінансової звітності підприємства. Відповідно уточнення потребує зміст Приміток до фінансових звітів (текстових).

Згідно нормативних вимог порядок подання інформації в текстових примітках, що сприяє зіставності та розумінню звітності користувачами, є наступним:

1) інформація про відповідність стандартам бухгалтерського обліку;

2) відомості про використану основу оцінки та облікову політику;

3) додаткові відомості про інформацію, що подається у формах фінансової звітності відповідно до порядку, в якому представлена кожна стаття і форма звітності;

4) інша інформація, включаючи умовні вимоги та умовні зобов’язання, зобов’язання, прийняті відповідно до укладених угод, та інші відомості фінансового і нефінансового характеру.

У випадку нагальної потреби у розкритті додаткової інформації для зацікавлених користувачів текстові примітки можуть формуватися як доповнення до проміжної фінансової звітності (квартальної, піврічної тощо).

Для уникнення асиметричності інформації до Приміток до фінансових звітів (текстових) слід включати інформацію про вартість активів та зобов’язань підприємства, фактори, що генерують або руйнують таку вартість, методи оцінки, що були використані для коригування вартості.