3. Фізіологічні особливості організму людини.

• Структурною одиницею живого організму є клітина.

• Клітини об’єднуються в тканини, тканини – в органи, органи – в систему органів, системи органів - в організм.

• Організм людини - це сукупність тілесних (соматичних), фізіологічних і психічних систем: нервової, серцево-судинної, кровообігу, травлення, дихання, газообміну, опорно-рухової , видільної, статевої.

• Кожна система виконує визначену функцію, діяльність систем взаємопов’язана і скоординована НС, що дає можливість функціонувати організму як одній цілісній системі.

• Нервова система пов'язує між собою всі системи і частини тіла в єдине ціле.

• Найголовнішою системою, що пов’язує і координує всі системи і органи організму є нервова.

• Саме ЦНС та ї периферійні частини приймають участь в сприйнятті, проведенні та аналізі будь-яких сигналів, що потрапляють з навколишнього чи внутрішнього середовища організму та у формуванні відповіді.

При виникненні надмірних впливів та перевантажень організму нервова система визначає ступінь впливу та формує адаптивно – захистні реакції організму

• Людина здійснює прямий зв'язок з середовищем існування або машиною (апаратом…тощо), яким керує, за допомогою своїх аналізаторів.

• У системах зв'язку домінуючим є зоровий, слуховий та тактильний аналізатори.

• Використовуються також температурний та руховий аналізатори, нюх та смак, больова та органічна чутливість.

• Особливістю людини є парність аналізаторів, то забезпечує їх високу надійність.

Сенсорні системи або аналізатори.

• Аналізатори – це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.

В основі роботи аналізаторів, як і нервової системи, лежить рефлекс – відповідь організму на подразнення.

Усі аналізатори в принциповому структурному відношенні однотипні.

Будь-який аналізатор складається з трьох частин:

• периферичної (або рецепторної),

• провідникової

• центральної, де завершуються аналітично-синтетичні процеси за оцінкою біологічної значимості подразника.

Аналізатори мають на своїй периферії рецептори - апарати, що сприймають подразники і в яких і відбувається перетворення енергії подразника в електричний імпульс (процес нервового збудження).

Від рецепторів по сенсорним (чуттєвим) нейронам і синапсам (контактам між нервовими клітинами) імпульси надходять у ЦНС.

У визначених ділянках ЦНС відбувається обробка і аналіз інформації та формування відповіді, яка також у вигляді нервового електричного імпульсу по руховим (аферентним ) волокнам досягає робочого органа (робочого м’яза, тощо) і робочий орган адекватно відповідає на дію подразника.

З позицій безпеки життєдіяльності особливо важливим є те, що органи чуття сприймають і сигналізують про різноманітні види і рівні небезпеки

В системі взаємодії людини з об'єктами навколишнього середовища домінуючими є : зоровий, слуховий та шкірний (тактильний), інші виконують доповнюючу функцію.

Також необхідно враховувати, що деякі небезпечні чинники не сприймаються існуючими аналізаторами людини (іонізуюче випромінювання, ЕМ поля).