24. Облік екологічних зобов’язань в управлінні підприємством.

Поняття «екологічні зобов’язання» для України нове. Дотепер на міжнародному і національному рівнях не розроблені та не рекомендовані стандарти бухгалтерського обліку, в яких включено поняття «екологічні зобов’язання».

Екологічні зобов’язання – це як наслідок екологічного характеру, обумовлений взаємодією підприємств із навколишнім середовищем, що може здійснити суттєвий вплив на фінансовий стан.

Згідно з П(С)БО 11 «Зобов’язання», зобов’язання визнаються, коли їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення, трактування ж поняття «екологічні зобов’язання» зовсім відсутнє. Доцільно доповнити П(С)БО 11 абзацом про екологічні зобов’язання, їх визнання та відображення.

Екологічні зобов’язання можуть виникати в результаті:

• здійснення основної діяльності (плата за використання природних ресурсів);

• недотримання норм екологічного законодавства, які тягнуть за собою компенсацію завданої шкоди, виплату штрафів тощо;

• добровільних дій підприємства щодо усунення негативних впливів на навколишнє природне середовище виходячи з міркувань піклування про свою репутацію.

Екологічні зобов’язання можуть бути двох видів: умовні і реальні.

Умовні формуються на підставі того, що підприємство в майбутньому буде змушене здійснювати природоохоронні заходи через забруднення, здійснене сьогодні. Такі зобов’язання важко піддаються підрахунку у зв’язку з:

• труднощами встановлення джерел викидів або скидів і вжиття заходів для виправлення ситуації;

• технологічними невизначеностями, що ускладнюють визначення рівня забруднення та рівня витрат, пов’язаних із проведенням заходів для виправлення ситуації;

• відсутності порядку розподілу витрат між забруднювачами;

• неналагодженим екологічним законодавством.

Отже, відображення в системі бухгалтерського обліку умовних екологічних зобов’язань неможливе.

Реальні екологічні зобов’язання можуть бути відображені в системі бухгалтерського обліку суб’єкта господарювання у розрізах аналітики до рахунків 64 “Розрахунки за податками і платежами”, 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” та 68 “Розрахунки за іншими операціями” .

Облік поточних екологічних зобов’язань потрібно вести на рахунках 6 класу, а довгострокові екологічні зобов’язання потрібно обліковувати на рахунках 5 класу.

25. Облік і контроль соціальнихвитрат в управлінніпідприємством.

Соціальні витрати підприємства це вибуття різних видів економічних ресурсів відповідно до законодавчих, соціально-економічних і морально-психологічних гарантій і спрямованих на задоволення соціальних потреб фізичних чи юридичних осіб.

Для оцінювання ефективності реалізації соціальної відповідальності бізнесу необхідно визначити показники, за якими може здійснюватися моніторинг і контроль соціального захисту працівників та сприяння соціальному національному розвитку загалом. У міжнародні практиці існує кілька основних груп таких показників: група показників соціальної відповідальності перед працівниками; група показників щодо збереження навколишнього середовища; група показників поводження компанії на ринку; група показників залучення до життя громадськості

Сьогодні соціальна відповідальність бізнесу(СВБ) в Україні є добровільною діяльністю компаній приватного і державного секторів, спрямованою на дотримання високих стандартів операційної діяльності, соціальних стандартів та якості роботи з персоналом, мінімізацію шкідливого впливу на навколишнє середовище.

Така “добровільність” зумовлена можливістю не оприлюднювати показники соціального забезпечення трудових ресурсів у формах звітності.

Відповідно, підконтрольність соціального аспекту господарської діяльності, на жаль, не регламентується державою на належному рівні .

Практична реалізація заходів соціального забезпечення на підприємстві передбачає виконання показників (умов, заходів) соціального пакета (СП) – сукупності усіх соціальних пільг, гарантій та виплат, що надаються чи мають надаватись працівникам, та містить комплекс зобов’язань, які бере на себе роботодавець щодо трудового колективу.

В умовах існуючої системи бухгалтерського аналітичного обліку соціальні витрати досить важко виділити і відокремити від інших витрат, а це суттєво знижує можливості управління ними та контролю за їх здійсненням, особливо по відношенню до витрат, що фінансуються за рахунок прибутку.

Аналіз основних підходів до розуміння соціальних витрат підприємства дозволив запропонувати їх визначення як вибуття різних видів економічних ресурсів відповідно до законодавчих, соціально-економічних і морально-психологічних гарантій і спрямованих на задоволення соціальних потреб фізичних чи юридичних осіб.

Витрати соціального характеру в межах норм обліковуються відповідно до П(С)БО “Витрати” на рахунках операційних витрат. Не зовсім врегульовано питання обліку понаднормативних витрат (показників мотиваційної частинисоц. пакет далі СП).

Особливостями методики обліку соціальних витрат є:

1. Документування: затверджена на підприємстві внутрішня звітність за виконаннями показників, передбачених соціальним пакетом підприємства, враховуючи цільовий характер фінансування таких витрат, містить перелік осіб з правом підпису документів за відповідними операціями.

2. Інвентаризація використання створеного на підприємстві “Фонду соціальних виплат” повинна здійснюватися (крім визначених в загальному порядку випадків) на кінець звітного періоду, в якому відбулось інтенсивне списання коштів за рахунок Фонду.

3. Оцінку потреби в соціальній підтримці доцільно ґрунтовно документувати для підтвердження статей витрат як за базовим, так і за компенсаційним СП, враховуючи при цьому відкритість та колегіальність рішень.

4. Використання синтетичних та аналітичних рахунків до рахунків соціальних витрат передбачає виокремлення обліку соціальних витрат за статтями і місцями виникнення (суб’єктами, одержувачами тощо).

5. Щодо калькулювання, то елементи соціальних витрат ідентифікують загальний розмір соціальної підтримки працівника підприємства з метою контролю за повнотою, адресністю, відповідністю до реальних потреб працівника та можливостей суб’єкта (особливо в частині мотиваційного СП).

6. Узагальнення даних бухгалтерського обліку у формах звітності підприємств передбачає ведення внутрішньої звітності за виконанням показників соціального пакету.

Залежно від мети соціального обліку його можна розглядати як бухгалтерський облік соціальних витрат (із введенням відповідних аналітичних субрахунків) та управлінський облік реалізації соціальних програм.

Доцільним, на наш погляд, є ведення суб’єктом управлінського обліку за Центрів відповідальності далі ЦВ “Соціальні затрати”, що уможливить оперативно отримувати інформацію про виконання керівництвом підприємства своїх соціальних програм.

Об’єкти управлінського обліку в рамках зазначених ЦВ – господарські операції, які ідентифікують надання працівнику виплат в рамках соціального пакета. Відтак, першочергово субрахунки аналітичного обліку доцільно ввести до рахунків:

– рах.949 “Інші витрати операційної діяльності” – за видами соціальних виплат, які є понаднормативними;

– рах.42/n “Фонд соціальних виплат” – за переліком передбачених СП виплат за рахунок Фонду;

– рах.663 “Розрахунки за іншими виплатами” – за категорією працівників (підрозділами);

– рах. 23,91,92,93 – за видами соціальних виплат, що передбачені законодавством (нормативними).