Лекция 1

Життя зародилося у на планеті - близько 4 млрд . років тому. Людина виникла - приблизно 200 тис . років тому

Проблема захисту людини від небезпек постала водночас з появою на Землі людства.

• ЗБИРАЛЬНИЦТВО

• 1 революція (1 тис. років тому) – ЗЕМЛЕРОБСТВО, скотарство (сьогодні половина людства займається землеробством)

• 2 революція – нова ера ВІДКРИТТЯ корисних копалин, НАФТИ

• Протягом усієї своєї історії, людство прагне зробити життя зручним.

• Третьою на Землі з'явилась група небезпек, що походять від об'єктів, створених людьми, так званих антропогенних чинників .

• З XX ст. людство увійшло у складний період історії свого існування, коли воно у своєму розвитку вже оволоділо величезним науково-технічним потенціалом, але ще не навчилося достатньо обережно та раціонально ним користуватися.

• Швидка урбанізація та індустріалізація, різке зростання населення планети, інтенсивна хімізація сільського господарства, посилення багатьох інших видів антропогенного тиску на природу порушили біологічний кругообіг речовин у природі, пошкодили її регенераційні механізми, внаслідок чого почалося її прогресуюче руйнування.

• Це поставило під загрозу здоров'я та життя сучасного та майбутніх поколінь людей, існування людської цивілізації.

Згідно сучасним даним населення світу збільшується в розмірах приблизно 90 млн. людей в рік, однак щільність населення в різних регіонах різна.

Це проявляється навіть в межах окремих країн – більша частина населення концентрується в містах (урбанізація).

Практично всі запаси корисних копалин планети виснажені

Демографічна ємкість нашої планети більшістю екологів оцінюється в 1,0 – 1,5 млрд. люд (при ідеальних суспільно-екологічних умовах).

Фактично населення на початку 21 ст. перейшло межу 7 млрд. людей, на сьогодні за оцінками спеціалістів планета перенаселена не менше ніж в 3 рази.

Однак ріст населення за прогнозами буде зростати, так як харчові ресурси всупереч регіонально існуючим проблемам голоду достатньо для життя більш 15 млрд. чоловік. Скоріше виникне ресурсно-енергетична криза.

Демографічний перехід на зниження числа мешканців відбудеться по сучасним прогнозам на раніше середини 21 століття, коли популяція людини може досягнути 12 млрд. людей.

Десятикратне перевищення оптимуму чисельності населення в відповідності з ємністю Землі призведе до включення екологічних факторів, що залежать від щільності населення – розповсюдження небезпечних хвороб – наприклад, пандемія грипу, ВИЧ, вірус Еболу тощо

• ВИСНАЖЕННЯ ОКЕАНІВ

• Рибальські улови збільшилися - з 18 до 100 млн. метричних тонн на рік.

• 3/4 рибопромислових районів вичерпані, виснажені, або перебувають у загрозливому стані занепаду.

• Велика частина великих риб зникла назавжди, оскільки регулярні улови не давали їм можливості залишити потомства.

НЕСТАЧА ВОДИ

500 млн. людей живуть в пустелях - це більше ніж все населення Європи разом узяте.

Їхнє життя залежить від колодязів, які заповнюються пластовими водами.

До 2025 року від нестачі води можуть постраждати близько 2 млрд. чоловік.

ВИРУБКА ЛІСІВ

за 40 років площа найбільшого тропічного лісу в світі, Амазонії, скоротилася на 20%.

Людство розсереджено по берегових лініях континентів або біля річок і озер.

Сьогодні на планеті кожен четвертий з нас веде спосіб життя характерний людині 6 тис. років тому - це 1,5 млрд. чоловік, більше ніж разом взятого населення всіх багатих країн.

• Щотижня більше мільйона чоловік поповнюють населення міст по всьому світу.

• Кожна шоста людина живе в небезпечних, несприятливих для здоров'я умовах

Потепління відкрило північно-західний морський шлях, що зв'язує Америку, Європу та Азію.

• Товщина полярної шапки зменшилася на 40% за 40 років.

• За прогнозами до літа 2030 вона цілком може розтанути.

• - 5 тис. чоловік щодня вмирає через забруднення питної води, 1 млрд. людина не має доступу до чистої питної води ;

• - 1 млрд. людей голодує ;

• - 40 % орних земель знаходиться в занепаді ;

• - щоденно з лиця землі зникає 13 млн. гектарів лісу;

• - біологічні види вимирають в 1000 разів швидше природних темпів ;

• - 75 % рибних ресурсів зникло , вичерпано або перебувають під загрозою зникнення;

• - товщина полярної шапки за 40 років зменшилася на 40 %;

• - до 2050 р. число кліматичних біженців може досягти 200 млн.

• - у світі на озброєння витрачається в 12 разів більше коштів , ніж на допомогу розвиваючим станам.

життя людини є найбільшою цінністю для суспільства і держави (Конституція України )

• Потреба в безпеці притаманна будь – якій системі, у тому числі будь - якій соціальній установі чи підприємству, безпека є основою і важливою умовою їх функціонування.

• ОБ’ЄКТОМ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «Соціальна та професійна безпека діяльності людини» - є безпека діяльності людини у суспільній та виробничій сферах.

• МЕТОЮ ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ є: формування загальних системних уявлень, теоретичних знань та практичних навичок щодо ефективного управління безпечною діяльністю в першу чергу в соціальній та професійній сферах.

• Завдання дисципліни: - ідентифікація небезпек; - розробка та використання засобів захисту від небезпек; - безперервний контроль та моніторинг засобів захисту; - навчання робітників та населення основам захисту від небезпек; - розробка заходів з ліквідації наслідків проявів небезпек.

ДИСЦИПЛІНА РОЗГЛЯДАЄ:

• загальні питання безпеки;

• взаємодію людини з навколишнім середовищем;

• основи фізіології і раціональних умов праці;

• анатомо-фізіологічні наслідки дії на людину небезпечних, шкідливих і вражаючих факторів,

• причини формування небезпечних, шкідливих і вражаючих факторів,

• ідентифікацію небезпечних, шкідливих і вражаючих факторів надзвичайних ситуацій;

• способи й методи підвищення безпеки технічних способів і технологічних процесів;

• основи проектування і використання екобіозахисної техніки;

• методи дослідження стійкості функціонування об’єктів і технічних систем у надзвичайних ситуаціях,

• прогнозування надзвичайних ситуацій і розробку моделей їх наслідків;

• розробку дій для захисту населення і виробничого персоналу та ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих;

• правові, нормативно-технічні та організаційні основи безпеки діяльності,

• контроль і управління умовами діяльності.

• Людина постійно взаємодіє з навколишнім середовищем, перетворює це середовище, а воно, у свою чергу, впливає на життєдіяльність самої людини. Тобто взаємодія людини із середовищем, що її оточує, активна і відбувається при наявності прямих і зворотних зв’язків.

• Отже, життя можна розглядати як послідовний, упорядкований обмін речовин і енергії, при чому невід'ємною властивістю усього живого є активність, тобто термін «життя» вже деякою мірою передбачає активну діяльність.

• Діяльність - специфічно людська форма активності, що є необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.

• Діяльність — це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.

• Піраміда цінностей по Маслоу

(ієрархія потреб)

• Потреби — це необхідність для людини того, що забезпечує її існування і самозабезпечення.

• Результат взаємодії людини з навколишнім середовищем може змінюватися в широких межах: від позитивного до катастрофічного, що супроводжується загибеллю людей і руйнуванням компонентів середовища.

• Усяка діяльність людини є потенційно небезпечною

• Безпека - стан діяльності, за якого з визначеною ймовірністю виключено прояв небезпек або ж відсутня надзвичайна небезпека.

 

• Небезпека – центральне поняття безпеки життєдіяльності - являє собою явища, процеси, об’єкти, властивості, які здатні за певних умов завдати шкоди здоров’ю чи життю людини.

 

• Небезпека - негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна спричиняти шкоду самій матерії: людям, природному середовищу, матеріальним цінностям.

• Державний стандарт України 2293-99 визначає термін «безпека» як стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

• Отже, безпека діяльності людини - це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на формування безпеки і попередження небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек.

Згідно з Європейською програмою навчання у сфері наук з ризиків «FОRМ-ОSЕ», науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер.

До них належать:

• гуманітарні (філософія, теологія, лінгвістика);

• природничі (математика, фізика, хімія, біологія)',

• інженерні науки (опір матеріалів, інженерна справа, електроніка)',

• науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, педагогіка)',

• науки про суспільство (соціологія, економіка, право).

• Науки про безпеку мають спільну та окремі частини.

• Виходячи з уявлень науки про безпеку, можна вважати, що гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину та суспільство є складовими галузі знань з безпеки діяльності, свого роду є корінням генеалогічного дерева безпеки діяльності, кроною якого є охорона і гігієна праці, пожежна безпека, цивільний захист, інженерна психологія, промислова екологія тощо

• небезпека - це негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності її завдавати шкоди певним елементам Всесвіту, потенційне джерело шкоди.

• Кожна людина відчуває небезпеку інтуїтивно і розуміє значення її по-своєму.

• Згідно з висновками експертів ООН, більшість людей пов'язують відчуття небезпеки з буденними проблемами (Захист житла, робочого місця, достатку, здоров'я, проблеми безпечного самопочуття людини), а не ґрунтують його на побоюванні глобальних катастроф чи міжнародних конфліктів.

Відчуття небезпеки має також глибоко індивідуальний відтінок, який головним чином залежить від:

• рівня соціального і духовного розвитку особистості;

• ситуації і суспільного устрою, які позитивно чи негативно впливають на світосприйняття громадянина.

При ідентифікації небезпек необхідно виходити з принципу:

«все впливає на все», тобто джерелом небезпеки може бути все - живе і неживе, підлягати небезпеці також може все - живе і неживе.

Небезпеки існують у просторі і часі і реалізуються у вигляді потоків енергії, речовини та інформації.

Небезпеки не діють вибірково, виникнувши, вони впливають на все матеріальне довкілля.

існують різні системи класифікації небезпек за:

• джерелом походження (природні, техногенні, екологічні та ін.);

• за часом проявлення (імпульсні, кумулятивні);

• локалізацією (космос, атмосфера, літосфера, гідросфера);

• наслідками (захворювання, травми, загибель, пожежі);

• шкодою (соціальна,технічна, екологічна);

• сферою проявлення (побутова, спортивна, дорожньо-транспортна, виробнича);

• структурою (прості, складні, похідні);

• характером дії на людину (активні та пасивні).

класифікація небезпек за джерелами походження:

• Природні небезпеки

• Техногенні небезпеки

• Соціально-політичні небезпеки

• Комбіновані (джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища): 

  • природно-техногенні небезпеки ;

  • природно-соціальні небезпеки;

  • соціально-техногенні небезпеки.

• Природні джерела небезпеки - це природні об'єкти, явища природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров'я людини

• (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, риби, комахи, грибки, бактерії, віруси, заразні хвороби тварин та рослин

• Техногенні джерела небезпеки - це передусім небезпеки, пов'язані з впливом на людину об'єктів матеріально-культурного середовища

• (використання транспортних засобів, експлуатація підіймально-транспортного обладнання, використання горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з використання процесів, що відбуваються при підвищених температурах та підвищеному тиску, використання електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, акустичного)

• До соціальних джерел небезпек належать небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем (бродяжництво, проституція, п'янство, алкоголізм, злочинність).

• Першоджерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, революції, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті.

• Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни.

• Джерелом небезпек комбінованого характеру є комбінація різних елементів життєвого середовища :

• - природно-техногенні небезпеки - смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю;

• - природно-соціальні небезпеки - наркоманія, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД;

• - соціально-техногенні небезпеки - професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія

Організація Об'єднаних Націй (ООН) визнає два основні компоненти

безпеки особи:

• «захист від несподіваних і згубних порушень нашого повсякденного способу життя», (відома як «свобода від страху»)

• «захист від постійних погроз голоду, хвороб, злочинів і придушення» (відома як «свобода від злиднів»).

Не можна захистити світ від воєн, якщо люди не будуть в безпеці у себе удома, на своїх робочих місцях, в повсякденному житті.

ООН розробила всеосяжну Концепцію безпеки людини, яка складається з семи основних категорій (компонентів):

• економічна безпека;

• продовольча безпека;

• безпека для здоров'я;

• екологічна безпека;

• особиста безпека;

• суспільна, культурна і соціальна безпека;

• політична безпека.

У реальному житті всі ці категорії тісно взаємозв'язані.

• Слід чітко усвідомлювати, що наявність джерела небезпеки ще не означає того, що людині чи групі людей обов'язково повинна бути спричинена якась шкода чи пошкодження.

• Існування джерела небезпеки свідчить передусім про існування або ж можливість утворення конкретної небезпечної ситуації, при якій буде спричинена шкода.

До матеріальних збитків, пошкодження, шкоди здоров'ю, смерті або іншої шкоди призводить конкретний вражаючий фактор.

• Вражаючі фактори - чинники життєвого середовища, які за певних умов завдають шкоди як людям, так і системам життєзабезпечення людей, призводять до матеріальних збитків.

• За походженням вражаючі фактори :

• Фізичні, в тому числі - енергетичні (ударна повітряна чи водна хвиля, електромагнітне, акустичне, іонізуюче випромінювання, об'єкти, що рухаються з великою швидкістю або мають високу температуру);

• Хімічні (хімічні елементи, речовини та сполуки, що негативно впливають на організм людей, фауну та флору, викликають корозію, призводять до руйнації об'єктів життєвого середовища);

• Біологічні (тварини, рослини, мікроорганізми);

• Соціальні (збуджений натовп людей);

• Психофізіологічні (фізичні перевантаження, нервово-психічні перевантаження - монотонність праці, перевантаження аналізаторів).

• Від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони поділяються на :

• Шкідливі фактори - такі чинники життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку захворювання. («поступово» - мають більший часовий вплив на об’єкт середовища)

 

• Небезпечні фактори називають такі чинники життєвого середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті. + («тут і відразу» - “короткий” часовий вплив)

• Ризик як оцінка небезпеки.

• Наслідком прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються смертельними випадками, скороченням тривалості життя, шкодою здоров'ю, шкодою природному чи техногенному середовищу, дезорганізуючим впливом на суспільство або життєдіяльність окремих людей.

• Ідентифікація небезпек — це знаходження типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо усунення чи ліквідації наслідків.

• Квантифікація небезпек — введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки.

• Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику.

• Мірою можливої небезпеки є ризик - частота, з якою може проявлятися небезпека.

• Звичайно це безрозмірна величина, що лежить у межах від 0 до 1.

 

• Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

• R = n / N

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групового ризику.

Квантифікація небезпеки, або кількісна оцінка збитків, заподіяних нею, залежить від багатьох чинників:

• від кількості людей, що знаходились у небезпечній зоні,

• кількості та якості матеріальних (в тому числі і природних) цінностей, що перебували там,

• природних ресурсів, перспективності зони тощо.

• Прикладом визначення загального (соціального) ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику побутового травматизму зі смертельними наслідками.

• Відповідно до статистичних даних за 1998р. в Україні загинула у побутовій сфері 68 271 людина. Наразитись на смертельну небезпеку в побуті практично міг кожен із загальної кількості громадян, що проживали в Україні за цей період, тобто N = 50 100 000 осіб.

• Відтак, числове значення загального ризику смертельних випадків у побутовій сфері 1998 р. становило:

• R = n / N

• R = 68 271 / 50 100 000 = 0,001362=1,362 • 1О3=1362 • 106

• З розглянутого прикладу випливає, що з кожного мільйона громадян, які проживали в Україні, В 1998 р. в побутовій сфері загинули 1 362 особи.

Розрізняють соціальний та індивідуальний ризик.

• Соціальний (точніше – груповий) ризик – це ризик для групи людей. Соціальний ризик – це залежність між частотою подій та кількістю уражених при цьому людей.

• Індивідуальний ризик характеризує небезпеку певного виду для окремого індивіда. в визначеному місці простору (де саме перебуває індивід), т.т. характеризує розподіл ризику у часі і просторі.

Rn =(n*d*t)/(T*No*D*td),

Де Rn - індивідуальний ризик

n - кількість мешканців міста, що загинули, люд.;

d - кількість тижнів, що мешканець міста проводить в місті

t - кількість годин в тиждень, коли мешканець піддається впливу небезпеки, ч.;

T – відрізок часу обліку статистичних даних;

No – кількість мешканців міста, люд.;

D – число тижнів в році

td – число годин в тиждень, г

 

При визначенні інд. ризику потрібно зважати на долю часу знаходження в “зоні ризику” та постійне місце проживання індивідума.

Індивідуальний ризик не дозволяє оцінити масштаб катастрофи.

Приклад:

Визначити індивідуальний ризик для мешканця міста А, якщо він 40 годин на тиждень працює в місті, на 4 тижні на рік від’їжджає на відпочинок, 3 тижні кожного року проводить у відрядженні, 56 годин на рік працює на присадибній ділянці, а час, що залишився, проводить вдома в рідному місці. В місці А мешкає 1,51 млн. людей. Статистичні дані за 10 років свідчать, що за цей час загинули 60 тис. мешканців міста, отримали травму 120 тис. мешканців.

Індивідуальний ризик загинути для цього мешканця визначається наступним чином:

Rn =(n*d*t)/(T*No*D*td),

Де Rn - індивідуальний ризик

n - кількість мешканців міста, що загинули, люд.;

d - кількість тижнів, що мешканець міста проводить в місті (52-4-3--8=37);

t - кількість годин в тиждень, коли мешканець піддається впливу небезпеки, ч.;

T – відрізок часу обліку статистичних даних;

No – кількість мешканців міста, люд.;

D – число тижнів в році (52)

td – число годин в тиждень, г.(24*7=168)

R загинути = 60000*37*40/ 10*1 510 000*52*168=0.54*10-4

R нечас.випадку (R загин.+Rнечас.вип.) = (60000+120 000)*37*40/ 10*1 510 000*52*168 = 4.5*10-6

№	Джерело небезпеки	Ризик
1	Автомобіль	300*10-6
2	Падіння	90*10-6
3	Пожежа	40*10-6
4	Утоплення	30*10-6
5	Отруєння	20*10-6
6	Вогнепальна зброя	10*10-6
7	Водний транспорт	9*10-6
8	Повітряний транспорт	9*10-6
9	Електричний струм	6*10-6
10	Залізниця	4*10-6
Загальний ризик		600*10-6

 

№№	Джерело небезпеки	Ризик
		Україна	США
1	Алкоголь	160*10-6	—
2	Автомобіль	148*10-6	300*10-6
3	Вбивства	138*10-6	-
4	Утоплення	99*10-6	30*10-6
5	Отруєння	95*10-6	10*10-6
6	Пожежа	26*10-6	40*10-6
7	Електричний струм	9*10-6	6*10-6
Загальний ризик		1420*10-6	600*10-6

• Традиційна техніка безпеки ґрунтується на категоричному імперативі – забезпечити безпеку, не допустити ніяких аварій. Як показує практика, така концепція неадекватна законам технічної сфери.

• Вимога абсолютної безпеки, приваблива своєю гуманністю, може обернутися трагедією для людей тому, що забезпечити нульовий ризик у діючих системах неможливо.

• Будь-яка система, яка надає деякий рівень особистих, соціальних, технологічних, наукових або промислових переваг в порівнянні з попередньою, містить необхідний, навіть обов'язковий елемент ризику. (Наприклад, безпечні леза не є зовсім безпечними, вони тільки безпечніші, ніж їхні аналоги. Вони забезпечують допустимий рівень ризику поряд зі збереженням переваг менш безпечних пристроїв, які вони замінюють.) Отже, безпека є насправді відносним поняттям.

 

Абсолютної безпеки для всіх обставин та умов не існує.

(Аксіома про потенційну небезпеку діяльності)

• Забезпечення безпеки життя і діяльності може відбуватися за такими напрямами:

• охорона здоров’я - у масштабах держави створена система охорони з мережею поліклінік, лікарень, реабілітаційних центрів, профілакторіїв, науково - дослідних інститутів, інформаційних центрів;

• охорона та захист кордонів - вирішення цієї проблеми полягає в розробці правової основи, визначенні сил, засобів і способів охорони і захисту кордонів територій проживання людей;

• захист навколишнього середовища - проблема полягає у визначенні сил, засобів і методів збереження або поновлення параметрів навколишнього середовища;

• охорона праці - вирішення цієї проблеми полягає у створенні безпечних, комфортних умов для трудової діяльності людини;

• охорона прав людини і громадського порядку - права людини, зафіксовані в законах держави, визначають соціальний рівень її життєдіяльності

• захист населення у надзвичайних ситуаціях - сутність цієї проблеми полягає у визначенні принципів, комплексу заходів, способу захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій; запобігання або зниження наслідків у надзвичайних ситуаціях.

ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

Принцип – це ідея, думка, основне положення.

Принципи забезпечення безпеки можна класифікувати:

• О р і є н т о в н і

(1. Активності оператора. 2. Гуманізації діяльності. 3. Деструкції. 4. Заміни оператора. 5. Класифікації. 6. Ліквідації небезпеки. 7. Системності. 8. Зменшення небезпеки.)

• Т е х н і ч н і

( 1. Блокування. 2. Вакуумування. 3. Герметизації. 4. Захисту відстанню. 5.Компресії. 6. Міцності. 7. Слабкої ланки. 8. Флегматизації. 9. Екранування.)

• О р г а н і з а ц і й н і

(1. Захист часом. 2. Інформації. 3. Резервації. 4. Несумісності. 5. Нормування. 6. Підбору кадрів. 7. Послідовності. 8. Ергономічності.)

• К е р і в н и ц ь к і

(1. Адекватності. 2. Контролю. 3. Оборотного зв’язку. 4. Відповідальності. 5.Плановості. 6. Стимулювання. 7. Керування. 8. Ефективності.)

Принцип нормування полягає у встановленні таких параметрів, дотримання

яких забезпечує захист людини від відповідної небезпеки. Наприклад: ГДВ,

ГДК, ГДС, норми перенесення та піднімання вантажів, тривалість трудової

діяльності тощо.

Принцип слабкого ланцюга полягає в тому, що в розглядувану систему

(об’єкт) з метою забезпечення безпеки вводиться елемент, який влаштований так, що сприймає або реагує на зміну відповідного параметра, запобігаючи небезпечному явищу.

Приклади реалізації даного принципу: запобіжні клапани, розривні

мембрани, захисне заземлення, відводи блискавки, запобіжники тощо.

Принцип інформації полягає у передачі та засвоєнні персоналом відомостей, виконання яких забезпечує відповідний рівень безпеки. Приклади реалізації: навчання, інструктажі, кольори та знаки безпеки, попереджувальні написи,

маркування обладнання, джерел законодавства та ін.

Принцип класифікації (поділу на категорії) полягає у поділі об’єктів на класи та категорії за ознаками, пов’язаними із небезпеками. Приклади: санітарно-захисні зони (5 класів), категорії виробництв (приміщень) за вибуховою та пожежною небезпекою (А, Б, В, Г, Д) тощо.

Метод – це шлях досягнення мети, що виходить із знання найзагальніших закономірностей.

• У реальних умовах реалізується комбінація методів забезпечення індивідуального захисту.

Засоби забезпечення безпеки поділяються на:

• засоби колективного (ЗКЗ)

• індивідуального захисту (ЗІЗ).

У свою чергу ЗКЗ та ЗІЗ поділяються на групи залежно:

• від характеру небезпек

• конструктивного виконання

• області застосування тощо.