Тема 2 . Людина як елемент системи «людина – життєве середовище».

1. Компоненти системи «людина - життєве середовище».

2. Людина як біологічний та соціальний суб’єкт.

3. Фізіологічні особливості організму людини.

4. Характеристика основних аналізаторів безпеки діяльності

Компоненти системи «людина - життєве середовище».

Неможливо вивчати особливості людини, колективу чи суспіль­ства, не враховуючи їх місця в навколишньому середовищі і стану цього середовища, в якій людина є суб’єктом — носієм предметно-практичної діяльності і пізнання, джерелом активності, спрямованої на об’єкт —середовище.

Життєве середовище людини складається з трьох компонентів:

• природне середовище (земний ґрунт, повітря, водоймища, рослини, тварини…)

• соціальне, соціально-політичне середовище (середовище спільної діяльності людей, єдність способу життя людини).

З точки зору безпеки діяльності в кожному конкретному випадку важливо розуміти, яка спільнота є суб'єктом системи «людина - життєве середовище», а яка чи які - є зовнішніми по відношенню до неї і складають соціально-політичне середовище - компонент життєвого середовища цього суб'єкта системи

- техногенне середовище (житло, транспорт, знаряддя праці, промислові та енергетичні об'єкти, зброя, сільськогосподарські рослини тощо)

Соціально – політичне середовище

Суб’єктом системи «людина — життєве середовище» може бути як окрема людина, так і будь-яка спільнота, членом якої є ця люди­на.

Соціальна спільнота це - реально існуюча сукупність людей, об'єднаних відносно стійкими соціальними зв'язками, відносинами, яка має загальні ознаки, умови і спосіб життя, риси свідомості, культури, що надають їй неповторної своєрідності, цільності.

Т.як у соціумі взаємодіє велика кількість людей, то результатом їх зв'язків стають особливі умови діяльності та особливе оточення, які створюються в окремих соціальних групах.

Дані умови можуть впливати і на інших людей, які не входять до цих груп.

Соціальні спільноти можуть бути складовими час­тинами інших спільнот, ті, в свою чергу, входять до ще більших. Як правило, завжди можна говорити про певну ієрархію соціальних спільнот.

Людину чи соціальну спільноту, яка розглядається як суб’єкт системи «людина — життєве середовище», оточують інші люди, інші спільноти, що утворюють соціальне, або соціально-політичне середовище по відношенню до суб’єкта системи

сфери суспільного життя:

• матеріальна• соціально-політична • духовна • культурно-побутова

• Між окре­мими людьми, між людьми і спільнотами, між спільнотами виникають зіткнення інтересів, суперечності, непорозуміння та інші конфліктні ситуації, що стає джерелом небезпеки.

• Завершальним етапом механізму вирішення суперечнос­тей у системі суспільних відносин є конфлікт

Своєчасне нерозв’язання конфліктів може призвести до соціаль­ної напруги у суспільстві, викликати появу гострих суперечностей, надзвичайних ситуацій соціально-політичного характеру, що загро­жуватимуть безпеці суспільства.

Типи конфліктів

за учасниками

внутрішньособистісні міжособистісні між особою і суспільством між групами міждержавні

за сферами

економічні політичні ідеологічні міжнаціональні релігійні побутові

за характером

справжні випадкові давні

• Техногенне середовище склалося в процесі трудової діяльності людини.

Техногенне середовище поділяють:

- побутове середовище - це середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, а також комунально-побутових організацій і установ.

Параметрами цього середовища є розмір житлової площі на людину, ступінь електрифікації, газифікації житла, наявність централізованого опалення, наявність холодної та гарячої води, рівень розвитку громадського транспорту та ін.

- виробниче середовище - це середовище, в якому людина здійснює свою трудову діяльність. Воно містить комплекс підприємств, організацій, установ, засобів транспорту, комунікацій тощо і характеризується передусім параметрами, які специфічні для кожного виробництва і визначаються його призначенням.

Параметрами є - вид продукції, яка виробляється на підприємстві, обсяги виробництва, кількість працівників, продуктивність праці, енергомісткість, сировинна база, відходи виробництва тощо. Крім цих параметрів є такі, що визначають умови праці та її безпеку: загазованість, запиленість, освітленість робочих місць, рівень акустичних коливань, вібрації, іонізуючої радіації, електромагнітного випромінювання, пожежо- та вибухо-небезпечність, наявність небезпечного обладнання, засобів захисту працівників, ступінь напруженості праці, психологічний клімат та багато інших.

З точки зору безпеки діяльності як навчальної дисципліни недоцільно розглядати окремо системи «людина — життєве середовише», шо містять суто побутове чи суто виробниче середовище, бо часто навіть не можна визначити, до якої категорії слід віднести те чи інше середовище, тому що є види діяльності, коли робота виконується в домашніх умовах.

Людина як біологічний та соціальний суб’єкт.

У найзагальнішому розумінні термін «людина» вказує на належність до людського роду, є біологічним суб'єктом та за своєю будовою й фізіологічними функціями людина належить до тваринного світу.

Царство — Тварини

Тип — Хордові

Підтип — Хребетні

Клас — Ссавці

Підклас - Плацентарні

Ряд (рос.отряд)— Примати

Родина — Люди

Рід — Людина

Вид — Людина розумна

(Homo sapiens):

Все що є в суспільстві, як і саме суспільство, - результат людської діяльності.

ознаки, властиві відповідним таксономічним одиницям виду Людина розумна.

До класу ссавців її відносять за наступними ознаками:

• внутрішньоутробний розвиток

• наявність молочних, сальних і потових залоз

• чотирикамерне серце

• розвинена ліва дуга аорти

• теплокровність

• високорозвинута кора головного мозку

• наявність діафрагми

• диференціація зубів

• волосяний покрив

• будова органа слуху

• вушні раковини

• подібність у будові внутрішніх органів.

Подібність людини і тварин підтверджується існуванням у неї рудиментів і появою атавізмів.

рудиментні органи -  органи, що недорозвинені чи спрощені у певних видів порівняно з подібними утворами предкових форм унаслідок втрати своїх функцій протягом філогенезу (є у всіх представників даного виду)

у людини всього близько 90 рудиментів:

• Апендикс — рудимент сліпої кишки, розвинутої у травоїдних.

• Рудимент третьої повіки у внутрішньому куті ока, добре розвинутий у птахів, рептилій.

• Наявність рудиментарних вушних м'язів, що відіграють важливу роль в інших ссавців, коли вони прислухаються.

• Куприк — рудимент, представлений зрослими між собою хребцями.

• Рудиментарний м'яз в основі волосяної сумки (служить для підняття волосся у ссавців).

• Зуби мудрості, часто недорозвинуті або відсутні.

• Більшість рудиментів не втратило своїх функцій

Подібність людини і тварин підтверджується існуванням у неї рудиментів і появою атавізмів.

Атавізми - це структури, які за збігом обставин утворилися в окремих індивідуумів одного виду і які нагадують про можливі більш ранні філогенетичні стадії розвитку

• До атавізмів у людини відносять:

• появу хвоста

• додаткових сосків

• утворення суцільного волосяного покриву.

Людину за певними ознаками відносять до ряду Приматів, вона має ознаки подібностей з людиноподібними мавпами.

Схожі ознаки:

• кінцівки хватального типу

• одна пара сосків

• наявність нігтів на пальцях

• добре розвинуті ключиці

• народження, як правило, одного дитинчати

• заміна молочних зубів на постійні

• 4 групи крові

• будова шкіри

• схожий хромосомний набір (у людини 46, у людиноподібних мавп 48, 90 % генів людини і шимпанзе однакові).

Відмінними ознаками, що відрізняють людину від приматів є:

• прямоходіння

• вигини хребта

• плоска грудна клітка

• широкий таз

• добре розвинений великий палець руки, що протиставляється

• склепінчастість стопи, яка має масивний і приведений великий палець при зменшенні інших пальців

• добре розвинені папілярні візерунки на подушечках пальців

• відсутність у черепі суцільних надбрівних дуг

• слабкі щелепи (змінюється характер їжі, людина стає всеїдною, вчиться обробляти їжу)

• маленькі ікла

Відмінними ознаками, що відрізняють людину від приматів є:

• анатомічні особливості, пов'язані з ускладненням апарату голосоутворення, в тому числі особливий голосовий м'яз гортані;

• виродження волосяного покриву

• підборідний виступ на нижній щелепі

• збільшення мозкового відділу черепу за рахунок лицьового (у мавп розвинена лицьова)

• об'єм мозку 1600 см³ (в горили — 750 см³ ).

• прогресивна диференціація ділянок мозку, які можуть бути пов'язані з розвитком членороздільної мови (його лобова, нижньотім'яна, скронева частини).