Тема 3. Облік праці та її оплати

Основи організації обліку праці та витрат на її оплату. Облік робочого часу, виробітку. Облік відпрацьованого та невідпрацьованого часу.

Документальне оформлення нарахування та виплати заробітної плати.

Нарахування заробітної плати. Особливості нарахування відпускних та виплат в зв’язку з тимчасової втрати працездатності.

Облік нарахованої заробітної плати та утримань із заробітної плати.

Облік інших розрахунків з персоналом. Облік розрахунків за страхуванням. Звітність з праці і заробітної плати. Спеціальна звітність.

Рекомендовані джерела:

Нормативні: 3-6, 10.

Основні: 12,16,19.

Додаткові: 21,23.

Основні поняття та визначення:

Заробітна плата – це винагорода, розрахована, як правило, у грошовому вираженні, яку відповідно до трудового договору власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Структура заробітної плати - (ст. 2 Закону України «Про оплату праці») Основна заробітна плата; Додаткова заробітна плата; Інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними оцінками робітників та посадовими окладами керівників, фахівців та технічних службовців. Вона встановлюється у виді: а) тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робочих і посадових окладів для службовців, незалежно від форми і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві; б) процентних чи комісійних нарахувань у залежності від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг), у випадках коли вони є основною заробітною платою; в) суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет і журналів, телеграфного агентства, видавництв, радіо, телебачення й інших підприємств і оплата їхньої праці, здійснювана по ставках (розцінка) авторського (постановочного) винагороди, нарахованого на даному підприємстві.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством, премії робітником, керівникам, фахівцям і іншому службовцям за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів, винагороди (процентні надбавки за вислугу років, стаж роботи, передбачені чинним законодавством, оплата праці працівників за виконання робіт відповідно до договорів цивільно-правового характеру, оплата за роботу у вихідні і святкові (неробочі) дні, у понаднормове час, процентні і комісійні винагороди, виплачувані додатково до тарифної ставки (окладу), суми виплат, зв'язаних з індексацією заробітної плати працівників, оплата щорічних основних і додаткових відпусток, грошова компенсація за невикористану відпустку, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені чинним законодавством, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми

Сума витрат на оплату праці передбачає розрахунок фонду оплати праці.

Фонд оплати праці (ФОП) - основний економічний показник з оплати праці, що широко використовується у господарській практиці, статистичній звітності, економічному аналізі. Він охоплює: - фонд основної заробітної плати; - фонд додаткової заробітної плати персоналу підприємства; - інші заохочувальні та компенсаційні виплати, крім тих які законодавчо не належать до ФОП (наприклад, допомога з тимчасової непрацездатності, вихідна допомога тощо).

Фонд основної заробітної плати - це заробітна плата, нарахована за виконану роботу (відпрацьований час) за відрядними розцінками, тарифними ставками, посадовими окладами, у тому числі преміальні доплати робітникам за перевиконання норм виробітку (крім одноразових премій), доплати за роботу в нічний час, у понаднормовий час, оплати простоїв не з вини робітників.

Фонд додаткової заробітної плати - це виплати, пов'язані з надбавками і доплатами, які передбачені чинним законодавством, а також оплата передбачених законодавством щорічних і додаткових відпусток та робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків. Фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати разом створюють загальний фонд заробітної плати підприємства.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат з ФОП належать винагороди за підсумками роботи за рік, суми наданих трудових і соціальних пільг працівникам, а також матеріальної допомоги.

Важливими складовими організації заробітної плати є її форми і системи, які забезпечують зв'язок між оплатою праці та її результатами (індивідуальними і колективними). Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати - відрядну й погодинна. Кожна з них відповідає певній мірі кількості праці: перша - кількості виробленої продукції, друга - кількості відпрацьованого часу.

Під системою оплати праці розуміють спосіб поєднання основної, додаткової оплати праці та премії, що забезпечують найбільше оптимальне співвідношення між кількістю та якістю вкладеної праці і й оплатою, яка спонукає працівників до. високопродуктивної праці.

При відрядній оплаті праці сума заробітку залежить від кількості і якості зробленої продукції чи роботи; при погодинній - від тривалості роботи. Відрядна форма оплати праці (відрядність) може бути прямою, відрядно-прогресивною і відрядно-преміальною. Пряма відрядність припускає оплату праці за зроблений обсяг робіт чи продукції по єдиних відрядних розцінках без обмеження розміру заробітку. При відрядно-прогресивній оплаті праці визначений обсяг роботи чи продукції оплачує по звичайних відрядних розцінках, за кожну одиницю понад цей обсяг розцінка прогресивно збільшується.

Погодинна оплата праці - це оплата за відпрацьований час (годину, зміну, місяць і т, д.). Вона має два види: просту і почасово-преміальну. Остання припускає видачу премій за відсутність аварій, своєчасне і високоякісне виконання завдань.

Тарифна система являє собою сукупність державних нормативних обмежень, які регулюють співвідношення і розмір оплати різноякісної праці в одиницю робочого часу. Тарифна система містить такі елементи: тарифну сітку, тарифно-кваліфікаційний довідник і тарифну ставку.

Тарифна сітка - це шкала, по якій установлюється залежність розміру оплати праці в одиницю робочого часу від кваліфікації працівника, значення, складності і труднощів виконуваної роботи та від інших умов. Тарифна сітка містить кілька розрядів з коефіцієнтами, по яких установлюється співвідношення розміру оплати праці різної кваліфікації за одиницю робочого часу.

Мінімальна заробітна плата - це встановлений державою розмір заробітної плати, нижче якого не може провадитися оплата за фактично виконану найманим працівником повну місячну (денну або годинну) норму праці (робочого часу). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Середня заробітна плата - це розмір заробітної плати працівника, визначений за певний період часу.

Прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особи.

Організація обліку робочого часу - це вибір системи табельного обліку, розробка інструкції щодо його ведення, контроль дотримання правил внутрішнього розпорядку та табельного обліку. Система табельного обліку (жетонна, карткова, із застосуванням контрольних годинників, пропускна, рапортно - відомча, автоматизована) доповнюється інструкцією: централізовано або децентралізовано ведеться облік використання робочого часу, методика побудови табельних номерів; форма та порядок ведення табелів та графік їх представлення в бухгалтерії, обов’язки табельників, контроль за табельним обліком.

Робочий час – це встановлений законом або угодою сторін час, протягом якого працівники підприємства згідно з правилами внутрішнього розпорядку повинні виконувати свої трудові обов’язки.

Табель являє собою іменний список усіх працівників структурних підрозділів підприємства з позначками проти кожного прізвища про використання робочого часу і ведеться окремо по категоріях, а в межах категорії працюючих - у порядку табельних номерів або в алфавітному порядку.

Табель містить відомості про відпрацьований час, години понаднормової роботи, запізнення і неявки, причини яких зашифровуються умовними позначками. Значно спрощується табельний облік при реєстрації тільки відхилень від нормальної тривалості робочого дня (через хвороби, відрядження, прогули, години понаднормової роботи тощо). При цьому підставою для позначок у табелі про час, невідпрацьований з поважних причин, є листки тимчасової непрацездатності, накази (розпорядження) про надання відпусток, посвідчення про відрядження та інші документи.

Типові форми первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями із заробітної плати: П-1 Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу; П-2 Особова картка працівників; П-3 Наказ (розпорядження) про надання відпустки; П-4 Наказ про припинення трудового договору (контракту); П-5 Табель обліку використання робочого часу; П-6 Розрахункова-платіжна відомість; П-7 Розрахункова-платіжна відомість (зведена).

Відпустка - це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати. Основним законом що регулює відпустки є Закон України «Про відпустки». Згідно з ним відпустки бувають: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; 3) творча відпустка; 4) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 5) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей; 5) відпустки без збереження заробітної плати.

Щорічні (основна та додаткові) відпустки надаються із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Тривалість відпусток визначається Законом «Про відпустки», іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи обліковується у календарних днях. Щорічна основна відпустка надається працівникам за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Залежно від тривалості основної відпустки щорічна відпустка може бути мінімальною та подовженою. У сучасних умовах 24-денна календарна щорічна відпустка є мінімальною для всіх осіб, які працюють за трудовим договором. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачено іншу тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою ніж 24 календарних дні. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості відпусток не враховуються.

Відпускні розраховуються шляхом ділення сумарного заробітку за розрахунковий період на кількість календарних днів розрахункового періоду. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки Розрахунок відпускних В=(М/365-С)х N

де В- сума відпускних;

М –сумарний заробіток працівника за 12 останні місяців ;

365 – кількість днів у році ;

С - число святкових і неробочих днів , передбачених законодавством;

N – тривалість відпустки в календарних днях.

Розрахунковим періодом для визначення середньої заробітної плати для розрахунку відпускних є: 12 календарних місяців, що передують місяцю надання відпустки. Фактичний час роботи, з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка. Фактично відпрацьований час, якщо робітник відпрацював менше двох календарних місяців..

Виплати, які включаються до розрахунку середньої заробітної плати для розрахунку відпускних: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Під тимчасовою втратою працездатності розуміють неспроможність особи виконувати свою трудові обов’язки внаслідок короткотривалих обставин об’єктивного характеру. Тимчасова непрацездатність може бути спричинена: - фізичною нездатністю особи здійснювати трудову діяльність (хвороба, травма, вагітність та пологи); - неможливістю працювати у зв’язку із необхідністю здійснювати догляд за іншим членом сім’ї (хворою дитиною; хворим членом сім’ї; за дитиною до трьох років; за дитиною до досягнення трьох річного віку або дитиною-інвалідом до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною); - неможливістю працювати у зв’язку із настанням обставин, спричинених діями державних органів (карантин, накладений органами санітарно-епідеміологічної служби).

Листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів. Отже, на підставі листка непрацездатності оплачуються: - допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; - допомога у випадку тимчасової непрацездатності. У свою чергу тимчасова непрацездатність може виникнути: - або внаслідок захворювання, або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві; - або внаслідок захворювання, або травми, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.

Розрахунок допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

Д=(З / N2) х % х N

де, Д- допомога у разі тимчасової непрацездатності ;

З – сума заробітної плати за 6 попередніх місяців;

N2 – кількість відпрацьованих робочих днів за останні шість місяців;

% - відсоток , який залежить від страхового стажу ;

N – кількість днів тимчасової непрацездатності.

Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується в наступних розмірах: • 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років; • 80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років; • 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років; застрахованим особам, віднесеним до 1 - 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів». Також в розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) надається допомога по вагітності та пологах, вона не залежить від страхового стажу.

Оплата лікарняних поділяється на дві складові: оплата перших п’яти днів лікарняного (проводить роботодавець та відносить ці витрати до складу витрат підприємства) та оплата всіх інших днів лікарняного (виплата проводиться Фондом соціального страхування тимчасової втрати працездатності.).

Заробітна плата, для включення до розрахунку лікарняних, має одночасно відповідати наступним умовам: - вона повинна включатися до фонду оплати праці. До нього включається основна, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які визначаються Інструкцією. - з цих виплат сплачувалися внески до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; - ці виплати обкладалися податком з доходів фізичних осіб; - виплати не повинні перевищувати граничної суми заробітної плати з якої сплачувалися страхові внески до фондів соціального страхування.

Утримання із заробітної плати: податок на доходи фізичних осіб; єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; профспілкові внески, аліменти; по виконавчим листам; за розпорядженням працівника; за розпорядженням підприємства.

Розміри єдиного внеску на загальнообов’язкове страхування

№ п/п	Страхувальники	Застраховані особи	База нарахування	Ставка, %
1	Підприємства, установи та організації, інші юрособи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізосіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах	Працівники	Сума нарахованої заробітної плати	3,6
2	Фізособи — підприємці, зокрема, ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах		Сума лікарняних	2,0
3	Бюджетні установи		Сума допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами	2,0

Податок з доходів фізичних осіб. Утримуючи податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати, необхідно виділити такі моменти:

- ставку податку становить 15% (з 01.01.2015р.– 17 %). Податок утримується зі всього нарахованого доходу;

- якщо заробітна плата місяця не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень та за наявності заяви працівника (для зменшення суми податку) до його заробітної плати застосовується податкова соціальна пільга;

- об’єкт оподаткування, тобто база для утримання податку, зменшується спочатку на суми єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування, а також на суму податкової соціальної пільги ( якщо працівник має право на неї), тільки після цього розраховується 15 % податку відповідно до норм Податкового кодексу України.

Податкова соціальна пільга – сума, на яку платник податку на доходи фізичних осіб, має право зменшити свій загальний місячний оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати від одного роботодавця. На застосування до свого доходу податкової соціальної пільги має право кожен платник ПДФО, якщо розмір його місячної заробітної плати не перевищує суми, що дорівнює місячному прожитковому мінімуму діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. Ця сума називається граничним розміром доходу. З 1 січня 2014 року податкова соціальна пільга застосовується до доходу розмір якого не перевищує місячного доходу в сумі - 1710,00 грн. (1218,00х1,4=1710).

Відповідно до розділу ХІХ Податкового кодексу України до статті 169 (Перерахунок податку та податкові соціальні пільги) податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розмірі на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік» мінімальна заробітна плата з 01 січня 2014 року встановлена у розмірі - 1218,00 грн. Отже, враховуючи норми Податкового кодексу України податкова соціальна пільга надається в розмірі – 609,00 грн. (1218,00х 50% = 609,00)

На 2014 рік податкову соціальну пільгу встановлено в таких розмірах:

1) 100% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, а це – 609 грн. – для будь-якого платника податку, якщо сума його нарахованої заробітної плати за календарний місяць не перевищує 1710 грн.;

2) 100% відсотків вищезазначеної пільги, а це – 609 грн. – для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину. При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків визначається як добуток 1710 грн. та відповідної кількості дітей. Для другого з батьків для отримання пільги сума його нарахованої заробітної плати за календарний місяць не має перевищувати 1710 грн. (для застосування податкової соціальної пільги до доходу, підвищеного кратно кількості дітей, такий платник податку має зазначити про це у заяві працедавцю. При цьому у заяві повинно бути вказано, що чоловік (дружина) такого платника податку при одержанні податкової соціальної пільги за місцем своєї роботи не користується правом на збільшення розміру доходу кратно кількості дітей.);

3) 150% – 913,50 грн. - для платника податку, який:

- є одинокою матір'ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

- утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років;

- є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

- є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

- є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства (крім інвалідів І і ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни);

- є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

- є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім учасників бойових дій під час Другої світової війни або осіб, які у той час працювали в тилу);

4) 200% – 1218 грн.- для платника податку, який є:

- Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями «За відвагу»;

- учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом І і ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

- особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

- особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Умовою для отримання права на пільгу є подання платником податку за одним із місць роботи (якщо їх декілька), на якому він планує отримувати пільгу, заяву про застосування податкової соціальної пільги. Зазначимо, що платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати, отримуваного з джерел на території України, виключно в одного працедавця. Крім цього, до заяви необхідно додати документи, що підтверджують право на таку пільгу. Якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох підстав, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір (підпункт 169.3.1. статті 169 Кодексу).

Єдиний соціальний внесок нараховується на: заробітну плату найманих працівників, яка включає основну, додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, утому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом про оплату праці; винагороду фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовим договором; оплату перших днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця; допомогу по тимчасовій непрацездатності; допомоги або компенсації згідно із законодавством; грошове забезпечення.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Розміри ставок єдиного соціального внеску залежать від категорії платників та бази нарахування цього внеску. Розмір єдиного соціального внеску для кожної категорії платників та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Для роботодавців ставки єдиного соціального внеску встановлюються у відсотках до бази нарахування цього внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного соціального внеску за основними видами їх економічної діяльності. Є 67 класів професійного ризику виробництва, а відповідна ставка єдиного соціального внеску становить від 36,76 % - для 1-го класу до 49,7 % - для 67-го класу професійного ризику виробництва. Незмінна ставка нарахування єдиного соціального внеску передбачена для: бюджетних установ - 36,3 %; оплати винагороди за цивільно-правовими договорами - 34,7 %; нарахованої заробітної плати найманих працівників-інвалідів - 8,41 %; суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності - 33,2 %;

На рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» ведеться узагальнення інформації про розрахунки за виплатами працівникам, які належать як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, - з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), за не одержані в установлений строк з каси підприємства суми з виплат працівникам, за іншими поточними виплатами.

Рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» має такі субрахунки: 661 «Розрахунки за заробітною платою»; 662 «Розрахунки з депонентами»; 663 «Розрахунки за іншими виплатами».

За кредитом рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій непрацездатності, інші належні до нарахування працівникам виплати, за дебетом - виплата основної та додаткової заробітної плати, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо; вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів у рахунок заробітної плати (погашення заборгованості перед працівниками за іншими виплатами); утримання податку з доходів фізичних осіб, відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, платежів за виконавчими документами та інші утримання з виплат працівникам.

Заборгованість підприємства з виплат працівникам у разі одержання підприємством готівки для виплати через касу підприємства та неотримання її працівниками в установлений строк відображається за дебетом субрахунків 661 «Розрахунки за заробітною платою» і 663 «Розрахунки за іншими виплатами» та кредитом субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами».

На субрахунку 663 «Розрахунки за іншими виплатами» ведеться облік розрахунків за виплатами, що не належать до фонду оплати праці, зокрема допомога по частковому безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності. Аналітичний облік розрахунків ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань.

Рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням». На рахунку 65 ведеться облік розрахунків за відрахуванням на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, страхуванням майна та за іншими розрахунками за страхуванням. За кредитом рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» відображаються нараховані зобов'язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, за дебетом - погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві. Порядок справляння та використання зборів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на інші види страхування регулюється чинним законодавством.

Рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням» має такі субрахунки: 651 «За розрахунками із загальнообов'язкового державного соціального страхування». 652 «За соціальним страхуванням». 654 «За індивідуальним страхуванням». 655 «За страхуванням майна».

На субрахунку 651 «За розрахунками із загальнообов'язкового державного соціального страхування» ведеться облік розрахунків за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування тощо.

На субрахунку 652 «За соціальним страхуванням» ведеться облік розрахунків з Фондом соціального страхування України за збором на обов'язкове соціальне страхування.

На субрахунку 654 «За індивідуальним страхуванням» ведеться облік розрахунків зі страховими організаціями по індивідуальному страхуванню персоналу підприємства, за їх письмовими дорученнями, у разі добровільного страхування, з нарахованої їм заробітної плати страхових внесків за договорами та по обов'язковому страхуванню, що встановлюється законодавством.

На субрахунку 655 «За страхуванням майна» ведеться облік розрахунків за страхуванням майна підприємства та майна працівників підприємства. Такі страхові платежі підлягають перерахуванню страховим організаціям. Аналітичний облік ведеться за кожним видом зборів і відрахувань, по страхувальниках та окремих договорах страхування.