5. Андрусівський мир 1667 р.

Андрусівський мир 1667 р. - договір між Росією і Польщею про припинення польсько-російської війни 1654—1667 рр. за рахунок розчленовування України, був укладений у с. Андрусово під Смоленськом. За його умовами:

• між Росією і Польщею встановлювалося перемир'я на 30 років;

• Польща повертала Росії Смоленськ, Сіверщину і визнавала за нею Лівобережну Україну;

• Білорусь і Правобережна Україна залишалися за Польщею;

• Київ на 2 роки залишався за Росією;

• Запорозька Січ переходила під спільне управління двох держав.

Андрусівським перемир'ям Росія остаточно відмовилася від свого зобов'язання про допомогу Україні в боротьбі з Річчю Поспо­литою, що складало основу Переяславського договору 1654 р.

Внутрішня і зовнішня політика гетьмана Петра Дорошенка на Правобережжі (1665—1676 рр.) (семінар)

П. Дорошенко, який походив зі старого козацького роду, був онуком гетьмана Михайла Дорошенко. За часів Б. Хмель­ницького обіймав посаду полковника, виконував важливі до­ручення гетьмана, вів переговори з польським і шведським уря­дами. Після його смерті підтримував гетьмана І. Виговського. Ставши гетьманом після втечі П. Тетері, Дорошенко послі­довно проводив політику на об'єднання під своєю владою всієї України.

Для досягнення цієї мети він випробував усі можливі політичні комбінації. Спочатку він визнавав залежність від Польщі, що дозволило йому набрати сили і розправитися з ін­шим претендентом на гетьманство - брацлавським полковни­ком Василем Дрозденком. У 1666 р., порвавши відносини з Польщею, П. Дорошенко пішов на зближення з турецьким султаном, який запропонував йому прийняти турецький протекторат в обмін на надання військової допомоги. У 1667 р., після укладення Андрусівського миру П. Доро­шенко запропонував російському урядові свою допомогу у визволенні всієї України. Як плату за це він вимагав від царя гарантування Україні автономного статусу і визнання П. Дорошенка загальноукраїнським гетьманом.

Після відмови Росії він вів боротьбу за визволення Правобе­режжя від поляків за допомогою татар. Однак, їхні грабежі від­штовхнули від П. Дорошенка населення. Після того, як поль­ський гетьман Ян Собеський (майбутній король Польщі) домігся укладення миру між Річчю Посполитою і Кримом, гетьман також змушений був підписати договір, який перед­бачав перехід козацтва в підданство королеві, дозвіл шляхті повертатися у свої маєтки і т.д.

Уклавши союз з лівобережним гетьманом І. Брюховецьким, П. Дорошенко в 1668 р. перейшов на лівий берег Дніпра, де в той час відбувалося антиросійське повстання. У момент з'єднання двох військ лівобережні козаки убили І. Брюховецького і проголосили П. Дорошенка гетьманом усієї України. Однак П. Дорошенко незабаром змушений був повер­нутися на Правобережжя, щоб захищатися від наступу поль­ських військ і від нового претендента на гетьманство - став­леника Кримського ханства П. Суховія. У 1669 р. П. Доро­шенко за допомогою І. Сірка розбив П. Суховія, однак, відразу змушений був почати боротьбу зі ставлеником Польщі М. Ханенком (1670-1671 рр.). Восени 1669 р. П. Дорошенко в союзі з Туреччиною почав війну проти Польщі. Турецькі й українські війська заволоділи Поділлям, Волинню і Схід­ною Галичиною. Польща змушена була підписати Бучацький мирний договір 1672 р. за яким вона відмовлялася від претензій на Правобережну Україну.

Але в боротьбу за Правобережну Україну вступила Росія. У червні 1674 р. російська армія під командуванням Г. Ромодановського і лівобережні козацькі полки на чолі з Іваном Самойловичем перейшли Дніпро і до початку березня 1674 р. заволоділи основними містами Право­бережжя. Втручання турецьких військ врятувало П. Доро­шенка, але його авторитет був підірваний остаточно: край був зруйнований, турки своїми пограбуваннями, насильствами і розправами викликали ненависть місцевих жителів. Право­бережне населення масово переселялося на Лівобережну Україну і Слобожанщину. Від П. Дорошенка відійшли навіть найближ­чі однодумці. У березні 1675 р. на раді старшини лівобережного козацтва в Переяславі, у якій брала участь і частина право­бережної старшини, І. Самойлович був проголошений геть­маном «обох боків Дніпра».

Восени 1675 р. П. Дорошенко на раді правобережної стар­шини в Чигирині змушений був заочно присягнути на вір­ність царю. Однак, московський уряд зажадав від П. Доро­шенка з'явитися на лівий берег і капітулювати особисто перед І. Самойловичем і царським представником Г. Ромоданов-ським. П. Дорошенко рішуче відмовився, і 30-тисячна росій­ська армія і полки І. Самойловича взяли в облогу гетьманську резиденцію - Чигирин. П. Дорошенко змушений був зректися гетьманства. Згодом він був вивезений на почесне заслання в Москву, у 1679-1682 рр. був воєводою у В'ятці.