17.Історична та справедлива оцінки в формуванні вартості підприємства.

Історичність або принцип фактичної собівартості передбачає здійснення адитивного процесу накопичення витрат протягом всього життєвого циклу використання об’єкта в господарській діяльності підприємства.

Історична вартість не може бути суб’єктивною. На відміну від обліку за справедливою вартістю, який потребує професійних суджень та спеціальної експертизи, первісну вартість легко обґрунтувати.

За принципом історичної собівартості в системі формування та управління вартістю підприємства пріоритетним є використання історичної оцінки в якості бази для розрахунку показників вартості. Однак на сьогодні залишається невирішеною проблема можливості використання принципу історичної собівартості для оцінки факторів генерування й руйнування вартості, оскільки відображення в балансі здійснюється за зниженою вартістю, що призводить до виникнення прихованих резервів – не пред’явленого майна капіталу.

Існують наступні недоліки, які зумовлюють обмежене використання принципу історичної собівартості в сучасних умовах розвитку: - неможливість адекватного відображення прибутку та вартості активів підприємства під час зміни цінових рівнів; - неможливість відобразити цінність активу на основі понесених на його одержання витрат; суперечність із принципом обачності (консерватизму). Обмеженість такої моделі полягає в тому, що вона базується на принципі фактично здійснених операцій та фактично понесених витрат. Історичний підхід ігнорує фундаментальні змінні, що впливають на економічну вартість: вільні грошові потоки, інвестиційний горизонт та ризики.

О сновним аргументом щодо необхідності застосування оцінки активів і зобов’язань за їх справедливою вартістю є те, що одержана на основі такого методу інформація має високу цінність для інвесторів та інших користувачів фінансової звітності, підтвердженої аудитором.

Справедлива вартість адекватно відображає інтереси учасників ринку в умовах непередбаченості зовнішнього середовища господарської діяльності.

Використання альтернативних варіантів для оцінки справедливої вартості призводить до порушення взаємозв’язків поточної вартості надходження із вартістю продаж, підвищенням трансакційних витрат, втрати якостей корисності, достовірності і «чесності» справедливої вартості, реалізованої в МСФЗ, для її використання в якості основи побудови системи формування та управління вартістю підприємства.

Справедлива вартість має потенціал для поліпшення стратегічного управління шляхом надання відповідної інформації для зацікавлених сторін, в цілому,вона сприяє легітимізації соціальних конфліктів між учасниками торговельних відносин. Використання в бухгалтерському обліку справедливої вартості дозволяє вирішити проблему підвищення релевантності облікової інформації в умовах зростаючих потреб користувачів. Але відсутність досвіду застосування таких методів оцінювання на основі соціалістичної моделі обліку призводить до неадекватного їх сприйняття на рівні національної бухгалтерської субкультури. Також справедливу оцінку важко здійснити в умовах функціонування неактивних ринків, де відсутня інформація про аналогічні операції.

З огляду на існуючі позиції науковців та практиків можна стверджувати, що використання в бухгалтерському обліку справедливої вартості дозволяє вирішити проблему підвищення релевантності облікової інформації в умовах зростаючих

потреб користувачів.