Сільське господарство
Soil Pollution
The increasing amounts of fertilizers and other agricultural chemicals applied to soils since World War II ended in 1945, plus industrial and domestic waste-disposal practices, led by the mid 1960s to increasing concern over soil pollution. Soil pollution is the buildup in soils of persistent toxic compounds, chemicals, salts, radioactive materials, or disease-causing agents, which have adverse effects on plant growth and animal health. As of now, soil pollution is not widespread. Although the application of fertilizers containing the preimary nutrients, nitrogen, phosphorus, has not led to soil pollution, the application of trace elements has . The irrigation of acrid lands often leads to pollution with salts. Sulfur from industrial wastes has polluted soils in the past , as has the accumulation of arsenic compounds in soils following years of spraying crops with lead arsenate . The application of pesticides has also led to short-term soil pollution.
Забруднення ґрунтів
Все зростаюча кількість добрив та інших сільськогосподарських хімікатів, які вносяться в ґрунти з часу закінчення Другої Світової війни у 1945, плюс утилізація виробничих і побутових відходів, призвели всередині 60-их до зростання занепокоєння з приводу забруднення ґрунтів. Забруднення виражається в тому, що в ґрунтах накопичуються стійкі токсичні сполуки, хімікати, солі, радіоактивні або патогенні речовини, які погано впливають на ріст рослин і здоров’я тварин. На даний момент забруднення ґрунтів не є дуже поширеним. Використання добрив, що містять первинну поживну речовину, азот, фосфор і калій не спричиняє забруднення ґрунтів, на відміну від застосування мікроелементів. Зрошення земель у посушливих районах часто призводить до забруднення солями. Сульфур/сірка з виробничих/промислових відходів раніше забруднював ґрунти так само, як і накопичені в ґрунті сполуки миш’яку, й оприскування у подальші роки арсенатом миш’яку. Використання пестицидів також призвело до нетривалого забруднення.
The effectiveness of a pesticide as well as the hazards of harmful residues depend largely on how long the pesticide remainds in the soil. For example, DDT, a chlorinated hydrocarbon, has a half-life of three years in cultivated soils, while organophosphorus insecticides persist for onle days or months. Chlorinated hydrocarbons persist longer in soils having a large amount of organic matter, although more of the chemical must be applied to these soils to kill pests. Insecticides persist longer if worked into the soil than if left on the surface. Herbicides applied to soils may not persist at all or may persist up to two years or longer,depending on the compound. Simiazine is one of the most persistent herbicides. Eventually, all pesticides disappear because of evaporation and vaporization, leaching, plant uptake, chemical and microbial decomposition, and photodecomposition.
Ефективність використання пестициду, так само як і шкідливість речовин значною мірою залежить від того, скільки пестицид знаходиться в грунті. Наприклад, ДДТ, хлорований вуглеводень, на оброблюваних грунтах має період напіврозпаду у три роки, тоді як фосфорорганічні інсектициди зберігаються протягом декількох днів або місяців. Хлоровані вуглеводні залишаються у грунті, що містить велику кількість органічної речовини, хоча щоб знищити шкідників для цього грунту необхідно застосовувати більше хімічних речовин. Дія інсектицидів довша, якщо вони знаходяться у самому грунті, а не на поверхні. Гербіциди, що спрямовані на грунти, можуть не зберігатися або можуть зберігатися протягом двох років або довше залежно від їх хімічної сполуки. Симазин є одним із найбільш стійких гербіцидів. Врешті-решт, всі пестициди зникають через випаровування, вилуговування, вживання рослинами, хімічного та мікробного розкладання та фоторозкладання.
Insecticides persist longer if worked into the soil than if left on the surface. Herbicides applied to soils may not persist at all or may persist up to two years or longer, depending on the compound. Eventually, all pesticides disappear because of evaporation and vaporization, leaching, plant uptake, chemical and microbial decomposition, and photodecomposition.
Інсектициди зберігатися довше, якщо вносяться в грунт (додаються безпосередньо до грунту), ніж якщо залишаються його на поверхні. Гербіциди, які вносяться у грунт, можуть не зберігатися або можуть зберігатися до двох років або довше, залежно від складу. ( Гербіциди, які потрапляють до ґрунту, можуть або ж взагалі там не залишатися, або ж залишатися в грунті до двох, або більше, років, залежно від їх складу ( речовин,що входять до їх складу)). Зрештою/врешті-решт,всі пестициди, зникнуть через випаровування та паротворення ,вилуговування, засвоєння рослинами, хімічного і мікробного розкладання, та фотораспаду (фоторозщеплення).
ПРОДОВЛЬЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ (Продукти харчування): ТЕПЕРІШНЯ СИТУАЦІЯ (СУЧАСНИЙ СТАН)
Продовольче забезпечення світу – це співвідношення продуктів харчування до кількості світового населення; інші фактори, тим не менш, визначають міру (рівень) голоду та неповноцінного харчування (недоїдання). Це включає в себе попит на продовольчі товари, їх продаж, наявність, а також псування чи втрату продуктів. Наявність продовольства також залежить від відсотка зернових культур та бобових, вирощених в основному для годування тварин, аніж для безпосереднього споживання людиною.
Покращення (поліпшення) стану здоров’я сприяє значному зниженню загального (середнього) показника (рівня) смертності у більшості країнах, але лише незначному зменшенню коефіцієнта народжуваності у країнах, що розвиваються. Відмінності між цими рівнями (по)сприяли бурхливому зростанню чисельності населення світу (планети), що досягло 5 мільярдів в 1987 році та становило більше 75 відсотків( населення) в індустріально нерозвинених країнах.
Науковці встановили рекомендовані норми для денного повноцінного раціону харчування людини ( повноцінні норми поживних речовин для людини). Вони розраховані для звичайної(нормальної) людини в залежності від різниці в віці, статі, активності, структури тіла, місця проживання( локації на землі). В розвинутих країнах людина середніх(загальних) показників отримує більше ніж достатньо всіх поживних речовин. Однак ( але) в країнах, які розвиваються, багато людей мають незначний дефіцит в калорійності поживних речовин і більшість із них страждає на значний (великий) дефіцит протеїнів, мінералів та вітамінів. В 1988 та 1990 роках було встановлено , що близько 20 відсотків людського населення в регіонах, які розвиваються харчуються не повноцінно( не належним чином, мають неповноцінне харчування)
Загальний обсяг постачання продовольства в основному залежить від площі земель (переважно сільськогосподарських земель) та урожайності на одиницю. У багатьох ситуаціях можливе збільшення площі виробництва продуктів харчування, але економічна обгрунтованість такої процедури часто є сумнівною.
Потенціал великий, однак, для цього потрібно збільшити видобуток продуктів харчування на одиницю землі як у країнах, що розвиваються, так і в розвинутих країнах, і в цьому напрямку було вже досягнуто значного прогресу.
Загальний світовий обсяг виробництва продуктів харчування в період з 1981 по 1991 рр збільшився в середньому на 2,0 відсотка. Серед країн, що розвиваються, цей показник становив близько 3,3 відсотка, однак збільшення виробництва продуктів харчування було значною мірою знищено у результаті збільшення населення.
Охорона навколишнього середовища
Ozone layer, in nature, is a region of the atmosphere from 19 to 48 km (12 to 30 min) above the earth’s surface. Ozone concentrations of as much as 10 parts per million occur in the ozone layer. The ozone forms there by action of sunlight on oxygen. This action has been taking place for many millions of years, but naturally occurring nitrogen compounds in the atmosphere apparently have kept the ozone concentration at a fairly stable level. Concentrations this great at ground level are dangerous to human health; but because the ozone layer protects life on earth from the full force of the sun’s cancer-causing ultraviolet radiation, it is critically important.
Озоновий шар, в природі, - це область атмосфери від 19 до 48 км (12-30 хв) над земною поверхнею. Концентрації озону в озоновому шарі досягають до 10 частин на мільйон. Озон утворює дію сонячного світла на кисень. Ця дія відбувалася протягом багатьох мільйонів років, але природні сполуки азоту в
атмосфері, очевидно, зберігали концентрацію озону на досить стабільному рівні. Ці концентрації на рівні землі небезпечні для здоров'я людини; але оскільки озоновий шар захищає життя на землі від повної сили канцерогенного ультрафіолетового випромінювання сонця, це надзвичайно важливо.
Therefore, scientists were concerned when they discovered, in the 1970s, that certain chemicals called chlorofluorocarbons, or CFCs - long used as refrigerants and in aerosol spray cans -posed a possible threat to the ozone layer. Releazed into the atmosphere, the chlorine-containing chemicals rise and are broken down by sunlight, whereupon the chlorine reacts with and destroys ozone molecules. For this reason, the use of CFCs in aerosols has been banned in the United States and elsewhere. Other chemicals, such as bromine halocarbons, and nitrous oxides from fertilizers, may also attack the ozone layer.
Тому вчені були стурбовані, коли в 1970-х рр. виявили, що певні хімікати, що називаються хлорфторуглеродними речовинами, або ХФУ, довгий час використовувались як хладагенти та аерозольні баки, створюючи можливу загрозу для озонового шару. Під час викиду в атмосферу, хімічні речовини, що містять хлор, ростуть і розпадаються під впливом сонячного світла, після чого хлор реагує і руйнує молекули озону. З цієї причини застосування ХФУ в аерозолях заборонено в США та інших країнах. Інші хімічні речовини, такі як бром галогенвуглецю та закис азоту з добрив, також можуть руйнувати озоновий шар.
For several years, beginning in the late 1970s, research scientists working in Antarctica detected a periodic loss of ozone in the atmosphere high above that continent. The so-called ozone "hole" develops in the Antarctic spring and continues for several months before closing up again.
Протягом кількох років, починаючи з кінця 1970-х, вчені-дослідники, які працюють(працюючи) у Антарктиді, виявили періодичну(регулярну) втрату озону в атмосфері високо над цим континентом. Так звана озонова «діра» розвивається(з’являеться,розширюється) в Антарктиці навесні і це явище триває протягом декількох місяців, а потім знову закривається(і триває протягом декількох місяців перед закриттям знову).
Інші дослідження проводились за допомогою використання висотного аеростату та метеорологічних супутників визначили (засвідчили), що загальний рівень кисню в Антарктичному озоновому шарі насправді знижується. Польоти над Арктикою (Арктичними регіонами) виявили аналогічну (таку ж) проблему у цій місцевості. У 1987 році було підписано договір щодо забезпечення захисту озонового шару, який пізніше ратифікували (визнали, підтримали) 36 держав, у тому числі США. Повну (остаточну) заборону використовувати хлорофторовуглець протягом 90-х років запропонувала Європейська спільнота ( сьогодні – Европейський союз) у 1989 р, рух (організація), яку підтримав (схвалив) президент Америки Джордж Буш. Для того, щоб контролювати руйнування озонового шару на глобальному (світовому) рівні, у 1991 р НАСА запустила Верхньоатмосферний дослідницький супутник масою 7 тонн. Обертаючись по орбіті Землі на висоті 600 км (372 миль), космічний корабель вимірює озонові варіації ( зміну кількості озону) на різних висотах (рівнях), і надає першу цілісну картину хімічних процесів у верхніх шарах атмосфери.